Ухвала суду № 139395739, 26.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-861/2011

Провадження № 2-в/932/2/26

УХВАЛА

26 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Малінова О.С.

за участі секретаря Ликової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570), про відновлення втраченого судового провадження у справі 2-861/11, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла заява Акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570), про відновлення втраченого судового провадження у справі 2-861/11. Просить суд відновити втрачене судове провадження № 2-861/11 Відновити втрачене судове провадження по справі № 2-861/11 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в частині, що необхідна для видачі дублікату виконавчого документа.

Протоколом передачі справи від 17.02.2026 року, головуючим суддею у розгляді питання про відновлення втраченого провадження, визначено суддю Малінова О.С..

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Особам, які брали участь у справі, запропоновано подати до суду документи та матеріали, що збереглися, для точного відновлення втраченого судового провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглядати вказані питання за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або провадження у якій закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до вимог ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Частиною 3 ст. 494 ЦПК України визначено, у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

В ході розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження з`ясовано, що в провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа № 2-861/11 за позовною заявою позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення».

19 вересня 2011 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено рішення про справі 2-861/11, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, що за курсом 7,9785 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960 (сто вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 85 гривень.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, за курсом 7,9785 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960,85 гривень: - звернути стягнення на предмет іпотеки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., належний на праві власності ОСОБА_2 : житловий будинок «А-1» - дерево обкладене цеглою, загальною площею 112,6 кв.м, у тому числі житловою 81,7 кв.м, сарай «Б» шлакоблок, літня кухня «В» цегла, сарай «Г» шлакоблок, вбиральня «Д», дерево, сарай «Е» - шлакоблок, сарай «Ж» шлакоблок, літня кухня «З» шлакоблок обкладений цеглою, навіс «И» без обшивки, сарай «К» шлакоблок, вбиральня «Л» цегла, душ «М» цегла, колодязь «Н» залізобетон, огорожа «№ 1», дерево, водопровід «О» метал, що складає цілу ідеальну частину, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з правом укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., зі зняття їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 544 (п`ятсот сорок чотири) гривні 80 копійок с кожного, та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень с кожного.

Перевіривши інформацію з Автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Довідкою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області повідомлено, що справу 2-861/11 було знищено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Згідно судової практики судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об`єктивний, так і суб`єктивний характер. До об`єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), воєнні дії. Суб`єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого.

Крім того, у постанові Пленуму ВСУ № 2 ВСУ окремо звернув увагу на таку причину втрати судового провадження, як знищення справи у зв`язку із закінченням строку її зберігання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про достатність зібраних доказів для відновлення втраченого судового провадження в частині рішення від 19 вересня 2011 року в Єдиному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 261, 488, 489, 493, 494 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570), про відновлення втраченого судового провадження у справі 2-861/11.

Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-861/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в частині: рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2011 року.

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2011 року по справі № 2-861/11 (повний текст) в наступній редакції:

0527 № 2-861/11

Державний герб України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2011 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чернецький В. А.

при секретарі Купрєєнко А.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення», -

в с т а н о в и в :

26 травня 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Позивач та відповідач ОСОБА_1 23 липня 2007 року уклали кредитний договір № 483М-07, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000, доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 липня 2010 року. Поручителем по виконанню ОСОБА_1 забов`язань за договором виступила ОСОБА_2 , договір поруки був укладений 23.07.2007 р., згідно п.4 зазначеного договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед позивачем за зобов`язання ОСОБА_1 , як солідарний боржник. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 23 травня 2011 року заборгованість відповідача становить 13656,81 доларів США, що за курсом 7,9785 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960,85 гривень та складається з наступного: 6335,06 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 4494,05 доларів США заборгованість по простроченими відсотками за користування кредитом, 2827,70 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_2 23 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 1434, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок «А-1» - дерево обкладене цеглою, загальною площею 112,6 кв.м, у тому числі житловою 81,7 кв.м, сарай «Б» шлакоблок, літня кухня «В» цегла, сарай «Г» шлакоблок, вбиральня «Д», дерево, сарай «Е» - шлакоблок, сарай «Ж» шлакоблок, літня кухня «З» шлакоблок обкладений цеглою, навіс «И» без обшивки, сарай «К» шлакоблок, вбиральня «Л» цегла, душ «М» цегла, колодязь «Н» залізобетон, огорожа «№ 1», дерево, водопровід «О» метал, що склало цілу ідеальну частину. Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.07.2006 р., який посвідчено приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу Панасенко І., реєстраційний номер 2106. Нерухоме майно, зазначене у цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежністями. Предмет іпотеки розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки. Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, - звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачів, які зареєстровані і проживають у вищевказаному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідачі по справі у судове засідання не з`явились, були повідомлені про день та час розгляду справи належними чином, тому суд має можливість винести заочне рішення по справі на підставі наявних документів (доказів).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 23 липня 2007 року уклали кредитний договір № 483М-07, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000, доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 липня 2010 року (а.с. 11-12, 13).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачкою зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 23 травня 2011 року заборгованість відповідача становить 13656,81 доларів США, що за курсом 7,9785, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960,85 гривень та складається з наступного: 6335,06 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 4494,05 доларів США заборгованість по простроченими відсотками за користування кредитом, 2827,70 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6, 7).

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_2 23 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 1434, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок «А-1» - дерево обкладене цеглою, загальною площею 112,6 кв.м, у тому числі житловою 81,7 кв.м, сарай «Б» шлакоблок, літня кухня «В» цегла, сарай «Г» шлакоблок, вбиральня «Д», дерево, сарай «Е» - шлакоблок, сарай «Ж» шлакоблок, літня кухня «З» шлакоблок обкладений цеглою, навіс «И» без обшивки, сарай «К» шлакоблок, вбиральня «Л» цегла, душ «М» цегла, колодязь «Н» залізобетон, огорожа «№ 1», дерево, водопровід «О» метал, що склало цілу ідеальну частину. Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.07.2006 р., який посвідчено приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу Панасенко І., реєстраційний номер 2106. Нерухоме майно, зазначене у цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежністями. Предмет іпотеки розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., (а.с. 15-17, 18)

У будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та мешкають відповідачі згідно довідок з Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (а.с.26,27).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, слід звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачів, які зареєстровані і проживають у вищевказаному будинку, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути на користь позивача з відповідача: у відшкодування витрат по сплаті судового збору 615,26 грн., у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. (а.с. 1).

На підставі ст.ст. 526, 625, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 76, 88, 209, 212, 214, 215, 224-227 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, що за курсом 7,9785 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960 (сто вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 85 гривень.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 483М-07 від 23 липня 2007 року у розмірі 13656,81 доларів США, за курсом 7,9785 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/179 від 16.05.2011 року, складає 108 960,85 гривень: - звернути стягнення на предмет іпотеки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., належний на праві власності ОСОБА_2 : житловий будинок «А-1» - дерево обкладене цеглою, загальною площею 112,6 кв.м, у тому числі житловою 81,7 кв.м, сарай «Б» шлакоблок, літня кухня «В» цегла, сарай «Г» шлакоблок, вбиральня «Д», дерево, сарай «Е» - шлакоблок, сарай «Ж» шлакоблок, літня кухня «З» шлакоблок обкладений цеглою, навіс «И» без обшивки, сарай «К» шлакоблок, вбиральня «Л» цегла, душ «М» цегла, колодязь «Н» залізобетон, огорожа «№ 1», дерево, водопровід «О» метал, що складає цілу ідеальну частину, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з правом укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., зі зняття їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Костянтинівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 544 (п`ятсот сорок чотири) гривні 80 копійок с кожного, та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень с кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд у 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.С.Малінов