Рішення № 139395378, 02.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1386/26

2/154/1106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

представника відповідачки - адвоката Хомича Р.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі 11 686,43 грн та судових витрат.

Стислий виклад позовних вимог.

Позивач зазначив, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74683592, за яким відповідачці надано 8 050,00 грн строком на 14 днів із базовою фіксованою процентною ставкою 1,99 % на день.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором oOpMdR2oKK.

На виконання договору первісний кредитор перерахував 8 050,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, відповідачка отримані кошти та проценти не повернула, у зв`язку із чим заборгованість становить 11 686,43 грн, з яких 8 050,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 3 636,43 грн - заборгованість за процентами.

29 вересня 2022 року право вимоги за договором позики було відступлено первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 028-290922, а в подальшому на підставі договору факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Посилаючись на набуття права вимоги та невиконання відповідачкою грошового зобов`язання, позивач просить стягнути 11 686,43 грн заборгованості та понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року за клопотанням позивача витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку за відповідним рахунком за період з 23 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року.

28 квітня 2026 року представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. подала заяву про розгляд справи за її відсутності та повідомила, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

20 травня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Р.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, внесення відомостей про нього як представника відповідачки до ЄСІТС та надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді.

У цьому ж клопотанні представник повідомив, що відповідачка у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

22 травня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. подав заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву та відзив на позовну заяву.

29 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача адвокатом Ткаченко Ю.О.

03 червня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. подав заперечення на відповідь на відзив та додаткові письмові докази.

Того ж дня представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. подала заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

05 червня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. подав клопотання про витребування у ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» додаткових доказів та відомостей щодо повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги, досудового врегулювання спору і врахування статусу відповідачки як дружини військовослужбовця.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року клопотання представника відповідачки про витребування доказів задоволено та витребувано у ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» відомості і документи щодо повідомлення ОСОБА_1 про перехід права вимоги за договором позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року, здійснення заходів досудового врегулювання спору, а також врахування при визначенні заборгованості обставини перебування відповідачки у статусі дружини військовослужбовця.

24 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 21 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виписка за банківським рахунком відповідачки.

29 червня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. подав клопотання щодо розподілу судових витрат, у якому заперечив проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі.

29 червня 2026 року від представника позивача на виконання ухвали суду від 23 червня 2026 року про витребування доказів надійшли додаткові пояснення та відомості.

11 серпня 2026 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості врегулювання спору в позасудовому порядку.

02 вересня 2026 року представник позивача не з`явився. Раніше подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та поданих ним клопотаннях. Вказав, що в позасудовому порядку спір між сторонами не врегульовано.

Позиції сторін.

Відповідачка через свого представника проти задоволення позову в заявленому розмірі заперечила.

Представник відповідачки зазначив, що договором позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року встановлено строк користування позикою 14 днів та визначено її загальну вартість, тоді як до стягнення заявлено проценти, нараховані поза межами первісного строку кредитування.

Заперечував проти доводів позивача щодо продовження строку користування позикою та посилався на відсутність доказів укладення відповідачкою додаткової угоди про пролонгацію.

Крім того, представник відповідачки зазначив, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_6 , який був призваний на військову службу в особливий період з 24 лютого 2022 року, та вважав, що на відповідачку поширюються передбачені законом пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

На підтвердження цієї позиції сторона відповідачки надала відповідь військової частини НОМЕР_2 № 1243 від 26 травня 2026 року та копію військового квитка ОСОБА_6 .

Представник відповідачки також заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на малозначність і типовий характер справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, ціну позову та критерії розумності й співмірності витрат.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо розміру процентів представник позивача зазначила, що базова фіксована процентна ставка за договором становить 1,99 % на день, а підписанням договору відповідачка підтвердила ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику.

Позивач вважав, що умови договору та Правил передбачали можливість пролонгації або автопролонгації строку користування позикою, а пункт 6.5 Правил надавав кредитодавцю право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою протягом не більше 90 календарних днів.

У відповіді на відзив позивач також зазначив, що відповідачкою не подано власного контррозрахунку заборгованості.

Щодо посилань відповідачки на пільги, встановлені законодавством для військовослужбовців та членів їх сімей, представник позивача зазначила, що на час подання відзиву документів, які підтверджували б проходження чоловіком відповідачки військової служби у відповідний період та наявність підстав для застосування такої пільги, подано не було.

У додаткових поясненнях позивач повідомив, що ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» самостійно не направляло відповідачці повідомлення про перехід права грошової вимоги. За твердженням позивача, інформація про відступлення права вимоги розміщувалася первісним кредитором в особистому кабінеті відповідачки на вебсайті сервісу «MyCredit».

Позивач також повідомив, що заходів досудового врегулювання спору з відповідачкою не здійснював, а про її статус як дружини військовослужбовця до виникнення спору повідомлений не був.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

23 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 74683592 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

У договорі позичальницею зазначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 .

За умовами договору сума позики становила 8 050,00 грн, дата її надання - 23 лютого 2022 року, дата повернення - 09 березня 2022 року, строк позики - 14 днів.

Пунктом 2.3 договору встановлено базову фіксовану процентну ставку у розмірі 1,99 % на день.

Одночасно індивідуальними умовами договору визначено знижену процентну ставку у розмірі 0,6965 % на день, яка застосовувалася відповідно до умов програми лояльності, та процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70 % на день із зазначенням, що така ставка не застосовується в період карантину.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 1031,12 %, орієнтовна загальна вартість позики - 8 834,96 грн.

Додатком № 1 до договору - таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - визначено, що за 14-денний строк користування кредитом позичальниця повинна була повернути 8 050,00 грн основної суми кредиту та сплатити 784,96 грн процентів, усього - 8 834,96 грн.

Пунктом 4 договору передбачено щоденне нарахування процентів, включаючи дату отримання та дату повернення позики, на залишок позики.

Умовами договору передбачено, що в разі недотримання позичальницею умов програми лояльності знижена процентна ставка припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, а проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахунку за базовою процентною ставкою за весь період строку позики.

Договором також передбачено можливість продовження строку користування позикою. При кожному такому продовженні між позикодавцем та позичальником має укладатися відповідна додаткова угода, яка підписується позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 27 договору визначено, що інші умови правочину регулюються Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 6.1-6.4 Правил передбачено, що проценти за користування позикою сплачуються у розмірах, визначених договором, нараховуються на суму позики або її залишок виходячи зі строку фактичного користування нею, а позичальник зобов`язаний повернути позику та проценти у строк, визначений договором.

Пунктом 6.5 Правил передбачено, що в разі неповернення, повернення не в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати на неповернуту позику або її частину проценти у розмірі, передбаченому договором, за кожний день понадстрокового користування, але не більше ніж за 90 календарних днів.

Розділом 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Відповідно до пунктів 7.1-7.3 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою, доступні умови пролонгації відображаються в особистому кабінеті, а розмір процентів визначається залежно від базової процентної ставки та кількості днів продовження.

Пунктом 7.4 Правил передбачено можливість продовження строку користування позикою необмежену кількість разів.

Згідно з пунктом 7.5 Правил при кожній пролонгації змінюються кінцева дата строку позики та кінцева дата строку дії договору, а товариство направляє позичальнику повідомлення про оформлену пролонгацію, новий строк позики, його кінцеву дату та розмір заборгованості.

Пунктом 7.7 Правил передбачено, що у разі продовження строку користування позикою між товариством та позичальником укладається та підписується відповідна додаткова угода.

Додаткової угоди про продовження строку користування позикою за договором № 74683592, повідомлення про оформлення пролонгації, електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання такої додаткової угоди або інших документів, якими була б визначена інша кінцева дата строку позики, матеріали справи не містять.

Договір № 74683592 укладено в електронній формі. У його реквізитах міститься електронний підпис позичальниці одноразовим ідентифікатором oOpMdR2oKK та електронна печатка ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» із позначкою часу 23 лютого 2022 року о 17 год. 17 хв.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 23 лютого 2022 року о 17 год. 07 хв. 17 сек. Одноразовий ідентифікатор oOpMdR2oKK направлено 23 лютого 2022 року о 17 год. 17 хв. 41 сек. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до платіжної інструкції № b3660bf4-c69c-4b8f-abb3-75a82fb8ea9e 23 лютого 2022 року здійснено платіжну операцію на суму 8 050,00 грн на платіжний інструмент № НОМЕР_1 . Ініціатором платіжної операції зазначено ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», операцію проведено за посередництвом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС».

Довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000121796/ТНПП від 16 лютого 2026 року підтверджено прийняття до виконання зазначеної платіжної інструкції та завершення 23 лютого 2022 року платіжної операції на суму 8 050,00 грн, отримувачем якої зазначена ОСОБА_1 , платіжний засіб № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 , та надало виписку за відповідним рахунком за період з 23 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року.

З виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що 23 лютого 2022 року за рахунком відповідачки проведено операцію «Зарахування переказу» на суму 8 050,00 грн.

З наданого первісним кредитором розрахунку за договором № 74683592 встановлено, що 23 лютого 2022 року обліковано тіло кредиту у сумі 8 050,00 грн та нараховано 56,07 грн процентів, 24 лютого 2022 року - ще 56,07 грн процентів.

За період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року нарахування процентів у розрахунку не відображено.

Починаючи з 25 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року у розрахунку відображено щоденне нарахування процентів у сумі 80,10 грн.

Платежів відповідачки у рахунок погашення основної суми позики або процентів у розрахунку не відображено.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за період з 29 вересня 2022 року по 10 лютого 2026 року розмір заборгованості залишався незмінним та визначався у сумі 11 686,43 грн, з яких 8 050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 636,43 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

У цьому ж розрахунку заборгованість за пенею або неустойкою визначена у розмірі 0,00 грн, за комісією - 0,00 грн, за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування - 0,00 грн.

29 вересня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 028-290922.

Відповідно до реєстру прав вимог до зазначеного договору факторингу серед переданих вимог міститься право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74683592.

Матеріали справи містять платіжні документи щодо проведення ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» розрахунків на виконання договору факторингу № 028-290922 від 29 вересня 2022 року.

05 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 05/12/25-01.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 30/01/26 серед переданих ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» вимог зазначена вимога до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за договором № 74683592 від 23 лютого 2022 року у розмірі 11 686,43 грн, з яких 8 050,00 грн - тіло кредиту та 3 636,43 грн - проценти.

Матеріали справи містять платіжні інструкції від 06 лютого 2026 року та 12 березня 2026 року про перерахування ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» коштів із призначенням платежу - оплата згідно з договором факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року та Реєстром прав вимог № 30/01/26 від 30 січня 2026 року.

Після укладення договору позики відповідачка у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

З відповіді військової частини НОМЕР_2 № 1243 від 26 травня 2026 року встановлено, що солдат ОСОБА_6 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 16 листопада 2023 року по теперішній час.

У військовому квитку серії НОМЕР_7 , виданому на ім`я ОСОБА_6 , міститься запис про його призов на військову службу в особливий період з 24 лютого 2022 року та записи про подальше проходження ним військової служби.

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» повідомило суд, що відповідачка не повідомляла товариство про наявність у неї статусу члена сім`ї військовослужбовця та не надавала відповідних документів. Первісний кредитор та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» також не повідомляли позивача про такі обставини.

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» також повідомило, що самостійно не направляло відповідачці повідомлення про відступлення права вимоги. За поясненнями позивача, відповідна інформація розміщувалася первісним кредитором в особистому кабінеті відповідачки на вебсайті сервісу «MyCredit».

Заходів досудового врегулювання спору ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» не здійснювало.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених його змістом, є порушенням зобов`язання, а боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, встановлених договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Сам по собі складений кредитором розрахунок заборгованості не створює у боржника грошового зобов`язання у зазначеному в ньому розмірі. Стягненню підлягає лише та заборгованість, виникнення та розмір якої підтверджені умовами укладеного сторонами договору, законом та належними і допустимими доказами.

Щодо укладення договору та отримання відповідачкою коштів.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 договору позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором oOpMdR2oKK. Особу відповідачки ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а використання при його вчиненні електронного підпису у передбаченому законом порядку відповідає письмовій формі правочину.

Надання позики у розмірі 8 050,00 грн підтверджено не лише документами первісного кредитора та платіжної установи, а й безпосередньо відомостями банку відповідачки.

Платіжною інструкцією підтверджено здійснення 23 лютого 2022 року операції на суму 8 050,00 грн на платіжний інструмент № НОМЕР_1 , а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтвердило належність відповідної платіжної картки відповідачці та зарахування 23 лютого 2022 року на її рахунок 8 050,00 грн.

Доказів повернення відповідачкою отриманих 8 050,00 грн матеріали справи не містять.

Отже, факт виникнення у відповідачки зобов`язання з повернення основної суми позики у розмірі 8 050,00 грн доведений належними, допустимими та взаємно узгодженими доказами.

Щодо переходу права вимоги.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29 вересня 2022 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 028-290922.

05 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, а Реєстром прав вимог № 30/01/26 підтверджено передачу позивачу права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 74683592.

Матеріали справи містять також документи щодо виконання сторонами договорів факторингу в частині проведення відповідних розрахунків.

Тому ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Посилання сторони відповідачки на відсутність належного повідомлення про відступлення права вимоги не спростовує факту переходу такого права.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків лише у випадку виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Доказів сплати відповідачкою спірної заборгованості первісному чи будь-якому наступному кредитору матеріали справи не містять.

Водночас новий кредитор не може набути більше прав, ніж існувало у кредитора, який відступив вимогу. Тому сам факт зазначення у реєстрі прав вимог заборгованості у сумі 11 686,43 грн не доводить правильності її розміру та не усуває обов`язку суду перевірити правову підставу кожної складової переданої вимоги.

Щодо строку договору та умов нарахування процентів.

Договором № 74683592 сторони чітко погодили суму позики - 8 050,00 грн, строк позики - 14 днів, дату її надання - 23 лютого 2022 року та кінцеву дату повернення - 09 березня 2022 року.

Пунктом 2.3 договору передбачено базову фіксовану процентну ставку у розмірі 1,99 % на день.

Одночасно індивідуальними умовами договору встановлено знижену процентну ставку у розмірі 0,6965 % на день, яка застосовувалася відповідно до програми лояльності, та окрему процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70 % на день.

Додатком № 1 до договору визначено загальну вартість кредиту за погоджений 14-денний строк у розмірі 8 834,96 грн, з яких 8 050,00 грн - сума позики та 784,96 грн - проценти.

Отже, строк користування позикою, процентна ставка в межах цього строку та ставка за понадстрокове користування є окремими умовами договору і мають самостійне правове значення.

Наявність у договорі процентної ставки за понадстрокове користування не змінює погодженого сторонами строку позики та сама по собі не продовжує дію строку кредитування після 09 березня 2022 року.

Щодо доводів позивача про продовження строку позики.

Позивач обґрунтовує можливість нарахування процентів після закінчення первісного 14-денного строку положеннями договору та Правил про пролонгацію, а також пунктом 6.5 Правил.

Ці доводи не відповідають змісту укладеного сторонами договору та Правил.

Пунктом 5.3 договору відповідачка підтвердила ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, а пунктом 27 договору Правила визначені його невід`ємною частиною.

Тому сам по собі довід представника відповідачки про те, що Правила окремо не підписані позичальницею, не є достатнім для їх повного виключення з регулювання правовідносин сторін.

Однак саме зміст Правил спростовує твердження позивача про те, що строк цієї позики був продовжений.

Розділ 7 Правил установлює окремий порядок пролонгації договору.

Згідно з пунктом 7.5 Правил при кожному продовженні строку користування позикою змінюються кінцева дата строку позики та кінцева дата строку дії договору, а позичальнику направляється повідомлення про новий строк, його кінцеву дату та розмір заборгованості.

Пунктом 7.7 Правил прямо передбачено укладення та підписання між товариством і позичальником відповідної додаткової угоди у разі продовження строку користування позикою.

