Рішення № 139393189, 08.12.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2281/25

н/п 2/766/7926/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2025 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого: судді Скрипніка Л.А.

за участю секретаря : Бажанової В.М.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції)

представника позивача: адвоката Беженар Є.О. ( в режимі відеоконференції) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє адвокат Беженар Євгенія Олександрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Відділ «Служба у справах дітей» Генічеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом яким просить позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що з 19.01.2016 року по 20.04.2018 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 . За час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу чого видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 . Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20.04.2018 року шлюб між сторонами розірвано а також вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини усіх видів заробітку , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.12.2017 року і до повноліття дитини.

Від часу рішення суду про розірвання шлюбу сторони припинили спілкування, дитина постійно проживає із позивачкою. При цьому відповідач жодним чином не цікавиться життям дитини , не приймає участі в її виховання та утрирманні, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Окрім цього вказує про те, що відповідач постійно проживає на тимчасвов окупованій території Українни а саме у м. Генічеську Херсонської області та не налаштований на виховання дитини у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини та батьківщини. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 07.02.2025 року заборованість складає 115 503, 46 гривень, яка утворилась починаючи з червня 2021 року, тобто заборгованість утворилась ще до повномаштабного вторгнення рф в Україну (24.02.2022 року).

З огляду на те, що саме бездіяльність відповідача призвела до розриву зв`язків між ним та донькою, він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків свідомо, не намагається налагодити контакт із дитиною, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою від 25 лютого 2025 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Згідно зазначених позивачем даних з приводу останнього відомого місця проживання відповідача, останнім відомим місцем його мешкання було за адресою АДРЕСА_1 , а встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце мешкання відповідача, в тому числі згідно відомостей з реєсру тимчасово переміщених осіб, не виявилося можливим, з огляду на те, що дані відносно відповідача у відповідних реєстрах відсутні.

Повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи здійснювалось відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, проте відповідач до суду не з`явився, жодних заяв з приводу справи суду не подавав.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього та враховуючи думку позивачки та її представника, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами 7, 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Як то вбачається з матеріалів справи сторони починаючи з 19.02.2016 року перебували у шлюбі зареєстрованому шлюбі аж до його розірвання рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20.04.2018 року.

Під час перебування в шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.07.2016 року Серії НОМЕР_1 виданим Суворовським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

За змістом даної норми закону ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються переліком, зазначеним у вище приведеній постанові Пленуму, і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є правовою підставою для позбавлення батьківських прав.

Однак, дане поняття, тобто ухилення від виконання батьківських обов`язків, є оціночним і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

В пункті 52 рішення «Савіни проти України» зазначено, що Судом враховується, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Позивач в судовому засіданні підтвердила, що відповідач з дитиною не спілкується не менш як 5 років, не цікавиться фізичним та духовним розвитком дитини, не приймає участі в її матеріальному забезпеченні та вихованні.

При цьому згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 07.02.2025 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів в рамках виконавчого провадження № 65288960 від 28.04.2021 року по стягненню аліментів на користь позивачки на утриманні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 115 503, 46 гривень, тоді як крайній платіж по аліментах було здійснено у грудні 2021 року.

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. № 760/17/01-19 від 02.07.2025 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому як вкачається із вказаного висновку місце перебування ОСОБА_3 невідоме, контактний номер відсутній. Зі слів знайомих ОСОБА_3 він перебуває на тимчасово окупованій території України внаслідок збройної агресії РФ.

Згідно досліджених судом довідок ВПО від 18.07.2022 року позивач разом із дитиною мешкають за аресою АДРЕСА_2 .

Окрім того суд враховує те, що згідно довідки від 04.10.2024 року за вих. № 652 позивач ОСОБА_2 1980 р.н. починаючи з 12.07.2023 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно характеристики дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 вона з 01.09.2023 року навчається в Ужгородському ліцеї № 8, та на час надання характеристики є ученицею 3-В класу. Дитина проявляє інтерес до начання, активно працює на уроках, старається виконати усі завдання які їй під силу, навчання в школі завжди відвідує. За весь час відвідування дитини у школі із вчителями спількувалися лише мама та бабуся дитини. За час навчання дитини батько жодного разу не зявився на батьківськи збори, не цікавиться успішністю дитини, класна керівниця дитини батька жодного разу не бачила.

На підставі статей 19, 164, 171 Сімейного кодексу України, виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи також висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому суд також бере до уваги те, що не подавши відзиву та не з`явившись до суду, відповідач даних обставин не спростовував, інтересу до дитини не підтвердив та відповідно не довів перед судом.

Виходячи з цього, суд вважає, що зазначені вище факти у своїй сукупності свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним своїми обов`язками і небажанням виконувати їх, що дає суду підстави для висновку про позбавлення його батьківських прав.

Суд враховує, що з точки зору закону позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

В той же час відповідач, не з`явившись до суду та не подавши відзив, не намагався довести своє бажання виховувати дитину, обставини, приведені в позові, жодним чином не спростував беручи при цьому до уваги також тривалий час, протягом якого відповідач не проявляє інтересу до дитини, як то вбачається зі встановлених висновком обставин зокрема під час бесіди із самою дитиною з цього приводу.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Суд вважає, що такі фактори, як несприйняття дитиною відповідача, як особи, яка приймає будь-яку участь в її житті та відсутність відповідача протягом тривалого часу в житті дитини можливе лише внаслідок свідомої поведінки відповідача, як батька, та нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Про свідомість такої поведінки свідчить і та обставина, що відповідач втратив інтерес до дитини, жодного разу протягом тривалого часу не відвідав дитину і будь-яким іншим чином приймати участь у житті дитини не намагався, із заявами в компетентні органи про перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною не звертався, дитині не телефонує, не спілкується з нею.

Суд при цьому також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові в справі № 459/3411/17 від 29 вересня 2021 року щодо того, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього та у зв`язку із задоволенням вимог позивачки, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 968,96 гр. судового збору, сплаченого останньою при зверненні до суду з позовом через електронний суд із урахуванням коефіцієнту 0,8 (ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 7, 8, 141, 150, 155, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє адвокат Беженар Євгенія Олександрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Відділ «Служба у справах дітей» Генічеської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 судовий збір в розмірі 968,96 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяЛ. А. Скрипнік