Рішення № 139395756, 01.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/712/25

Провадження №2/173/66/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 01 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» укладено договір оренди землі № 30/09/21 від 01 вересня 2021 року.

Під час дії зазначеного договору Відповідач починаючи з 2022 року систематично порушував свої договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Так, орендна плата за 2023 рік виплачена лише на початку лютого 2024 року, тобто із суттєвим порушенням встановленого договором строку її виплати.

Водночас орендна плата за 2024 рік до цього часу Позивачу не виплачена.

З метою досудового врегулювання спору Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з вимогами про виплату належної їй орендної плати. Зокрема, Позивач особисто зверталася до бухгалтерії Відповідача, яка знаходиться у місті Верхньодніпровськ, неодноразово телефонувала директору ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» Радченку Ігорю Валентиновичу, а також направляла відповідні звернення на офіційну адресу Відповідача.

Однак належної відповіді на свої звернення Позивач не отримала, а заборгованість з орендної плати Відповідачем не погашена.

Останній раз Позивач зверталася до бухгалтерії Відповідача 08 січня поточного року, де їй фактично відмовлено у врегулюванні питання в добровільному порядку та запропоновано звернутися до суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 28.03.2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 426 від 16.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_3 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 22.07.2025 справу прийнято до свого провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2025 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 до ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки зупинено до вирішення питання процесуального правонаступництва у зв`язку зі смертю позивачки ОСОБА_2 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року поновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Замінено ОСОБА_2 у якості позивача на її правонаступника ОСОБА_1 . Справу призначено до розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивач надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, підтримала вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач, повідомлений про розгляд справи належним чином в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи заперечень не надав, про прочини неявки не повідомив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що власником земельної ділянки розміром 5,063 га, розташованої на території Бородаївської сільської ради на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 446-р від 07 грудня 2004 року, станом на звернення до суду була ОСОБА_2 , що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 177788.

01 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Промінь» укладено Договір № 30/09/21 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що підтверджується копією відповідного договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є земельна ділянка цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бородаївської с/ради Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, площею 5,063 га, кадастровий номер 1221082200:011:023:0119, щодо якої власник передає емфітевту право володіння та право цільового використання, зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Термін користування земельною ділянкою Емфітевтом на праві емфітевзису за цим договором 7 років з дати державної реєстрації права емфітевзису.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування земельною ділянкою емфітевт сплачує власнику плату у розмірі 9937 грн. 89 коп. за рік, що сплачується ним у грошовій формі щорічно до 30 грудня.

За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, відповідно до законодавства України і цього Договору.

Відповідно до копії Акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду між ТОВ «ВСП Промінь» та власником ОСОБА_2 , власник передав, а емфітевт прийняв в оренду земельну ділянку у визначених межах з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бородаївської с/ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки № 1221082200:01:023:0119.

На даний час правокористувачем земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Промінь», що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 281972200 від 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до копії довідки ЛКК № 2063, виданої головою лікарняно-консультативної комісії 16 грудня 2024 року, ОСОБА_2 мала діагноз церебральний атеросклероз. Хронічна недостатність мозкового кровообігу з вираженими когнітивними розладами.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 .

05 лютого 2025 року ОСОБА_2 оформлено довіреність на ОСОБА_1 , посвідчену державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстровану в реєстрі за № 37, що підтверджується копією відповідної довіреності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондуєтеся з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

04 травня 2026 року до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ст. 1216 ЦК України.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав № 475555723 від 04 травня 2026 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221082200:01:023:0119, площею 5,063 га, розташованої на території Бородаївської селищної ради, є ОСОБА_1 , що також підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за № 666.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У статтях 21, 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За приписами ст. 25 «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 479/1073/18-ц.

Верховний Суд зазначив, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2024 р. у справі № 918/391/23.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Позивач, як на підставу задоволення позову в частині розірвання договору оренди, посилається на те, що відповідачем взагалі не сплачено орендної плати за 2024 рік, що відповідно до п. 3.1. Договору становить 9937 грн. 89 коп.

У постанові ВП від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) Верховний Суд роз`яснив, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати.

Систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), а також систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Систематична несплата частини орендної плати у відробітковій (оранка, культивація земельної ділянки) та натуральній (постачання соломи до садиби орендодавця) формах є істотним порушенням умов договору оренди землі, а отже підставою для його розірвання (Постанова КЦС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17).

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, провадження № 12-38гс20)

Водночас суд зазначає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами систематичності порушення Відповідачем умов договору, яке, за твердженнями Позивача, полягає у несвоєчасній виплаті та несплаті орендної плати за 2024 рік.

При цьому, перебуваючи з Відповідачем у договірних правовідносинах та фактично володіючи інформацією щодо виконання умов договору оренди землі, Позивач не зазначає жодних обставин щодо сплати або несплати орендної плати за 2025 рік та взагалі не надає відповідних доказів на підтвердження обставин, на які посилається.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Верховний суд звертає увагу, що одноразове порушення обов`язку щодо сплати орендної плати за землю не є підставою для розірвання відповідного договору (Постанова КЦС ВС від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, провадження № 61-12745сво18).

Слід зазначити, що вимога про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 рік також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту невнесення відповідачем орендної плати за вказаний період. Зокрема, позивач, як довірена особа ОСОБА_2 , не зверталася до відповідача ні з вимогою про сплату орендної плати, ні з претензією щодо наявної заборгованості та можливих варіантів її оплати (ще за життя ОСОБА_2 , враховуючи її стан здоров`я).

Крім того, умовами договору не визначено конкретного способу внесення орендної плати шляхом поштового відправлення, готівкового чи безготівкового розрахунку або передачі сільськогосподарської продукції. За таких обставин саме по собі посилання позивача на невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати не є достатнім, а позивач мала надати належні та допустимі докази на підтвердження відсутності такої оплати за 2024 рік.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах.

З вищезазначеного вбачається, що при зверненні до суду, навіть за відсутності заперечень з боку Відповідача, на Позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факту порушення Відповідачем умов договору оренди землі чи систематичності такого порушення.

Саме по собі посилання Позивача на неналежне виконання Відповідачем договірних зобов`язань без належного документального підтвердження відповідних обставин не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладаються на Позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство «Промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Промінь»: ЄДРПОУ 44089224, адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Ризька, буд. 73Г, прим. 7, офіс № 1.

Суддя О.А. Кожевник