Такий самий механізм містить і сам договір: оформлення пролонгації пов`язане з укладенням додаткової угоди та її підписанням позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Жодної додаткової угоди про продовження строку договору № 74683592 позивач суду не надав.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачці одноразового ідентифікатора для підписання такої додаткової угоди, доказів її підписання, повідомлення про оформлення пролонгації, визначення нової кінцевої дати позики чи будь-якого іншого документа, який підтверджував би волевиявлення сторін на зміну строку договору.

Отже, строк договору № 74683592 закінчився 09 березня 2022 року і після цієї дати сторонами не продовжувався.

Посилання позивача на пункт 6.5 Правил та 90-денний строк також є безпідставним.

Пункт 6.5 Правил не регулює пролонгацію договору. Цей пункт визначає наслідки неповернення позики у встановлений договором строк та допускає нарахування процентів за понадстрокове користування протягом не більше 90 календарних днів.

Натомість порядок пролонгації врегульовано іншим розділом Правил і передбачає вчинення окремих юридично значущих дій, у тому числі укладення додаткової угоди.

Таким чином, позивач помилково ототожнює строк можливого нарахування процентів за понадстрокове користування зі строком пролонгації договору. Це різні договірні механізми, які мають різні підстави виникнення та правові наслідки.

Щодо правової природи процентів після закінчення строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після настання прострочення права та інтереси кредитора охороняються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 розмежовано регулятивні та охоронні правовідносини. Проценти, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування наданими коштами до настання прострочення, тоді як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Зазначені правові конструкції не можуть одночасно застосовуватися до одного і того самого періоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 цей підхід уточнено. Велика Палата виходила з того, що після настання строку повернення кредиту сторони можуть визначити договором інший розмір процентів, які за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Правова природа відповідного платежу визначається не його назвою, а змістом договірної умови та тим, за правомірне чи неправомірне користування коштами він встановлений.

З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду після 09 березня 2022 року позивач не мав права продовжувати нарахування звичайних процентів за користування позикою відповідно до статті 1048 ЦК України, оскільки погоджений сторонами строк правомірного користування коштами закінчився, а його продовження не доведено.

Щодо правильності розрахунку заявлених процентів.

Поданий позивачем розрахунок не відповідає структурі та умовам договору.

Із розрахунку первісного кредитора встановлено, що 23 лютого 2022 року на суму позики нараховано 56,07 грн процентів, а 24 лютого 2022 року - ще 56,07 грн.

Такий розмір щоденного нарахування відповідає погодженій сторонами зниженій процентній ставці 0,6965 % на день.

Отже, нарахування процентів за 23 та 24 лютого 2022 року у загальному розмірі 112,14 грн має договірну підставу та підтверджене розрахунком самого кредитора.

Водночас у період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року розрахунок кредитора взагалі не містить нарахувань процентів.

Суд не встановив причин відсутності такого нарахування первісним кредитором боргу та не має підстав самостійно донараховувати позивачу проценти за цей період, у тому числі до визначених Додатком № 1 784,96 грн. Позивач також не навів доказів правомірності нарахування за цей період погоджених договором процентів, які первісним кредитором нараховані не були.

Позивач сам визначив фактичну структуру заявленої до стягнення процентної заборгованості та подав на її підтвердження конкретний розрахунок. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та наведених на їх обґрунтування фактичних підстав і не вправі замість кредитора формувати інший розрахунок, змінювати періоди нарахування чи створювати нову фактичну підставу для стягнення коштів.

Починаючи з 25 квітня 2022 року і до 07 червня 2022 року кредитор відобразив у розрахунку щоденне нарахування по 80,10 грн.

Такий розмір щоденного нарахування не відповідає жодній із процентних ставок, погоджених договором.

Він не відповідає зниженій ставці 0,6965 % на день, за якою на суму 8 050,00 грн нараховувалося 56,07 грн на день.

Він не відповідає базовій ставці 1,99 % на день, а також не відповідає передбаченій договором ставці за понадстрокове користування у розмірі 2,70 % на день.

Жодної додаткової угоди про встановлення іншої процентної ставки сторонами не укладено та суду не надано.

Таким чином, позивач не довів ані договірної, ані законної підстави застосування ставки, за якою після 25 квітня 2022 року сформовано решту заявленої процентної заборгованості у розмірі 3 524,29 грн.

Неподання відповідачкою контррозрахунку не усуває цього недоліку доказування.

Обов`язок довести підставу та розмір заявленої до стягнення заборгованості покладається на позивача. Відсутність контррозрахунку не надає суду підстав визнати правильним розрахунок, який суперечить умовам договору та іншим доказам у справі.

Особливе значення має і те, як сам позивач кваліфікував заявлену заборгованість.

У складеному ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» розрахунку 3 636,43 грн зазначені саме як заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, тоді як заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування позикою визначена самим позивачем у розмірі 0,00 грн.

Отже, позивач не заявив 3 524,29 грн як проценти за понадстрокове користування, не розрахував їх за передбаченою договором ставкою за таке користування та не обґрунтував їх положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Суд не вправі замість позивача змінювати фактичну природу заявленої заборгованості та конструювати іншу вимогу, якої позивач не заявляв.

Щодо можливості кваліфікації нарахувань після 09 березня 2022 року як відповідальності за прострочення.

Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, та перевірив, чи може передбачена договором ставка за понадстрокове користування бути кваліфікована як погоджений сторонами розмір відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України.

Така кваліфікація не дає підстав для стягнення заявлених позивачем 3 524,29 грн.

По-перше, договором за понадстрокове користування погоджено ставку 2,70 % на день. Ставки, за якою фактично здійснено спірне нарахування по 80,10 грн на день, договір не містить.

По-друге, самим договором прямо передбачено, що ставка 2,70 % за понадстрокове користування не застосовується у період карантину.

У період з 25 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року на території України діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням COVID-19.

Отже, навіть передбачена договором ставка 2,70 % у спірний період за прямою умовою самого договору застосуванню не підлягала.

По-третє, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальника за договором кредиту або позики звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Спірний період з 25 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року повністю припадає на час дії воєнного стану.

Таким чином, 3 524,29 грн не підлягають стягненню ані як проценти за правомірне користування позикою відповідно до статті 1048 ЦК України, ані як погоджений сторонами розмір відповідальності за прострочення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо доводів відповідачки про пільги як дружини військовослужбовця.

Суд окремо перевірив доводи представника відповідачки про поширення на ОСОБА_1 положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Матеріалами справи підтверджено, що чоловік відповідачки ОСОБА_6 був призваний на військову службу в особливий період з 24 лютого 2022 року та надалі проходив військову службу.

Водночас при вирішенні питання про правові наслідки нарахувань, здійснених у 2022 році, застосуванню підлягає законодавство, чинне у відповідний період.

У редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній у 2022 році, пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитом була встановлена для визначених законом категорій військовослужбовців. Положення про поширення такої пільги також на їх дружин та чоловіків ця редакція Закону не містила.

Відповідне розширення кола осіб, на яких поширюється ця пільга, здійснено Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, яким до пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII внесено положення щодо дружин та чоловіків військовослужбовців.

Ці зміни набрали чинності у 2024 році та не містять припису про їх застосування до процентів, нарахованих до набрання ними чинності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Сплата процентів за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування є виконанням договірного грошового зобов`язання, а не мірою юридичної відповідальності.

Отже, норма, якою у 2024 році розширено коло одержувачів пільги, не є підставою для ретроспективного звільнення відповідачки від процентів, правова підстава для нарахування яких виникла у 2022 році.

Тому доводи сторони відповідачки про повне звільнення ОСОБА_1 від процентів саме у зв`язку з її статусом дружини військовослужбовця є безпідставними.

Водночас відхилення цього доводу не впливає на висновок суду щодо недоведеності більшої частини заявлених позивачем процентів, оскільки така недоведеність ґрунтується на інших самостійних правових підставах: закінченні строку кредитування, відсутності доказів його пролонгації, невідповідності фактично застосованої ставки умовам договору та відсутності підстав для застосування статті 625 ЦК України у спірний період.

Висновки суду щодо заявленої заборгованості.

Позивач належними та допустимими доказами довів право вимоги до відповідачки за договором позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року та факт неповернення нею основної суми позики у розмірі 8 050,00 грн.

