Рішення № 139392483, 31.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2546/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"31" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7620,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15 березня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №278819, відповідно до якого товариство надало відповідачу на умовах кредиту 4000,00 грн зі строком користування коштами протягом 90 днів до 12 червня 2025 року з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальника, який в свою чергу зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом

19 грудня 2025 року ТОВ «Клай Інвест» уклало з ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» договір факторингу №19122025/1, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №278819 від 15 березня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 7620,80 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2620,80 грн, заборгованість по оплаті послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Пархомчук С.В. не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 15 березня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №278819, відповідно до якого товариство надало відповідачу на умовах кредиту 4000,00 грн зі строком користування коштами протягом 90 днів до 12 червня 2025 року з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальника, який в свою чергу зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.

19 грудня 2025 року ТОВ «Клай Інвест» уклало з ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» договір факторингу №19122025/1, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №278819 від 15 березня 2025 року

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Клай Інвест» та відповідач з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах з ТОВ «Клай Інвест».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас, ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №278819 від 15 березня 2025 року, перейшли до ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «ПрофітГід» підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за договором №278819 від 15 березня 2025 року в розмірі 4000,00 грн на зазначену позичальником банківську картку, що повністю підтверджує факт виконання позивачем свого зобов`язання перед відповідачем.

Зі свого боку відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості становить 7620,80 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2620,80 грн., заборгованість по оплаті послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту (комісія) у розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим, суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Як раніше встановлено судом, сторони кредитного договору узгодили строк кредитування у 90 днів з моменту укладення кредитного договору, тобто з 15 березня 20215 року до 12 червня 2025 року (п.1.2 договору).

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення грошового зобов`язання позивач не заявляв. Водночас, застосування вказаних наслідків на час вирішення спору (під час дії воєнного стану) є неможливим згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

За такого, стягненню підлягає заборгованість за договірними процентами, нарахованими в межах строку кредитування, тобто до 12 червня 2025 року в розмірі 2592,00 грн (4000,00 грн х 0,72 % х 90 днів).

Нарахування комісії здійснено первісним кредитором у повній відповідності до умов кредитного договору. При цьому, будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (99%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2635,78 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник надав суду копію договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року №09/04/2026, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та АБ «Пархомчук та партнери», копію акту про отримання правової допомоги від 08 червня 2026 року та копію платіжної інструкції №2468 від 08 червня 2026 року на суму 15500,00 грн.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1485,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703, ідентифікаційний код 43561872, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №278819 від 15 березня 2025 року в розмірі 7592,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2592,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703, ідентифікаційний код 43561872, судові витрати в розмірі 4120,78 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан