Рішення № 139396072, 01.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/702/25

провадження № 2-др/208/17/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Кам`янське, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 208/702/25 за заявою КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» (далі - КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 .

29 січня 2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19435,34 грн за період з 01 квітня 2017 року до 15 січня 2025 року, а також стягнення судового збору, сплаченого заявником у розмірі 302,80 грн.

07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року, посилаючись на те, що вимоги КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 127, 170 Цивільного процесуального кодексу України просила суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ, виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29 січня 2025 року.

Також просила стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн та судовий збір 151,40 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року, з урахуванням ухвали суду від 08 квітня 2025 року про виправлення описки, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу № 208/702/25 від 29 січня 2025 року про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за № 208/702/25 від 29 січня 2025 року, виданого за заявою КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та судового збору, залишено без розгляду та повернуто боржникові.

Не погодившись з ухвалою суду 10.04.2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє її представник - адвокат Бєлік С.П., подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року, також просила стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» судові витрати понесені в суді першої інстанції що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу та в суді апеляційної інстанції що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року залишено без змін.

Не погодившись з Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного цивільного суду із касаційною скарго ю в якій просила зупинити виконання судового наказу, скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2026 року, також просила стягнути судові витрати у всіх інстанціях

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.07.2026 року, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Бєліка С.П. задоволено, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 20 липня 2026 року, за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бєліка С.П. про скасування судового наказу, заяву задоволено, судовий наказ скасовано.

01.08.2026 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась з заявою про ухвалення додаткового рішення в якій просила постановити додаткове рішення (додаткову ухвалу) у справі № 208/702/25 якою стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 судових витрати на загальну суму: 33 362,60 грн., з яких 32000 грн. - витрати на правову допомогу та 1362,60 грн судовий збір.

06.08.2026 року від КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких посилаючись зокрема на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25.03.2020 року у справі 607/1219/18, відповідно до якої відшкодування витрат на правову допомогу можливе лише в справах позовного провадження» вважає що відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу. Також посилається на те, що заявником не надано доказів фактичного понесення витрат. Заявлений до стягнення гонорар є явно неспівмірним. Враховуючи викладене просить у задоволенні заяви відмовити.

06.08.2026 року ОСОБА_1 подано заперечення в обґрунтування яких заявник зазначає, що заперечення подані КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» 06.08.2026 через електронний суд представником ОСОБА_3 , однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень. Стягувач не заперечував щодо стягнення витрат у всіх інстанціях. Також зазначила що підлягають до відшкодування витрати незалежно від того чи вони фактично сплачені стороною на момент звернення до суду. Враховуючи викладене просить залишити без розгляду клопотання від 06.08.2026 року та постановити додаткове рішення.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.08.2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бєліка С.П., про відвід судді Савранського Т.А. від розгляду заяви про ухвалення у справі № 208/702/25 додаткового рішення, задоволено. Суддю Заводського районного суду міста Кам`янського Савранського Т.А. відведено від судового розгляду у справі № 208/702/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 року по справі № 208/702/25 головуючим у справі визначено суддю Гречану В.Г.

Ухвалою від 14.08.2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 208/702/25 за заявою КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

17.08.2026 року від КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» надійшли заперечення на додаткові пояснення.

20.08.2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення в яких просить залишити без розгляду заперечення від 06.08.2026 та від 17.08.2026 року. Та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення стягнувши судові витрати.

27.08.2026 року від КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» надали додаткові пояснення.

28.08.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення без розгляду заперечень КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія», клопотання про зменшення витрат на правову допомогу відхилити та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення стягнувши судові витрати.

У судовому засіданні 28.08.2026 року ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що понесла судові витрати у трьох інстанціях, у заявах по суті спору зазначала про понесення витрат та просила їх стягнути. Посилалась на доводи, викладені у поданих письмових заявах та поясненнях.

У судовому засіданні 28.08.2026 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 просив задовольнити заяву, доводи підтримав, вважав витрати обґрунтованими та доведеними, а посилання КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» на можливість розподілу судових витрат лише в порядку позовного провадження необґрунтованими.

У судовому засіданні 28.08.2026 року представник КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» Левченко О.В. у задоволенні заяви просила відмовити, зазначаючи, що справа слухалась в порядку наказного провадження, тому підстав для розподілу судових витрат немає, заявником не доведено реальність понесення витрат на правову допомогу, окрім цього заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

28.08.2026 року у судовому засіданні, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення додаткового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення додаткового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення додаткового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, надані учасниками справи заяви, пояснення та заперечення, заслухавши пояснення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту заяви про ухвалення рішення вбачається, що ОСОБА_1 просить постановити додаткове судове рішення, яким стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія»:

1. судовий збір та витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції під час розгляду заяви про скасування судового наказу

2. судовий збір та витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції щодо оскарження ухвали про відмову в поновленні строку на подання ухвали про скасування судового наказу та повернення її без розгляду.

3. судовий збір та витрати на правову допомогу понесені в суді касаційної інстанції щодо оскарження постанови апеляційного суд про залишення ухвали відмову в поновленні строку на подання ухвали про скасування судового наказу та повернення її без розгляду без змін.

Обґрунтовуючи заперечення КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" вважає, що нормами ЦПК України не передбачено стягнення на користь боржника із стягувача судових витрат, понесених у зв`язку із зверненням до суду із заявою про скасування судового наказу. Наказне провадження регулюється розділом ІІ ЦПК України, та у ньому визначений вичерпний перелік питань, які вирішуються судом у порядку наказного провадження. Вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справах, які розглядаються у порядку наказного провадження, нормами ЦПК України не передбачено.

Проте з такими доводами суд повністю погодитись не може з огляду на таке.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom)).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частин другої, третьої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначеного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Таким чином, наказне провадження є самостійним видом провадження цивільного судочинства, що має здійснюватися з дотриманням процесуальної форми, особливості якої визначені в розділі ІІ «Наказне провадження» (статті 160 - 173) ЦПК України.

Процедура видачі судового наказу охоплює наступні етапи: розгляд заяви про видачу судового наказу; видача судового наказу; надіслання боржникові копії судового наказу; набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві.

При цьому відповідно до частини третьої статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Так, частина перша статті 170 ЦПК України встановлює, що боржника має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З системного тлумачення статей 167, 169 - 172 ЦПК України вбачається, що видача судового наказу, тобто вирішення питання, зазначеного в заяві, відбувається без розгляду в судовому засіданні та виклику заявника і боржника, при цьому, останній не повідомляється про подання такої заяви й, відповідно, не наділений правом на подання заперечень щодо неї, хоча в подальшому може подати заяву про скасування судового наказу, що має наслідком безумовне його скасування, що призводить до закінчення наказного провадження. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2025 року у справі № 448/1650/24.

Отже на думку суду, необхідно розмежовувати судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом заяви про скасування судового наказу в суді першої інстанції (наказне провадження), та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом ухвали про відмову у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернення її без розгляду в апеляційному та касаційному порядку.

Таке розмежування обумовлене різною процесуальною природою відповідних стадій судового провадження, оскільки розгляд заяви про скасування судового наказу спрямований на припинення наказного провадження, тоді як апеляційний та касаційний перегляд пов`язані з перевіркою законності та обґрунтованості судових рішень і є окремими стадіями судового процесу, у яких сторони отримують інший процесуальний статус та не позбавлені можливості надавати свої заперечення в тому числі і щодо розміру заявлених до стягнення судових витрат.

Щодо вимог заяви про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції під час розгляду заяви про скасування судового наказу.

ОСОБА_1 за подання заяви про скасування судового наказу сплатила судовий збір у розмірі 151,40 грн, що підтверджується квитанцією від 07.03.2025 року.

На підтвердження понесення витрат до заяви долучила копію договору про надання правничої допомоги у справі № 208/702/25 від 03.03.2025 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «ДАЦ» та ОСОБА_1 , акт про надання правничої допомоги за договором № 03/03/25 від 03.03.2025 року, ордер № 1351929 адвокат Бєлік С.П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 03/03/25 від 03.03.2025 року уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Заводському районному суді міста Дніпродзержинська.

Суд зазначає, що за змістом положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина 2 статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

Оскільки саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, понесених за подання заяви про скасування судового наказу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" позбавлено можливості заперечувати проти вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Щодо вимоги про стягнення судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання заяви про скасування судового наказу, суд вважає, що зазначені витрати не підлягають відшкодуванню оскільки частиною другою статті 164 ЦПК України, якою врегульовано питання відшкодування судових витрат у наказному провадженні, передбачено, що у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. Отже, законодавцем визначено спеціальний порядок вирішення питання щодо судових витрат, понесених у наказному провадженні, який передбачає їх врахування при подальшому розгляді спору в порядку позовного провадження, а не їх розподіл у межах розгляду заяви про скасування судового наказу. За таких обставин підстави для стягнення з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу, відсутні.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу, понесених в судах апеляційної та касаційної інстанції, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що розділ ІІ «Наказне провадження» (статті 160 - 173) ЦПК України не містить спеціальних норм, що підлягають застосуванню судом апеляційної інстанції при перегляді ухвали про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, то перегляд такої ухвали відбувається з дотриманням правил, встановлених в главі 1 «Апеляційне провадження» та главі 2 «Касаційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням положень статті 400 цього Кодексу.

У цій справі КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» було належним чином повідомлено про подання апеляційної та касаційної скарг, про дату, час та місце розгляду справи, а також роз`яснено право на подання заяв по суті спору та реалізацію інших процесуальних прав. Таким чином, підприємство було наділене реальним правом брати участь у розгляді справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, подавати заяви, заперечення та інші процесуальні документи, користуватися професійною правничою допомогою.

ОСОБА_1 під час апеляційного та касаційного перегляду своїми процесуальними правами скористалась, брала участь у судових засіданнях, подавала заяви, в заявах по суті спору посилалась на понесення нею судових витрат, та просила їх стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія», надавала докази на підтвердження таких витрат.

Суд зауважує, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Подання апеляційної та касаційної скарг зумовило необхідність участі КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» у відповідних стадіях судового провадження та вчинення ним процесуальних дій для захисту своїх прав та інтересів. Відтак, судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом судових рішень, є витратами, безпосередньо пов`язаними з розглядом справи у відповідних судах, а тому підлягають розподілу за загальними правилами, встановленими ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження (пункт 4 частини першої статті 382 ЦПК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У цій справі постановою Верховного Суду від 08.07.2026 року справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому розподіл судових витрат касаційним судом не здійснювався.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) вказано, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У цій справі питання про розподіл судових витрат виникло у зв`язку з направленням справи Верховним Судом на продовження розгляду до суду першої інстанції та необхідністю остаточного вирішення питання про судові витрати за результатами апеляційного та касаційного перегляду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що питання про розподіл судових витрат у цій справі підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення у відповідності до статті 270 ЦПК України, оскільки саме така процесуальна форма прямо передбачена ЦПК України для випадку, коли судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо обґрунтованості заявленого до стягнення розміру судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 10.04.2025 року.

На підтвердження понесення витрат до заяви долучила копію договору № 28/03/25 про надання правничої допомоги у справі № 208/702/25 від 28.03.2025 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «ДАЦ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу, пов`язану з вивченням ухвали від 26.03.2025 року по справі № 208/702/25, надання правової оцінки, виготовлення повідомлення про відсутність в матеріалів у електронній справі, виготовлення заяви про виправлення описки , виготовлення апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до пункту 10 договору гонорар за надання правничої допомоги становить 8 000 грн та підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з актом про надання правничої допомоги за договором № 28/03/25 від 10.04.2025 року вбачається, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу у справі № 208/702/25, а саме: вивченням ухвали від 26.03.2025 року по справі № 208/702/25, надання правової оцінки вказаній ухвалі, виготовлення повідомлення про відсутність в матеріалів у електронній справі, виготовлення заяви про виправлення описки, виготовлення апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, за що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі 8000 грн після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Згідно з ордером № 1351929 адвокат Бєлік С.П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 28/03/25 від 28.03.2025 року уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Дніпровському апеляційному суді.

ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 743 від 21.04.2026 року.

На підтвердження понесення витрат до заяви долучила копію договору № 25/03/26 про надання правничої допомоги у справі № 208/702/25 від 25.03.2026 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «ДАЦ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу, пов`язану з вивченням постанови Дніпровського апеляційного суду, надання їй правової оцінка та виготовлення касаційної скарги до ВС.

Відповідно до пункту 10 договору гонорар за надання правничої допомоги становить 16000 грн та підлягає сплаті після набрання законної сили.

Згідно з актом про надання правничої допомоги за договором № 25/03/26 від 22.04.2026 року вбачається, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу по договору № 25/03/26 від 25.03.26 у справ № 208/702/25, а саме: вивченням постанови Дніпровського апеляційного суду, надання їй правової оцінка та виготовлення касаційної скарги до ВС, за що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі 16000 грн після набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції.

Згідно з ордером № 1351929 адвокат Бєлік С.П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 25/03/26 від 25.03.2026 року уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Верховному Суді.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Суд вважає, що заявником ОСОБА_1 підтверджено обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, перелік наданих послуг зазначено в договорах, наданий обсяг послуг КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» не спростовано. Вартість таких послуг визначена та погоджена сторонами у договорах про надання правової допомоги.

Зважаючи на це не заслуговують на увагу доводи КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» щодо недоведеності понесення витрат.

При цьому суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на те що предметом апеляційного та касаційного перегляду була ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернення її без розгляду, характер правовідносин що склались між сторонами, ступінь складності справи, час, який міг бути витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); розгляд справи на стадії касаційного перегляду без повідомлення учасників справи, з урахуванням заяви КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» про неспівмірність понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до стягнення є завищеним зі складністю справи, а тому заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 18000 грн (6000 грн на стадії апеляційного перегляду та 12000 на стадії касаційного перегляду).

Окрім цього відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги та касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 127, 141, 259, 260, 263-268 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 208/702/25 за заявою КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» (ЄДРПОУ 32130551, місцезнаходження: 51914, м. Камянське, вул. Тритузна 168) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді касаційної інстанції у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 грн.

Всього стягнути 19271 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Стягувач: КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» (ЄДРПОУ 32130551, місцезнаходження: 51914, м. Камянське, вул. Тритузна 168.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та проголошено 01.09.2026 року о 16:00 годині.

Суддя В.Г. Гречана