Рішення № 139393632, 02.09.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/549/26

Номер проведження 2/508/384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Корсаненкової О.О.

за участю секретаря Каргополець Т.Ю.,

розглянувши в селищі Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 508/549/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 20.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 163742, відповідно до умов якого остання отримала позику у розмірі 3 900, 00 грн., строком на 15 днів, процентною ставкою 0, 01 % в день, зі сплатою процентів за користування позикою та інших платежів, що передбачені договором. 23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» було укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість за договором позики № 163742 у розмірі 12 226, 50 грн. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року зазначений позов було залишено без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків.

25.06.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року розгляд справи було відкладено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Про розгляд даної справи відповідач була повідомлена належним чином, про що свідчать поштові конверти, що повернулись на адресу суду з відмітками "адресат відсутній". У встановлений строк відзив на позов не подала.

Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 163742.

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує, що вона ознайомилась на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування

процентної ставки зі знижкою. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі. (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики)

Відповідно до п. 21 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідачу було надано позику в розмірі 3 900,00грн. на 15 днів. Процентна ставка - 0, 01 % в день, фіксована; комісія 13, 36 % від суми позики, що складає 521, 04 грн., дата надання позики 20.03.2025 року, дата повернення позики 03.04.2025 року, денна процентна ставка 0, 90 %/в день, проценти за понадстрокве користування позикою 5, 00 % /в день, пеня 5, 00 %/в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2 615, 32 %, орієнтовна загальна вартість позики 4 426, 50 грн.

Зокрема, ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (позики), відповідно до якого тип кредиту позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою; сума/ліміт кредиту 3 900, 00 грн.; строк кредитування 15 днів; мета отримання придбання товарів для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника; спосіб надання переказ на картковий рахунок, забезпечення не застосовується. Процентна ставка: 0, 01% в день, 3, 64 % річних. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за додаткові та супровідні послуги кредитодавця, обов?язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 521, 04, 00 грн., що складає 13, 36 % від суми позики. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов?язкові для укладення договору/ отримання кредиту (послуги нотаріуса, оцінювача, страховика: відсутні. Платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті споживачем: відсутні. Загальні витрати за кредитом: 526, 50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 4 426, 50 грн. Реальна річна процентна ставка: 2 615, 32 % річних. наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором 5, 00 % в день від неповернутої частини позики.

Згідно з платіжкою «ТАСКОМБАНК» 20.03.2025 року було перераховання у сумі 3 900, 00 грн. на номер платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за умовами договору позики не виконала, в зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

За розрахунком заборгованості за договором позики № 163742 ьвід 20.03.2025 року загальний борг ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 року становить 12 226, 50 грн., що складається з: боргу по тілу 3 900, 00 грн., боргу по відсотках 5, 46 грн., боргу по комісії 521, 04 грн., штрафи 7 800, 00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч.2 ст.536 ЦК України).

На підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №163742, у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано позику у розмірі 3 900, 00 грн, зі строком кредитування 15 днів з кінцевою датою повернення 03.04.2025 року, з фіксованою процентною ставкою 0, 01 %, яка діє протягом строку договору.

Для ознайомлення з умовами кредитування та підписання договору позики № 163742 позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор 3ON5K1.

Договір позики № 163742 містить відомості про те, що останній підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3ON5K1.

Отже, судом встановлено, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала договір в частині або в цілому, позикодавець надав відповідачу документи, які передували укладенню договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; договір містить інформацію щодо загальної вартості позики.

Підписавши договір ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання позики позичальником, що і було здійснено сторонами.

Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням позики до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Сіроко Фінанс», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Прийняті на себе зобов`язання за договором позики № 163742, ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу позику, відповідно до умов укладеного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»» було укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно із актом приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» прийняв реєстр боржників ТОВ «Сіроко Фінанс» від 27.03.2025 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників 2 842, загальна сума заборгованості 21 269 764, 51 грн.

Згідно із витягом з додатку до договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором позики № 163742 від 20.03.2025 року, у розмірі 12 226, 5 грн., яка складається з: 3 900, 00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5, 46 5 грн. заборгованість по відсотках, 521, 04 грн. заборгованість по комісії, 7 800, 00 грн. заборгованість по пені.

Станом на час звернення до суду відповідачем коштів на рахунок попереднього кредитора (ТОВ «Сіроко Фінанс»), які були б перераховані на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Солвенті» у зарахування на погашення кредитної заборгованості не сплачено.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст.516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, оскільки відповідач не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору позики № 163742 від 20.0.32025 року, та зважаючи на відступлення прав вимоги попереднім кредитором факторові ТОВ «ФК «Солвентіс», оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом у сумі 3 900, 00 грн. та 5, 46 грн. відповідно, у загальному розмірі 3 905, 46 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання позики у розмірі 521, 04 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 521, 04 грн. слід відмовити.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по штрафних санкціях у розмірі 7 800, 00 грн, суд заначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 7 800, 00 грн. слід відмовити.

За встановлених обставин, позов ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»» підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, укладеного між ТОВ «ФК Солвентіс» та адвокатським об`єднання «Констрактів Лойерз», додаткова угода від 31.03.2026 року, та акт підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 року, відповідно до якого за підготовку позовної заяви 6 000, 00 грн.,

За встановлених обставин, зважаючи на те, що документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про доведеність витрат на правничу допомогу в заявленій сумі, як такої, що є пов`язаною з даною справою, вважає їх співмірними зі складністю та об`ємом виконаної роботи, такою, що підтверджена належними та допустимими доказами розрахунку таких витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32%).

Отже, в порядку ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 852 гривні, та витрат на правову допомогу у розмірі 1 920, 00 гривень, а всього 2 772 гривні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, 07406 Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором позики у розмірі 3 905, 46 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ять гривень сорок шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, 07406 Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) судові витрати у розмірі 2 772 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», 07406 Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.О. Корсаненкова