Також доведеним є нарахування процентів за 23 та 24 лютого 2022 року за погодженою сторонами зниженою процентною ставкою у загальному розмірі 112,14 грн.

Правова підстава для стягнення решти заявлених процентів у розмірі 3 524,29 грн відсутня.

Позивач не довів продовження строку кредитування після 09 березня 2022 року, не надав передбаченої договором та Правилами додаткової угоди про пролонгацію, не обґрунтував застосовану після 25 квітня 2022 року процентну ставку умовами договору та у власному підсумковому розрахунку визначив заборгованість за процентами за понадстрокове користування у розмірі 0,00 грн.

Отже, позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягає частковому задоволенню.

Із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягає стягненню 8 162,14 грн заборгованості за договором позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року, з яких 8 050,00 грн - основна сума боргу та 112,14 грн - проценти.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 524,29 грн процентів належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання зазначених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, витяг з акта № 9-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25 лютого 2026 року та платіжну інструкцію від 05 березня 2026 року.

Договором установлено фіксовану вартість правничої допомоги у малозначній справі: 500,00 грн за вивчення та аналіз документів, визначення правової позиції, аналіз судової практики і формування доказової бази та 4 000,00 грн за підготовку позовної заяви і судовий супровід справи.

Витягом з акта № 9-ДІЛ щодо ОСОБА_1 підтверджено надання зазначених послуг загальною вартістю 4 500,00 грн.

Платіжною інструкцією від 05 березня 2026 року підтверджено перерахування ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» адвокату Ткаченко Ю.О. 130 500,00 грн на виконання договору № 22-08/25/ДІЛ та акта № 9-ДІЛ, до складу якого включені і витрати на правничу допомогу у цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблено висновок, що зобов`язання між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення відповідної суми на іншу сторону спору. Суд при вирішенні питання про компенсацію витрат оцінює їх реальність, необхідність та розумність.

Європейський суд з прав людини також послідовно виходить з того, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які були фактично і необхідно понесені та є розумними за розміром.

Представник відповідачки адвокат Хомич Р.В. подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на малозначність справи, типовий характер спору, невисоку ціну позову та неспівмірність заявлених витрат зі складністю виконаної адвокатом роботи.

Суд урахував наведені заперечення.

Ця справа є малозначною та належить до категорії спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредитування. Разом із тим її розгляд не обмежився поданням типової позовної заяви. Після подання відповідачкою відзиву представник позивача підготував та подав відповідь на відзив, надав додаткові пояснення на виконання ухвали суду про витребування доказів та здійснював інше процесуальне супроводження справи.

За таких обставин заявлена позивачем загальна вартість професійної правничої допомоги у розмірі 4 500,00 грн не є явно надмірною чи неспівмірною зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та ціною позову.

Тому підстав для зменшення визначеного сторонами розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України суд не встановив.

Водночас зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 137 ЦПК України та їх розподіл між сторонами за правилами статті 141 ЦПК України є різними процесуальними питаннями.

Стаття 137 ЦПК України регулює визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони у разі неспівмірності.

Натомість стаття 141 ЦПК України визначає, яка частина встановлених судом судових витрат має бути покладена на кожну зі сторін залежно від результату вирішення спору.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги майнового характеру на загальну суму 11 686,43 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 8 162,14 грн, що становить 69,8429 % від заявленої ціни позову.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 859,50 грн судового збору.

Документально підтверджений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 4 500,00 грн.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3 142,93 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача відповідно до результату розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, статтями 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 74683592 від 23 лютого 2022 року у загальному розмірі 8 162,14 грн (вісім тисяч сто шістдесят дві гривні 14 копійок), з яких:

- 8 050,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою позики;

- 112,14 грн (сто дванадцять гривень 14 копійок) - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» про стягнення з ОСОБА_1 3 524,29 грн (трьох тисяч п`ятисот двадцяти чотирьох гривень 29 копійок) процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 1 859,50 грн (одну тисячу вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 3 142,93 грн (три тисячі сто сорок дві гривні 93 копійки) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні клопотання представника відповідачки про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідачка: ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1 ), РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер