Рішення № 139393137, 01.09.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 583/3553/26

Провадження № 2/588/805/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Кукса К.О. у липні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 27.03.2025 між Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2192029, відповідно до якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 24300 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

27.01.2026 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 27012026, відповідно до якого та реєстру боржників б/н від 27.01.2026, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 21920293 від 27.03.2025 у розмірі 86993,97 грн, із яких: 24299,97 грн - заборгованість по тілу кредиту; 50544 грн - заборгованість по процентам; 12150 грн заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи).

Позивач у межах даного позову не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, тому загальний розмір заборгованості становить 74843,97 грн.

Посилаючись на вказані обставини, представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 2192029 від 27.03.2025 у розмірі 74843,97 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2026 було відкрито провадження у даній справі, призначено судовий розгляд, а також за клопотанням представниці позивача витребувано докази.

19.08.2026 відповідачка подала до суду відзив на позов, у якому вказала, що кредитів вона не брала та договорів з фінансовими установами не укладала. У матеріалах позову відсутні будь-які докази отримання нею коштів, зокрема відсутні оригінали меморіальних ордерів, квитанцій тощо. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до договору, не відображає інформації про здійснення чи не здійснення відповідачем будь-яких сплат за кредитним договором. Тому, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її дійсного розміру. Також позивачем не доведено факту реального фінансування відступлення права вимоги за конкретним договором. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що було здійснено реальне фінансування купівлі права вимоги саме до ОСОБА_1 у розмірі 7144,19 грн. Знеособлений платіж на загальну суму не доводить факту фінансування конкретного відповідача, що свідчить про недоведеність переходу права вимоги у встановленому законом порядку. Крім того, кредитний договір укладено 27.03.2025, тобто у період дії воєнного стану, тому нарахування позивачем будь-яких штрафів та пені є протиправним. Також відповідачка зазначила, що вона з 30.03.2026 перебуває на військовій службі за контрактом. Будь-які нарахування процентів після 30.03.2026 суперечать закону та мають бути скасовані. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн відповідачка вважає завищеним з огляду на шаблонність та однотипність справ про стягнення заборгованості та сумніви щодо витрачання адвокатом значного часу на складання позову. Тому відповідачка просить відмовити у задоволенні позову.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представниця позивача у позовній заяві зазначила, що просить провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка подала заяву у якій вказала, що просить розглянути справу без її присутності, поданий відзив підтримує.

Враховуючи заяви сторін суд визнав за можливе розглянути справу без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 27.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №2192029 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачці, був наданий кредит у розмірі 24300 грн на строк 360 днів з умовою сплати відсотків кожні 30 днів за стандартною процентною ставкою 1,00% на день згідно графіку платежів. Також сторони погодили графік платежів, відповідальність у разі прострочення сплати платежу у виді штрафу та інші умови кредитування (а.с. 24-31).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідними електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору додані позивачем до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .

Також суд не приймає як складову частину кредитного договору паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 27.03.2025 на картковий рахунок позичальниці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було перераховано кредитні кошти у розмірі 24300 грн, що підтверджується повідомленнями ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.01.2026, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.08.2026 та випискою по рахунку за період із 27.03.2025 по 01.04.2025 (а.с. 44, 113-115).

Отже, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит.

З цих підстав суд відхиляє аргументи відповідачки про те, що вона не укладала кредитний договір та не отримувала кредит.

27.01.2026 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 27012026, відповідно до якого та реєстру боржників б/н від 27.01.2026, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 21920293 від 27.03.2025 у розмірі 86993,97 грн, із яких: 24299,97 грн - заборгованість по тілу кредиту; 50544 грн - заборгованість по процентам; 12150 грн заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи) (а.с. 7, 8, 51-63).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором у зобов`язаннях із відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 27.03.2025 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання, внаслідок чого, згідно розрахунку первісного кредитора та виписки по рахунку, складеної позивачем, станом на 01.05.2026 має заборгованість у розмірі 86993,97 грн, із яких: 24299,97 грн - заборгованість по тілу кредиту; 50544 грн - заборгованість по процентам; 12150 грн заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи) (а.с. 9-13).

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки позивачем не заявлено позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по штрафним санкціям, тому суд не надає оцінку доведеності розміру такої заборгованості.

Щодо доводів відповідачки про неправомірність нарахування відсотків з моменту, коли вона перебуває на військовій службі за контрактом, суд зазначає таке.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в розмірі нарахованому первісним кредитором.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», відповідачці нараховувались відсотки за користування кредитними коштами в період з 27.03.2025 по 26.01.2026 у розмірі 1% на день.

Як зазначає позивачка, вона з 30.03.2026 перебуває на військовій службі за контрактом.

Відтак, нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося до моменту зарахування відповідачки на військову службу, таке нарахування відсотків відповідає умовам кредитного договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у заявленому розмірі 74843,97 грн підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 6, 81).

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивача подала: договір надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 та додаткову угоду до нього № 25771533876 від 20.04.2026; довіреність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на ім`я адвоката Тимошенко О.О. від 12.02.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Тимошенком О.О.; акт прийомупередачі наданих послуг від 05.05.2026 по боржниці ОСОБА_1 на суму 7000 грн (а.с. 14-19).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Саме така правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 7000,00 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представницею позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, до складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката включені наступні послуги, робота адвоката: вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 години); складання позовної заяви 5000 грн (2 години); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн ( 1 година); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн ( 1 година) (а.с. 17).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Позовна заява є незначною за обсягом, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності.

До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, ціну позову, суд погоджується вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №2192029 від 27.03.2025 у розмірі 74843 (сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок три) грн 97 коп., кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5000(п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34 офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О. О. Огієнко