Рішення № 139396295, 19.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7400/26

Провадження № 2/204/4546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

17 червня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому прохає стягнути із неї заборгованість за Кредитним договором

№ 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року у сумі 5940 гривень (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено договір № 30.01.2024-100000298 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит, у сумі 3000 гривень. Строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 11 березня 2024 року. Кредитором надано відповідачці кредит у розмірі 3000 гривень, які останні отримала 30 січня 2024 року. В свою чергу відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 5940 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень та по відсоткам в розмірі 2940 гривень, яку позивач прохає суд стягнути з відповідачки разом із судовим витратами по справі у сумі 2662 гривні 40 копійок судового збору та 150 гривень поштові витрати.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 45), копія якої надіслана учасникам справи 17 липня 2026 року (а. с. 46).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові, з-поміж іншого, прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 7 на звороті), проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 54), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 30 січня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» направило відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір № 30.01.2024-100000298 про надання кредиту (а. с. 12-15).

30 січня 2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 30.01.2024-100000298 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а. с. 16 та на звороті).

Так, судом встановлено, що зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направило відповідачці, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Е528, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у інформаційному повідомлені позичальника (а. с. 17), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 30 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 30.01.2024-100000298 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», про що також свідчить Підтвердження про укладення електронного кредитного договору.

Відповідно до вимог п. 3.1 Договору кредиту, ТОВ «Споживчий центр» надає Позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами п. 3.3 вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах (дата надання/видачі, сума, строк, дата повернення, проценти, графік платежів) встановлених у Заявці.

Так, відповідно до вимог п. п. 1-9,14 Заявки (а. с. 15 та на звороті): дата надання/видачі кредиту - 30/01/2024; сума кредиту: 3000 гривень; строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 11/03/2024; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ"; денна процентна ставка - 2.33%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 174052.35%; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 5940 гривень; загальні витрати за споживчим кредитом 2940 гривень.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 3000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано в Заявці) (а. с. 11).

До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором № 30.01.2024-100000298 про надання кредиту належним чином не виконала.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором

№ 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року, відповідачка за вищевказаним договором має заборгованість станом на 01 червня 2026 року в розмірі 5940 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 3000 гривень, заборгованості по відсоткам 2940 гривень (а. с. 9 та на звороті).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст.207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.

Як убачається зі змісту кредитного договору № 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора Е528 що був відправлений 30 січня 2024 року на телефон відповідачки 0938161350 та введений останньою 30 січня 2024 року.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що вказаний кредитний договір нею був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже остання погодилася зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача відповідно до якого за відповідачкою по кредитному договору № 30.01.2024-100000298 рахується заборгованість в розмірі 5940 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 3000 гривень; заборгованості по відсоткам 2940 гривень.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано останньою належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім`я ОСОБА_1 третім особам.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач виконав у повному обсязі вимоги закону щодо ознайомлення позичальниці із умови кредитування, що в свою чергу підтверджено відповідним підписом відповідачки при цьому остання після укладення договору, користувалася наданими банком кредитними коштами, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 5940 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень; заборгованості по відсоткам в розмірі 2940 гривень.

Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким позивачем було надано відповідачці грошові кошти у розмірі 3000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, однак остання умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідачка заявлені позивачем вимоги не спростувала.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року в розмірі 5940 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень; заборгованості по відсоткам в розмірі 2940 гривень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 140 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та вказано позивачем у позовній заяві, позивач звернувся до суду в електронній формі та направив на адресу реєстрації відповідачки позовну заяву з додатками, що становлять собою поштовими витратами які пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження цього представником надано накладну № 2102078 від 09 червня 2026 року разом із описом вкладень та квитанцію зі сплатою за пересилання у загальному розмірі 116 гривень 58 копійок (а. с. 24 та на звороті), однак у позовній заяві позивач прохає стягнути витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідачки позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 150 гривень.

З огляду на викладене, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення поштових судових витрат, що стосуються даної справи, у розмірі 116 гривень 58 копійок, а відтак суд доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача поштових витрат у сумі 116 гривень 58 копійок.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року в розмірі 5940 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень та заборгованості по відсоткам в розмірі 2940 гривень.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.01.2024-100000298 від 30 січня 2024 року в розмірі 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 (три тисячі) гривень та заборгованості по відсоткам в розмірі 2940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» поштові витрати у сумі 116 (сто шістнадцять) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна