Ухвала суду № 139393998, 02.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

справа №439/2136/24

провадження №2-п/439/11/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

02 вересня 2026 року місто Броди

Суддя Бродівського районного суду Войтюк Т.Л., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у цивільній справі №439/2136/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява надійшла до суду через систему «Електронний суд».

ОСОБА_2 у заяві вказує, що ухвалу про повернення заяви про перегляд заочного рішення від 30 квітня 2025 року він не отримував, а тому не міг своєчасно отримати інформацію про припинення розгляду справи. Додає, що 04 серпня 2026 року після реєстрації електронного кабінету ЄСІТС фактично ознайомився з процесуальними документами по справі. З 05 липня 2026 року проходить військову службу, що обмежує його можливість оперативно підготувати належні процесуальні документи.

Зазначає, що у він не був належним чином повідомлений про дату судового засідання, а тому не міг з`явитися до суду для розгляду справи. Щодо заперечення проти позовних вимог вказує, що обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи потребують повного дослідження під час нового розгляду, оскільки існує суперечність щодо розміру кредиту та основної заборгованості та суперечність щодо переходу права вимоги.

Враховуючи вищезазначене просить поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2025 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов до такого висновку

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Таку заяву може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Частиною 2 статті 284 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд поновлює пропущений процесуальний строк лише за умови, якщо визнає причини його пропуску поважними. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку покладається на особу, яка звертається із відповідним клопотанням.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії. Натомість пасивна поведінка учасника справи, його недбалість чи невжиття необхідних заходів щодо захисту своїх прав не можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуального строку.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/1016/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, у яких наголошено, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та допускається лише за наявності належно підтверджених поважних причин його пропуску.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що саме на заявника покладається обов`язок довести існування поважних причин пропуску процесуального строку та надати докази на їх підтвердження, а відсутність таких доказів виключає можливість поновлення строку.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач був обізнаний про заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року ініціював його перегляд.

Ухвалою від 12 березня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без рух та надано строк для усунення недоліків. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліки заяви, ухвалою суду від 30 квітня 2025 року йому повернуто заяву про перегляд заочного рішення.

Копія ухвали про залишення заяви без руху від 12 березня 2025 року направлялась заявнику на адресу фактичного місця проживання, яка зазначена у заяві про перегляд заочного рішення, рекомендованим листом.

Поштове відправлення повернулося без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, ухвала суду оприлюднена в загальному доступі у Єдиному державному реєстру судових рішень.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року (справа № 752/5040/19, провадження № 61-17634 св 23) зазначено, що повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 ініціювавши судовий розгляд справи, насамперед повинен активно цікавитися про стан розгляду його заяви про перегляд заочного рішення поданої 10 березня 2025 року. Як вбачається з матеріалів справи, заявник не цікавиться результатами розгляду своєї заяви, недоліки заяви у встановлений судом строк не усунув.

Отже, ОСОБА_1 не довів існування поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 260, 261, 284, 287, 288 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Л. Войтюк