Рішення № 139393767, 02.09.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/377/26

2/303/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Гутій О.В.

секретар судового засідання Олесінь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона відповідно до Типового договору найму 08.12.2006 року є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки ТОВ «Управляюча компанія «Навідбуд» в квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 , 1992 року народження, ОСОБА_2 , 1979 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, ОСОБА_3 , 1985 року народження. Позивач також вказує на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є її синами виїхали на заробітки до російської федерації та залишилися там проживати, створили там власні сім'ї. З 2010 року та 2012 року не приїжджали додому жодного разу. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , 1979 року народження не проживає у квартирі з 2010 року, а ОСОБА_3 , 1985 року народження не проживає у квартирі з 2012 року. Таким чином участі витратах на утримання житла відповідачі не приймають, їхня реєстрація в квартирі створює незручності, додаткові витрати на її утримання та порушує права позивача, як наймача квартири, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі відзив на позов не подали.

Від представника третьої особи виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшли письмові пояснення, у яких вказує, що подані позивачкою заяви сусідів є неналежними та недостатніми доказами, і зазначає, що інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачкою не надано.

Судом встановлено, що ордер МВ №000586 від 17.07.1991 року на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 виданий на підставі рішення виконкомом Мукачівської ради народних депутатів Пушкарович Анні Василівні.

Відповідно до Типового договору найму житла в будинках державного і коммунального житлового фонду квартиронаймач ОСОБА_1 , та члени її сім`ї отримали в найм квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Управляюча компанія «НавідБуд», в квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 , 1992 року народження, ОСОБА_2 , 1979 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, ОСОБА_3 , 1985 року народження.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідачі після досягнення повноліття виїхали на заробітки у російську федерацію і залишилися там проживати, створили власні сім'ї. З 2010 року та 2012 року вони не приїжджали додому жодного разу, з матір'ю позивачкою ОСОБА_1 зв`язку не підтримують.

Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР, до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Відповідно до ст. ст.13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають за зазначеною адресою більше шести місяців без поважних причин.

Подана позивачкою нотаріально посвідчена заява громадян не може бути ототожнена з показаннями свідків, оскільки зазначені особи судом не допитувалися, не попереджалися судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та не мали можливості бути допитаними учасниками справи. Нотаріальне посвідчення справжності підпису на заяві підтверджує лише факт підписання документа відповідною особою, але не достовірність викладених у ньому відомостей. Відтак така заява підлягає оцінці судом лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами і сама по собі не може підтверджувати факт непроживання відповідачів протягом усього заявленого періоду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований, а тому у його задоволенні слід відмовити саме через недоведеність.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 150, 156 ЖК Української РСР, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 265, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, код ЄДРПОУ 04053743, місце знаходження: м. Мукачево, пл. Духновича, 2.

Повний текст рішення складений 02.09.2026 року.

Головуюча О.В .Гутій