Рішення № 13939463, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/63221.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»

ДоДочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 57584,54 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Герій С.В., дов. № 8 від 20.05.2010 р.

Від відповідача: Купрієнко Б.В., дов. № 2-12д від 14.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»до Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 37386,89 грн. суми попередньої оплати, яка була сплачена позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р., 16786,74 грн. інфляційних втрат та 3410,91 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 24.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/632 та призначено її розгляд на 07.02.2011 року, зобов’язано учасників судового процесу надати певні документи.

У судовому засіданні 07.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судовому засідання 07.02.2011 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що відповідно до умов Інкотермс 2000 термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Відповідачем наголошено, що він належним чином виконував свої зобов’язання з надання товару у розпорядження позивача та жодним чином не обмежував можливості останнього щодо отримання нафтопродуктів в місці приймання-передачі, а саме, філії відповідача Шебелинського відділення з переробки газового конденсату «Управління з переробки газу і газового конденсату», а позивач, в свою чергу, порушуючи умови договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, що передбачена умовами договору поставки нафтопродуктів.

Враховуючи наведене, з метою витребування у позивача письмових пояснень, щодо правової позиції в обґрунтування позовних вимог, у судовому засіданні була оголошена перерва до 21.02.2011 р. о 09:20.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 р. повторно вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав письмові пояснення з приводу неможливості отримання товару за даним договором.

Представник відповідача повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р., відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2007 році, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.3. даного договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного договору.

Протягом 2007 р. сторонами було підписані доповнення № 1-6 до договору № 097/76-07 від 18.06.2007 р., в якій сторони погодили, що постачальник передає покупцеві з червня до листопада 2007 року бензин А-76 в кількості 540 (п’ятсот сорок) тонн на загальну суму 2377620,00 грн.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4 та 3.7 договору поставки нафтопродуктів № № 097/76-07 від 18.06.2007. встановлено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу та газового конденсату»ДК «Укргазвидобування»після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у додатку; покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в пункті 3.1. даного договору, до місця призначення; покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня на передодні навантаження; право власності та усі ризики на нафтопродукти переходять в момент приймання-передачі нафтопродуктів згідно з пунктом 3.1. договору; покупець зобов’язаний прийняти та підписати акт приймання-передачі або/та накладні у триденний термін з моменту їх отримання та передати постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою підписаного оригіналу рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом триденного строку підписані акти приймання-передачі або/та накладні або заперечення щодо їх підписання, то акти приймання-передачі або/та накладні вважаються узгодженими сторонами і прийнятими покупцем.

Відповідно до пункту 4.1 даного договору встановлено, що ціна на одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписане повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даних договорів. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватись згідно з пунктом 4.4 даних Договорів.

Згідно з пунктами 4.2 та 4.4 договору загальна їх вартість визначається як сумарна вартість нафтопродуктів, зазначених у всіх щомісячних доповненнях до даного договорів, що укладені сторонами за весь період дії договору. Ціна на нафтопродукти може змінюватись постачальником в залежності від кон’юнктури ринку, про що постачальник письмово повідомляє покупця протягом 1 (одного) дня з моменту прийняття нової ціни.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником.

Відповідно до пункту 5.3 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформлюється актом звірки і є обов’язковою для сторін.

Також, пунктом 5.6.договору визначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору.

Відповідно до пункту 10.1 даного договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2007 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставку нафтопродуктів у розмірі 2111840,00 грн., що засвідчується банківськими виписками від 07.09.2007 року на суму 242000,00 грн., від 11.09.2007 року на суму 160000,00 грн., від 07.11.2007 року на суму 191000,00 грн., від 30.10.2007 року на суму 29340,00 грн., від 11.09.2007 року на суму 81000,00 грн., 03.10.2007 року на суму 40 00,00 грн., 02.10.2007 року на суму 160000,00 грн., 08.10.2007 року на суму 37 500,00 грн., 06.11.2007 року на суму 42000,00 грн., 09.10.2007 року на суму 220000,00 грн., 24.10.2007 року на суму 237000,00 грн., 25.10.2007 року на суму 5000,00 грн., 27.09.2007 року на суму 177000,00 грн., 27.09.2007 року на суму 224000,00 грн.

В свою чергу, відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 2074453,11 грн., на доказ чого надано акти приймання –передачі від 12 листопада 2007 року на суму 735615,09 грн., від 31 жовтня 2007 року на суму 282245,074 грн., від 22 жовтня 2007 року на суму 220276,80 грн., від 10 жовтня 2007 року на суму 213707,03 грн., від 30 вересня 2007 року на суму 208940,07 грн., від 23 вересня 2007 року на суму 413669,08 грн. проте, в подальшому відповідач зобов’язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав та передплату не повернув, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем становить 37386,89 грн.

22.10.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 37386,89 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р. Проте відповідач не відреагував на дану претензію належним чином, суми попередньої оплати не повернув.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 37386,89 грн. суми попередньої оплати, які були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р., 16786,74 грн. інфляційних втрат та 3410,91 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р. позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 2111840,00 гривень, що підтверджується копіями виписок по рахунку (копії в матеріалах справи).

Для врегулювання даного спору позивач 22.10.2010 р. направив на адресу відповідача претензію № 1 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 37386,89 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р., однак відповідач на зазначену претензію не відповів та передплату в сумі 37386,89 гривень позивачу не повернув.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що позивач не виконав належним чином свої зобов’язання з отримання товару, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки, строк поставки бензину сторони визначили в доповненнях до договору, згідно з якими останній строк поставки з доповнення № 6 до договору встановлено до 30.11.2007, а інших доповнень за даним договором на постачання нафтопродуктів сторони не уклали. Крім того, пунктом 10.1 договору № 097/76-07 від 18.06.2007 р. сторони погодили, що даний договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.12.2007 року, таким чином відповідач зобов’язання щодо поставки товару міг виконати лише до 01.01.2008 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 37386,89 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»просить суд також стягнути з відповідача 16786,74 грн. інфляційної складової боргу та 3410,91 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки нафтопродуктів № 097/76-07 від 18.06.2007 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити нафтопродукти, тобто негрошове зобов’язання. В свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»(17500, Чернігівська обл. м. Прилуки, вул. Вокзальна, 50, к. 2, ідентифікаційний код 32368374) 37386 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 89 коп. суми попередньої оплати, 373 (триста сімдесят три) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.