Ухвала суду № 139396171, 26.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9123/26

Провадження № 1-в/204/876/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання т.в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_3 про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , представника установи ОСОБА_6 , представника медичної установи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2026 року на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло подання т.в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_3 про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 . В обґрунтування свого подання зазначив, що ОСОБА_4 засуджений 15 грудня 2021 року вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до одинадцяти років позбавлення волі. вирок набрав чинності 17 травня 2023 року. Початок строку: 17 травня 2023 року, кінець строку: 11 червня 2028 року. Перебуває на лікуванні у Дніпровській багатопрофільній лікарні № 4 (при Дніпровській установі виконання покарань № 4) з 21 травня 2026 року, відповідно до наряду про направлення засудженого на госпіталізацію до лікарняного закладу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 04 травня 2026 року № 4968/5-2026. Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання Дніпровської багатопрофільної лікарні № 4 філії державної установи «Центр охорони здоров?я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 21 липня 2026 року, згідно з розділом 4 пункт 1 Переліку хвороб, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров?я України від 01 липня 2020 року № 2256/5/1491, просив вирішити питання щодо можливого застосування до засудженого ОСОБА_4 ст. 84 КК України.

У судовому засіданні лікар Дніпровської багатопрофільної лікарні № 4 (при Дніпровській установі виконання покарань № 4) ОСОБА_8 підтримав подання та просив його задовольнити. Пояснив, що на момент виписки засудженого для переведення його до іншої установи приступи задухи були куповані, наразі стан його залишається незмінним. Після проведеного лікування напади задухи частково зменшились. Засудженому була надана виписка лікаря пульмонолога, у якій були надані відповідні рекомендації щодо медичних препаратів, які є йому необхідними, однак вказані медичні препарати в умовах їх лікарні засуджений не може отримувати, оскільки лікарня такими препаратами не забезпечена. На даний час в лікарні можливо лише частково підтримувати стан засудженого. Стосовно рівня тяжкості стану засудженого надати відповідь не може. Прогресування хвороби, що у свою чергу призводить до погіршення її тяжкості, може бути у зв`язку із перебуванням в умовах установи. В умовах установи виконання покарань лікування захворювання відбувається в амбулаторному порядку. Для того, щоб кожного дня отримувати відповідну терапію необхідно отримувати інгалятори. Лікування, яке є необхідне засудженому, можуть у повній мірі забезпечити його родичі. Вказана хвороба засудженого розвинулась у наслідок перенесеного ним туберкульозу у 2002 році. Вказане захворювання є незворотнім, а тому вилікувати його неможливо воно може лише прогресувати. Кожного дня стан засудженого стає більш тяжким. Засудженому встановлена група інвалідності внаслідок перенесеного захворювання туберкульозу. Раніше засуджений не стояв на обліку у лікаря пульмонолога. Всі наявні у засудженого захворювання існували із 2002 року, а на даний час у період відбування ним покарання вони загострюються. Внаслідок наявного у засудженого захворювання тканина його легень не виконує необхідних функцій, а тому у засудженого й відбувається задуха. Діагноз ХОЗЛ був встановлений лікарями Дніпровської багатопрофільної лікарні № 4, однак він існував і станом на 2002 рік. Щодо питання тяжкості вказаного захворювання, то її можливо встановити виключно з урахуванням відповідних обстежень. Продовжувати відбування покарання в умовах установи виконання покарань засуджений має можливість у разі виконання усіх рекомендацій лікарів та регулярного прийому медичних препаратів. Засуджений лікувався із встановленим діагнозом ХОЗЛ виключно у 2026 році. Вперше засудженому вказаний діагноз було встановлено 17 липня 2026 року, однак вказаний діагноз і встановлювався раніше, але ж не було проведено відповідних медичних обстежень. Стосовно посилання засудженого на отримання дієтичного харчування та свіжого повітря, то установа виконання покарань взмозі забезпечити дієтичне харчування, однак необхідне лікування установа виконання покарань не має можливості надати. Засуджений може отримувати необхідне для нього лікування в умовах установи виконання покарань у разі надання всіх необхідних препаратів його рідними, а у разі неможливості надання таких препаратів засуджений, у разі загострення, не зможе дожити й до моменту приїзду до лікарні.

У судовому засіданні заступник начальника Дніпровської багатопрофільної лікарні № 4 (при Дніпровській установі виконання покарань № 4) ОСОБА_7 підтримав подання та просив його задовольнити. Пояснив, що він був членом лікарської комісії, яка проводила огляд засудженого. Вони проводили лікарську комісію стосовно стану здоров`я засудженого. Ініціювання проведення вказаної комісії було за наслідком огляду та рекомендацій наданих лікарем пульмонологом після огляду засудженого. Лікарем пульмонологом засудженому було встановлено діагноз ХОЗЛ. Під час проведення лікарської комісії щодо засудженого у останнього комісією були зафіксовані стани загострення вказаної хвороби. Даючи роз`яснення щодо терміну «вкрай тяжка течія» - це захворювання, яке є хронічним та прогресує. При фізичних навантаженнях у засудженого за наслідком наявної хвороби виникає дихальна недостатність, і вона є хронічною, яка постійно прогресує. На сьогоднішній день він не може сказати, який стан засудженого, оскільки на стан виписки засуджений перебував у стані ремісії. Щодо ремісії пояснив, що вона може бути тривалою, однак може й бути короткочасною. У разі загострення, то воно може призвести до летального випадку, якщо вчасно не надати засудженому належну у його стані медичну допомогу. На даний час засуджений знаходиться на лікуванні у м. Кропивницький, однак можливо дійти до висновку, що назад до нашого медичного закладу засуджений може й не доїхати у випадку загострення хвороби.

Представник установи ОСОБА_6 підтримав подання та просив його задовольнити.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав подання та просив його задовольнити. Пояснив, що він відбуває покарання із 2020 року. Коли він був доставлений до СІЗО, у нього стан здоров`я був більш-менш стабільним. Із 2002 року по 2004 рік він переніс захворювання туберкульоз. Вперше був зроблений знімок легень у 2020 році, відповідно до даних огляду були встановлені патологічні зміни в легенях, потім було зазначено, що це є наслідком перенесеного туберкульозу. Вказаний знімок був описаний як пневмонія. Наступний знімок був через два дні після первинного, де у свою чергу було встановлено йому діагноз як гостра пневмонічна недостатність. Вподальшому він був взятий під нагляд. У січні 2021 року було зроблено повторний знімок, за період шести місяців, відповідно до якого змін відмічено не було. У лютому місяці при проходженні профогляду було зазначено про те, що він перебуває у групі ризику та потребує особливого нагляду, посиленого лікування. У 2024 році вперше у нього була виявлена хронічна дихальна недостатність. По прибуттю до ДУВП № 4 йому було надано рекомендації, відповідно до яких було встановлено зміни в легенях, які вже є незворотніми та не підлягають лікуванню. У 2025 році, у квітні місяці, він був направлений для отримання групи інвалідності до 89 колонії, а саме у лікарню при колонії, де був встановлений йому діагноз, який був вказаний не повністю, лікарі забули зазначити про попередньо інвалідність, не було вказаного критичного анамнезу, було зазначено правильне харчування. По поверненню назад до ДУВП № 4 йому не було надано дієтичне харчування, яке було призначено. Також й лікування ніякого не було. В лікарні пояснювали це тим, що є нехватка медикаментів. На його письмові звернення було надано відповідь про те, що у лікарні є необхідні ліки. Саме тяжке для нього розпочалося у 2026 році, а саме його перебування в «екологічно чистому» районі. У нього був приступ та він був доставлений на ношах та йому робили крапельниці. У лютому 2026 року його стан здоров`я починає погіршуватись, йому була надано довідка про необхідність постільного режиму, без призначення лікування. Наразі його стан здоров`я - це невиліковна хвороба. Установи виконання покарань ігнорують призначення інших лікарів. Його стан погіршується, приступи стають дедалі частими, ліків в установах виконання покарань, які є йому життєво необхідні, відсутні, його стан постійно погіршується. Крім цього у нього слабке серце. На даний час він не розуміє підстав його переведення до іншої установи виконання покарань. На даний час його стан наразі є критичним.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримала думку свого підзахисного, просила задовольнити подання.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання.

Суд, вислухавши думку представників установи, прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 152 КВК України визначено, що підставами звільнення від відбування покарання є хвороба засудженого.

В силу ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2021 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2021 року залишено без змін.

Відповідно до висновку № 9 лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання від 21 липня 2026 року, анамнез захворювання: вважає себе хворим з 2002 року, коли переніс туберкульоз легень, після чого з?явилися вищевказані скарги. Неодноразово проходив лікування в умовах терапевтичного відділення Дніпропетровської багатопрофільної лікарні № 4 з діагнозом: ХОЗЛ, стадія загострення. 33ТБ легень (2002 рік). Має статус інваліда III групи за загальним захворюванням. 21 травня 2026 року Криворізькою виправною колонією № 80 був направлений до терапевтичного відділення Дніпропетровської багатопрофільної лікарні № 4 для обстеження, лікування та вирішення експертних питань. Анамнез життя: туберкульоз в 2002 році. ВІЛ, цукровий діабет, венеричні захворювання - заперечує. Перебуває на «Д» обліку у терапевта за місцем відбування покарання. Алергологічний анамнез не обтяжений. Гемотрансфузій не було. Об?єктивно: t-36,7°С, АТ-115/80 мм.рт.ст., ЧДР-18 за хв., ЧСС-84 за хв. Sp02 - 97%. Зріст - 177 см. Вага -80 кг. ІМТ= 25.5 (надмірна вага). Загальний стан відносно задовільний, свідомість ясна, задовільного наповнення, ритмічний. Шкіра та видимі слизові блідо-рожеві, чисті, помірної вологості. Периферичні набряки відсутні. Дихання в легенях з жорстким відтінком, ослаблене у нижніх відділах білатерально, хрипів немає. Ознаки гіпертрофії лівого передсердя. УЗД ОЧП та сечовивідної системи від 27.05.26р - ехо-ознаки ЖКХ, хр. калькульозного холециститу, дифузних змін перенхіми печінки та підшлункової залози, сольового діатезу. Ренттенографія ОГК (04 червня 2026 року): з обох сторін візуалізуються множинні вогнищеві та фокусні тіні, які зливаються в конгломерати, за рахунок чого знижена пневматизація тотально. Корені інфільтровані. Медіальні синуси не чіткі. Справа плевродіафрагмальні шварти. З обох сторін пристінково та на верхівках легені колабовані. Двобічна полісегментарна пневмонія (анамнез?). За наявності анамнезу життя та захворювання трактування знімку як системне захворювання або профпатологія. Рентгенографія кульшових суглобів (04 червня 2026 року): без кістково-травматичних змін. Нерівномірно звужені суглобові щілини обох кульшових суглобів. Збільшені шийково-діафізарні кути обох кульових кісток. Суглобові щілини нерівномірно звужені. Субхондральний склероз суглобових поверхонь. Кісткові остеофіти в площинах суглобових поверхонь. Деформуючий артроз обох кульшових суглобів вірогідніше диспластичного генезу 2 ст. Двобічний сакролеїт 2 ст. Спірометрія в умовах КНП «МКЛ № 16» ДМР (01 липня 2026 року): вентиляційна функція зовнішнього дихання порушена по змішаному типу з переважанням обструкції різкий. ОФВ1-25%,ФЖЄЛ - 32%, ОФВ1/ФЖЄЛ-60%. Проба з 400 мкг Сальбутамолу негативна. *обстеження виконує з похибкою: Рентгенографія ОГП в умовах КНП «МКЛ № 16» ДМР (01 липня 2026 року): Дисемінований туберкульоз обох легень - злоякісне течіння захворювання? Рентгенографія ОГК (02.07.26): 33ТБ. Дифузний пневмофіброз. R-картина без суттєвої динаміки з 04.06.26. Консультації: Психіатр (27.05.26): без психопродуктивної симптоматики. Офтальмолог (01.06.26): Міопія слабкого ступеню обох очей. Лор (08.06.26): Фарингіт. Невролог (08.06.26): з боку нервової системи на час огляду без вогнищевих уражень. Травматолог (08.06.26): Двобічний диспластичний коксартроз 2 ст. Сакроілеїт 2 ст. Помірний больовий синдром, м?язово-тонічний синдром. Дані рекомендації. Пульмонолог в умовах КНП «МКЛ № 16» ДМР (01.07.26): ФЗД порушена по рестриктивному типу, ступінь порушення різка. Дані рекомендації щодо дообстежень. Пульмонолог в умовах КНП «МКЛ № 16»ДМР (17.07.26): ХОЗЛ GOLD 4 вкрай тяжка течія, група Е, безперервно рецидивуюча течія. ДН ПІ. Дані рекомендації. Терапевт: на теперішній час :t-36,5°C, АТ-120/80 мм.рт.ст., ЧДР-18 за хв., ЧСС-83 за хв. Sp02 - 97%. Зріст-177 см. Вага -80 кг. ІМТ= 25.5 (надмірна вага). Загальний стан відносно задовільний, свідомість ясна, задовільного наповнення, ритмічний. Шкіра та видимі слизові блідо-рожеві, чисті, помірної вологості. Периферичні набряки відсутні. Дихання в легенях з жорстким відтінком, ослаблене у нижніх відділах білатерально, хрипів немає. Тони серця ясні, ритмічні. Язик вологий, чистий. Живіт не здутий, приймає участь в акті дихання; пальпаторно - живіт м?який, безболісний; с-мів подразнення очеревини немає. Печінка та селезінка не пальпуються. Нирки не пальпуються. С-м Пастернацького негативний з обох боків. Стул - не порушений. Сечовипускання не порушене. Основний: ХОЗЛ GOLD 4, вкрай тяжка течія, група Е, безперервно рецидивуюча течія. Ускладнення: Дихальна недостатність ІІІ. Супутній: 33ТБ (2002 рік). Міонія слабкого ступеню обох очей. Двобічний диспластичний коксартроз 2 ст. Сакролеїт 2 ст. Помірний больовий синдром, м?язово-тонічний синдром. ЖХК. Хронічний калькульозний холецистит в стадії ремісії. IX: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст., АГ 2 ст., CСР-високий.

За наслідками вказаного висновку лікарсько-консультативна комісія дійшла висновку, що згідно з пунктом 1 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 01 липня 2020 року № 2256/5/1491 матеріали на засудженого ОСОБА_4 можуть бути подані на розгляд суду.

Згідно розділу ІХ хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання є усі захворювання органів дихання з легеневою недостатністю ІІІ стадії.

Таким чином, підставою для звільнення засудженого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання є захворювання: ХОЗЛ GOLD 4, вкрай тяжка течія, група Е, безперервно рецидивуюча течія, дихальна недостатність ІІІ.

У ході судового розгляду, представники лікувального закладу зазначили, що надання належного медикаментозного лікування ОСОБА_4 в умовах Дніпровській багатопрофільній лікарні № 4 є неможливим, у зв`язку із відсутністю необхідних медичних препаратів. Подальше лікування можливе за умови надання необхідних для лікування засудженого препаратів рідними останнього. Таке лікування буде спрямовано виключно на підтримання здоров`я, однак не лікування самої хвороби, оскільки вона є невиліковної і можливо лише підтримувати у ремісії. Стан здоров`я засудженого на даний час стабільним, однак у будь-який момент можлива дихальна недостатність, а саме задуха, у випадку загострення хвороби, в умовах установи виконання покарань, засуджений може померти до моменту його доставки до лікарні.

