Рішення № 139396286, 19.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6141/26

Провадження № 2/204/4527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 04.03.2025-100000665 від 05 березня 2025 року у сумі 10307 гривень (а. с. 1-17).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 05 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено договір № 04.03.2025-100000665 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит, у сумі 5000 гривень, строком на 70 днів, дата повернення 13 травня 2025 року. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором за останнім утворилася заборгованість за Договором № 04.03.2025-100000665 в розмірі 10307 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 5000 гривень, заборгованості по відсотках 2807 гривень, неустойки у сумі 2500 гривень, які позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із судовим витратами у сумі 2662 гривні 40 копійок судового збору та поштові витрати.

14 травня 2026 року ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу передано за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 65), копія якої надіслана учасникам справи супровідним листом від 22 червня 2026 року (а. с. 66).

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, у позові, з-поміж іншого, прохала про розгляд справи за її відсутності (а. с. 16), проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 81), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 05 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Кредитний договір № 04.03.2025-100000665 (а. с. 33-39).

05 березня 2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Кредитного договору № 04.03.2025-100000665, на умовах визначених офертою (а. с. 41-43).

Так, судом встановлено, що зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направило відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Е466, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у Інформаційному повідомлені Позичальника), який Боржником було введено/відправлено (а. с. 43-44).

Таким чином, 05 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 04.03.2025-100000665, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до вимог п. 3.1 Договору кредиту, ТОВ «Споживчий центр» надає Позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та комісію.

За умовами п. 3.3 вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах (дата надання/видачі, сума, строк, дата повернення, проценти, графік платежів), встановлених у Заявці.

Так, відповідно до вимог п. 1-7,10,14-15 Заявки (а. с. 39-41): дата надання/видачі кредиту - 05/03/2025; сума кредиту: 5000 гривень; строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 13.05.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена; процентна ставка "економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.01% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 1 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежі; процентна ставка "стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "економ"; денна процентна ставка 0.8%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1359.08%; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 7807 гривень; загальні витрати за споживчим кредитом 2807 гривень; неустойка 75 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало 05 березня 2025 року відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий ним вказано в Заявці) (а. с. 32), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20152-1391-195552188 від 05 березня 2025 року.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 04.03.2025-100000665 про надання кредиту належним чином не виконав.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором № 04.03.2025-100000665, відповідач за вищевказаним договором має заборгованість станом на 17 квітня 2026 року в розмірі 10307 гривень, яка складається із: основного боргу 5000 гривень, залишку відсотків 2807 гривень, залишку штрафів у сумі 2500 гривень (а. с. 47-49).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Як убачається зі змісту кредитного договору № 04.03.2025-100000665 від 05 березня 2025 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора, що був відправлений на телефон відповідача 0505798615 та введений останнім.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний кредитний договір ним був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодилася зі всіма умовами та правилами даного договору, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

Позивачем належним чином виконано свої зобов`язання, шляхом перерахування відповідачу кредитних коштів на його картку № НОМЕР_2 , натомість останній свої зобов`язання за ними не виконав, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 04.03.2025-100000665 від 05 березня 2025 року у сумі 7807 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 5000 гривень, заборгованості по відсотках 2807 гривень.

Щодо вимог про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє донині.

Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем нараховано неустойку у розмірі 2500 гривень, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2500 гривень є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача частково обґрунтовані, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та відсотками, тому вони підлягають задоволенню в цій частині, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 04.03.2025-100000665 від 05 березня 2025 року заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 гривень та за відсотками у сумі 2807 гривень, а всього 7807 гривень.

Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 140 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та вказано позивачем у позовній заяві, позивач звернувся до суду в електронній формі та направив на адресу реєстрації відповідача позовну заяву з додатками, що становлять собою поштовими витратами, які пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження цього представником надано накладну № 2032925 від 23 квітня 2026 року разом із описом вкладень та квитанцію із сплатою за пересилання у загальному розмірі 133 гривні 38 копійок (а. с. 45,46), однак у позовній заяві позивач по тексту зазначає, що ним понесені витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 160 гривень.

З огляду на викладене, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення поштових судових витрат, що стосуються даної справи, у розмірі 133 гривні 38 копійок, а відтак суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача поштових витрат у сумі 133 гривні 38 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2016 гривень 62 копійки, виходячи із розрахунку 2662,4*(7807/10307).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.03.2025-100000665 від 05 березня 2025 року за тілом кредиту у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень та за відсотками у сумі 2807 (дві тисячі вісімсот сім) гривень, а всього 7807 (сім тисяч вісімсот сім) гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2016 (дві тисячі шістнадцять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» поштові витрати у сумі 133 (сто тридцять три) гривні 38 (тридцять вісім) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна