Рішення № 139395692, 21.05.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/155/26

Провадження № 2/169/387/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря судового засідання Мисюка П.З.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 адвокат Ковальчук В.С. звернувся до суду з позовом до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя набув у власність право на земельну частку (пай) як член колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» (с. Миляновичі Турійського району Волинської області), а також рішенням Миляновичівської сільської ради народних депутатів Турійського району Волинської області від 27 вересня 1994 року йому була надана у приватну власність земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в розмірі 0, 20 га. Спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла та після її смерті спадщину за заповітом прийняв її онук ОСОБА_6 - батько позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. За життя ОСОБА_6 заповіту не складав, а також не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки, яку розпочав його дід ОСОБА_4 , а пізніше баба ОСОБА_5 , отримати правовстановлюючий документ та зареєструвати право власності на землю на своє ім`я у спосіб, передбачений законом. Вказуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом, мають намір оформити спадкові права, до складу яких входить право на земельну частку (пай), однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця не можуть це зробити, просив визнати за ними, в рівних частках, в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату серії ВЛ № 0245350 від 23 жовтня 1997 року та право на завершення приватизації (безоплатної передачі у власність із земель комунальної власності) земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,20 га на території села Перевісся Ковельського району (колишньої Миляновичівської сільської ради Турійського району) Волинської області після смерті батька ОСОБА_6 .

У підготовче засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , законний представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 адвокат Ковальчук В.С. не з`явилися, однак представник позивачів - адвокат Ковальчук В.С. подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги він підтримує повністю, просить їх задовольнити та розглядати справу без його участі та участі позивачів.

Представник відповідача Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області у підготовче засідання не з`явився, однак селищний голова Климук А.Я. через підсистему Електронний суд подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає та просив проводити розгляд справи без участі представника Луківської селищної ради за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що в підготовче засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як установив суд, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16) і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшло право на земельну частку (пай) у землі Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» на території Миляновичівської сільської ради колишнього Турійського (тепер Ковельського) району Волинської областівідповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ 0245350, зареєстрованого 23 жовтня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 350.

Вказане право на земельну частку (пай) ОСОБА_6 успадкував за заповітом після смерті своєї баби ОСОБА_5 (а.с.37), яка успадкувала право на земельну частку (пай) за законом після смерті свогочоловіка ОСОБА_4 (а.с. 13, 22).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12), а ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11), не оформивши спадкових прав на право на земельну частку (пай).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 02 вересня 2025 року видно, що згідно інформації, наданої відділом № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» колишнього Турійського району Волинської області (с. Миляновичі), був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0245350, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 23 жовтня 1997 року за № 350 (а. с. 21).

Вищевказаний сертифікат був втрачений, про що в газеті «Вісті Ковельщини» від 27 листопада 2025 року опубліковане відповідне оголошення (а. с. 23).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що за життя ОСОБА_6 заповіту не складав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дітьми спадкодавця ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а. с. 80, 80 на звороті), проживали із спадкодавцем на день його смерті (а. с. 79) та подали приватному нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 (а.с. 69 на звороті 70, 93 на звороті 94, 94 на звороті - 95).

Наведені обставини справи об`єктивно підтверджуються дослідженими судом матеріалами спадкової справи № 4/2025 до майна померлого ОСОБА_6 (а. с. 69-138), з яких також видно, що мати ОСОБА_6 ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_8 відмовилися від спадщини після смерті останнього, свідоцтва про право на спадщину за законом видані його дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Крім цього, як видно з матеріалів справи, що за життя ОСОБА_4 отримав рішення Миляновичівської сільської ради народних депутатів Турійського району Волинської області від 27 вересня 1994 року про передачу йому і надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в розмірі 0,20 га (а.с. 19), отже останній розпочав процедуру приватизації, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності на неї.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12) і після його смерті спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом прийняв її онук ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не оформивши спадкових прав на право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,20 га.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно пункту «ґ» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першоюстатті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (частини перша, друга статті 126 ЗК України). Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Відповідно до частини другої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 та правових підстав для визнання за ними права власності на спадкове нерухоме майно, а також права на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то судові витрати слід розподілити таким чином: повернутиОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 1 331.20 гривень (по 665.60 гривень кожному); стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачами при поданні позову, - 1 331.20 гривень (по 665.60 гривень кожному).

На підставі викладеного, статтей 1216, 1217, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 142, 200, 206, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/2 частки) право на земельну частку (пай) у землі Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» (с. Миляновичі) на території Луківської об`єднаної територіальної громади Ковельського району Волинської області (колишньої Миляновичівської сільської ради Турійського району Волинської області), право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВЛ 0245350, зареєстрованим 23 жовтня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 350, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/2 частки) право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0, 20 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована на території села Перевісся Ковельського (колишнього Турійського) району Волинської області Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області (колишня Миляновичівська сільська рада Турійського району Волинської області), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 2.509993375.1 від 29 січня 2026 року.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 2.509993375.1 від 29 січня 2026 року.

Стягнути з Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`я позивача ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 19 березня 2021 року, орган, що видав 0717.

Ім`я позивача ОСОБА_3 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , номер і серія паспорта невідомі.

Ім`я законного представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 16 квітня 2004 року.

Ім`я представника позивачів - ОСОБА_9 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , номер і серія паспорта невідомі.

Найменування відповідача - Луківська селищна рада Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 7, с-ще Луків, Ковельський (колишній Турійський) район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 04333046.

Повне рішення складено 21 травня 2026 року.

Головуючий