Пунктом 1 розділу VI Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі визначено, що медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до цього Порядку.

Як убачається з дослідженого у судовому засіданні висновку № 9 лікарсько-консультативної комісії, обстежений 17 липня 2026 року пульмомнологом в умовах КНП «МКЛ № 16» ДМР та встановлено діагноз ХОЗЛ GOLD 4, вкрай тяжка течія, група Е, безперервно рецидивуюча течія. Дихальна недостатність ІІІ. Таким чином, можливо дійти висновку, що стан засудженого ОСОБА_4 суттєво погіршився за час відбуття покарання. Погіршення перебігу захворювання засудженого, перешкоджає його подальшому відбуванню покарання та його утриманні в місцях позбавлення волі, оскільки це загрожує його життю.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 3 ст. 50 КК України визначено, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання не може перетворюватися на катування.

Запроваджений інститут звільнення від покарання є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку. Звільнення від покарання через хворобу пов`язане з фактом захворювання засудженого, коли відбування покарання стає неможливим і реалізація цілей покарання у зв`язку з цим не має реального виконання.

Як було встановлено у судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 , відповідно до медичного висновку має тяжке захворювання, яке є прогресуючим та таким, що не піддається лікуванню та видужанню.

Відповідно до статті 3 (Заборона катування) Європейської конвенції прозахист прав людини та основних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Негативні зобов`язання держави це зобов`язання утримуватись від втручання в права та свободи. Це зобов`язання випливає із формулювання самого тексту статті 3 і вимагає утриматись від будь-яких проявів катування, нелюдського поводження або покарання, такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Прикладами порушення цього зобов`язання може слугувати бездіяльність, як причина неналежного поводження (ненадання медичної допомоги). Позитивні зобов`язання держави це обов`язок держави застосувати необхідні засоби задля гарантування прав та свобод людини та уникнення їх порушень.

При цьому, ненадання належної медичної допомоги особі в умовах неволі, неможливість надання такої допомоги з причин недофінансування, відсутності необхідних медичних препаратів, фахівців повністю охоплюється поняттям катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання в розумінні ст. 3 Конвенції.

Як встановлено в судовому засіданні, перебування ОСОБА_4 в умовах неволі, з урахуванням стану здоров`я останнього, стабільного прогресування загострення його хвороби, відсутності необхідних ліків та знаходження його в умовах ізоляції, при яких невчасне переведення його до профільного лікарняного закладу може призвести до літальних наслідків, що підтверджено в судовому засіданні й лікарями, може розцінюватися, як нелюдське поводження.

А за таких обставин, суттєво порушується баланс між зобов`язаннями держави, метою покарання та життям людини і громадянина.

Слід звернути увагу, щ такої стадії захворювання ОСОБА_4 досягло саме в умовах ізоляції, де продовжує прогресувати та ставить під загрозу його життя.

На момент же ув`язнення ОСОБА_4 не мав зазначеного захворювання.

Крім того, судом враховано й той факт, що фактично з 11 років позбавлення волі, призначених вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2021 року, він відбув вже 09 років 02 місяці 18 днів.

Окрім цього, судом також було враховано й кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 було визнано винуватим.

У своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Кардава проти України» зазначає, що суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016).

У справі «Potoroc проти Румунії» (№ 37772/17) суд констатував порушення ст. 3 Конвенції, а саме конвенційних гарантій в частині сумісності стану здоров`я заявника з його триманням під вартою.

Відповідно до ст. 7, 8 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Засуджений має право на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Нормами частини 1статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу зобов`язання охороняти право кожної людини на життя. Обов`язками держави з реалізації права на життя, яке є найбільшим і найважливішим із соціальних та правових благ особистості, є створення належних умов для реалізації цього права.

Враховуючи особу засудженого, встановлені в судовому засіданні обставини, пояснення учасників, дослідивши особову справу та медичні документи на засудженого, суд вважає, що подання т.в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_3 про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 84 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання т.в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_3 про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Звільнити за хворобою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя ОСОБА_1