Рішення № 139396050, 17.07.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4093/25

провадження №2/176/367/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузнєцову О.П. звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Олексіївка Великоновосілківського району Донецької області померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

До складу спадщини, зокрема, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 20 серпня 2010 року склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 належне їй майно, у тому числі житловий будинок у АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_1 прийняла спадщину у встановленому законом порядку. 06 вересня 2011 року за її заявою була заведена спадкова справа.

У межах спадкової справи позивачці було оформлено право на частину спадкового майна, зокрема на земельні ділянки загальною площею 6,470 га.

Разом з тим право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивачкою оформлено не було.

Як зазначено у позові, на той час ОСОБА_1 вирішила відкласти оформлення права на вказаний житловий будинок у зв`язку з відсутністю необхідних коштів. При цьому їй було роз`яснено можливість оформити спадкові права у подальшому.

У зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України територія, на якій розташований спадковий будинок, опинилася в зоні активних бойових дій та була окупована, що, за твердженням позивачки, унеможливило завершення оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_2 , залишилася у приватного нотаріуса Гукова Олександра Васильовича, нотаріальна діяльність якого на теперішній час зупинена. Документи нотаріального діловодства та архіву іншому нотаріусу або до державного нотаріального архіву не передавалися, у зв`язку з чим доступ до матеріалів спадкової справи відсутній.

Позивачка через свого представника вживала заходів для з`ясування можливості продовження спадкової справи та завершення оформлення спадщини. Однак приватним нотаріусом повідомлено про неможливість продовження зазначеної спадкової справи, оскільки вона є закінченою у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, а також відсутній оригінал або дублікат заповіту, необхідний для продовження спадкування.

У зв`язку з наведеним позивачка вважає, що існують об`єктивні перешкоди для оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому звернення до суду є необхідним способом захисту її прав.

Позивачка зазначає, що житловий будинок належав ОСОБА_2 на праві приватної власності, був включений до складу спадщини та заповіданий їй як спадкоємцю за заповітом.

Посилаючись на те, що спадщину після смерті ОСОБА_2 вона прийняла, однак через обставини, які не залежать від її волі, позбавлена можливості завершити оформлення права власності на спадковий будинок у нотаріальному порядку, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка у судове засідання не з`явилася. При цьому представник позивачки адвокат Кузнецова О.П. надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та участі позивачки. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки сторони у справі у судове засідання не з`явилися, в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Олексіївка Великоновосілківського району Донецької області, про що 08 вересня 2010 року виконавчим комітетом Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області складено актовий запис № 31.

З моменту смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність зазначеного домоволодіння спадкодавцю підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 446576332 від 07 жовтня 2025 року, відповідно до якої домоволодіння, реєстраційний номер майна 34969361, за адресою: АДРЕСА_1 , належало на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстровий № 1507, виданого 30 травня 1995 року Великоновосілківською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:5140-6037-0542-7017, виготовленого ФОП ОСОБА_3 станом на 15 травня 2023 року, об`єкт нерухомого майна являє собою житловий будинок, позначений літерою «А», загальною площею 80,9 кв. м, житловою площею 42,8 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, а саме: верандою «а», прибудовами «а1», «а2», літньою кухнею «Б», сараями «В», «Г», «Д», «Е» та погребом «Ж».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується як факт існування спірного об`єкта нерухомого майна, так і факт належності його спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений 20 серпня 2010 року секретарем виконавчого комітету Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та зареєстрований у реєстрі за № 128.

Зі змісту зазначеного заповіту вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 , зокрема, житловий будинок у АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою площею 0,4638 га, а також інше зазначене у заповіті майно.

Чинність вказаного заповіту підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 82807427 від 07 жовтня 2025 року, відповідно до якого заповіт, посвідчений 20 серпня 2010 року Багатирською сільською радою Великоновосілківського району Донецької області та зареєстрований за № 128, має статус «чинний».

Отже, на момент відкриття спадщини існував чинний заповіт, відповідно до якого саме позивачка була визначена спадкоємцем майна спадкодавця, у тому числі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82807422 від 07 жовтня 2025 року, 06 вересня 2011 року приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Гуковим Олександром Васильовичем за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 40, номер у Спадковому реєстрі 51665158, на спадкодавця ОСОБА_2 .

Факт прийняття позивачкою спадщини підтверджується матеріалами спадкової справи № 40, заведеної за її заявою, а також виданим 13 жовтня 2011 року свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим у реєстрі за № 734.

Вказаним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом підтверджується набуття позивачкою спадкових прав на земельні ділянки загальною площею 6,470 га з кадастровими номерами 1421280800:02:001:0394 та 1421280800:02:002:0711.

Отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину за заповітом у межах спадкової справи № 40 свідчить про реалізацію нею спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а відповідно до статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Частиною першою статті 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною першою статті 1233 Цивільного кодексу України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до частини першої статті 1235 цього Кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб.

Частиною п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин позивачка як спадкоємець за заповітом набула право на спадщину після смерті ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому відсутність на цей час державної реєстрації права власності позивачки на спірний житловий будинок не свідчить про неприйняття нею спадщини та сама по собі не припиняє її спадкових прав.

Суд також враховує, що позивачка реалізувала своє право на спадкування частини майна спадкодавця, отримавши 13 жовтня 2011 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Вказане свідоцтво було видане в межах тієї самої спадкової справи та на підставі того самого заповіту, яким позивачку визначено спадкоємцем майна ОСОБА_2 .

Отже, прийняття позивачкою спадщини, наявність у неї статусу спадкоємця за заповітом та чинність заповіту підтверджуються сукупністю наданих у справі доказів.

Разом з тим оформлення позивачкою права на спірний житловий будинок у нотаріальному порядку виявилося неможливим з причин, які не залежать від її волі.

Як вбачається з Витягу зі Спадкового реєстру № 82807422 від 07 жовтня 2025 року, місцем зберігання спадкової справи № 40 є приватний нотаріус Гуков О.В.

З листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 30606/37371-26-25/15.1 від 22 вересня 2025 року вбачається, що приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_4 у Волноваському районному нотаріальному окрузі зупинена на період дії воєнного стану, не поновлена та не припинена. При цьому документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Гукова О.В. до іншого нотаріуса або Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавалися, а інформація про місцезнаходження та стан збереження архіву відсутня.

Зазначені обставини об`єктивно унеможливлюють доступ до матеріалів спадкової справи та завершення оформлення спадкових прав у звичайному нотаріальному порядку.

Крім того, відповіддю приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Кравець С.В. № 194/01-16 від 09 жовтня 2025 року підтверджено, що спадкова справа № 40, заведена після смерті ОСОБА_2 , є закінченою у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, а тому її провадження не може бути продовжене відповідно до пункту 2.8 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Також нотаріусом зазначено про неможливість продовження спадкової справи у зв`язку з ненаданням оригіналу або дубліката заповіту, зареєстрованого за № 128 від 20 серпня 2010 року.

Суд бере до уваги, що зазначені обставини виникли не внаслідок бездіяльності або недобросовісної поведінки позивачки, а зумовлені припиненням фактичного доступу до нотаріального архіву, розташованого на території Донецької області, у зв`язку з воєнними діями та тимчасовою окупацією відповідної території.

Водночас матеріали справи містять достатній обсяг доказів, який дає можливість суду встановити зміст спадкових правовідносин, склад спадкового майна, належність спірного нерухомого майна спадкодавцю, наявність чинного заповіту та факт прийняття позивачкою спадщини.

Зокрема, належність ОСОБА_2 спірного житлового будинку підтверджена інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 446576332 від 07 жовтня 2025 року та правовстановлюючим документом, зазначеним у цій довідці. Технічним паспортом підтверджено склад, характеристики та площу об`єкта нерухомості.

Право позивачки на спадкування підтверджується заповітом від 20 серпня 2010 року, чинність якого підтверджена Витягом зі Спадкового реєстру № 82807427 від 07 жовтня 2025 року, а факт прийняття спадщини матеріалами спадкової справи № 40, Витягом зі Спадкового реєстру № 82807422 від 07 жовтня 2025 року та виданим 13 жовтня 2011 року свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною другою цієї статті встановлено презумпцію правомірності набуття права власності.

Згідно з частиною першою статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Водночас суд виходить із того, що у спірних правовідносинах підставою набуття позивачкою права власності на житловий будинок є спадкування за заповітом, а звернення до суду з вимогою про визнання права власності зумовлено неможливістю оформити спадкові права в нотаріальному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Разом із тим відповідно до статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У цій справі реалізація зазначеного обов`язку у нотаріальному порядку є фактично неможливою з огляду на встановлені судом об`єктивні обставини, пов`язані із зупиненням діяльності нотаріуса, відсутністю доступу до спадкової справи та неможливістю її продовження.

При цьому позивачка не просить встановити факт прийняття спадщини чи визначити додатковий строк для її прийняття, оскільки предметом цього спору є визнання за нею права власності на конкретний об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, а факт прийняття спадщини підтверджується наявними у справі доказами.

За таких обставин предметом судового розгляду є саме визнання за спадкоємцем права власності на конкретний об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, відповідно до якого визнання права власності в порядку спадкування за заповітом може бути належним способом захисту прав спадкоємця у випадку наявності об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі такі об`єктивні перешкоди підтверджені листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 30606/37371-26-25/15.1 від 22 вересня 2025 року та відповіддю приватного нотаріуса Кравець С.В. № 194/01-16 від 09 жовтня 2025 року.

Матеріали справи не містять відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями або видачу іншим особам свідоцтв про право на спадщину на спірний житловий будинок. За таких обставин суд не встановив порушення прав та законних інтересів інших осіб у зв`язку із задоволенням позову.

Матеріали справи також не містять відомостей про скасування чи зміну заповіту від 20 серпня 2010 року, а доказів його недійсності сторонами не надано. Чинність зазначеного заповіту підтверджується відомостями Спадкового реєстру.

Суд також враховує, що земельна ділянка площею 0,4638 га, яка була зазначена у заповіті разом із житловим будинком, належала спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДН 0210, зареєстрованим у Книзі державних актів за № 205. При цьому предметом заявлених позовних вимог є саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а не зазначена земельна ділянка.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що вони є взаємопов`язаними та підтверджують послідовність виникнення і реалізації спадкових правовідносин: смерть спадкодавця та відкриття спадщини, належність спірного житлового будинку спадкодавцю, складення ним заповіту на користь позивачки, чинність такого заповіту, прийняття позивачкою спадщини та реалізацію нею спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.

Таким чином, судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 спірний житловий будинок належав їй на праві приватної власності та входив до складу спадщини; позивачка була визначена спадкоємцем цього майна за чинним заповітом; спадщину вона прийняла; однак право власності на спірний житловий будинок у нотаріальному порядку не оформила з об`єктивних причин, які не залежать від її волі.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачка довела наявність передбачених законом підстав для визнання за нею права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

З огляду на наведене позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим позивачка у позовній заяві зазначила, що понесені нею судові витрати зі сплати судового збору не бажає стягувати з відповідача, у зв`язку з чим питання про їх відшкодування за рахунок відповідача судом не вирішується.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 328, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1268, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА