Рішення № 13939228, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2721.02.11 За позовом Інституту хімії поверхні Національної академії наук ім. О.О. Чуйка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2470,77 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Симонян Г.С. представник за довіреністю № 259/01-10-41 від 20.01.11; Бевзенюк В.П. представник з а довіреністю № 259/01-10-42 від 20.01.11

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 30-А від 26.04.2010 в розмірі 2470,77 грн., в тому числі 2267,67 грн. основного боргу, 22,61 грн. 3% річних, 111,22 грн. пені, 69,27 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди № 30-А від 26.04.2010 не виконав взяті на себе зобовязання щодо сплати орендної плати за травень 2010 листопад 2010, в звязку з чим виникла заборгованість в сумі 2267,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2011 порушено провадження по справі № 53/27, розгляд справи призначено на 31.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011, у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 21.02.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На виконання вимог ухвали суду від 31.01.2011 позивач надав докази направлення відповідачу по справі рахунків на оплату наданих послуг та уточнений розрахунок пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2010 між Інститутом хімії поверхні Національної академії наук України (далі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір оренди № 30-А нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту хімії поверхні ім.. О.О.Чуйка НАН України.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в орендне користування нерухоме державне майно склад площею 24,20 кв.м., розташований за адресою: 03164, м. Київ, вул.. Генерала Наумова, 17, у виробничому корпусі № 4, що перебуває на балансі Інституту хімії поверхні ім.. О.О.Чуйка НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 22.03.2010 і становить станом на 22.03.2009 2501,65 грн. (п.1.1). Майно передається в оренду з метою використання під склад площею 24,20 кв.м. (п. 1.2.).

Строк дії даного договору сторони визначили з 01.05.2010 по 31.12.2010 включно.

Факт приймання нерухомого майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежилих приміщень від 01.05.2010р. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди березень 2010 склад площею 24,20 кв.м. 25,02 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 605,48 грн. та ПДВ 121,10 грн., всього 726,58 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по рахункам Орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, відшкодування коштів за проведення експертної оцінки та публікацію оголошення в газеті, інші витрати.

Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.3.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Нормами Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушував умови Договору, а саме проводив оплату за фактичне користування займаним приміщенням несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Матеріали справи також свідчать, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури № 125 від 12.05.2010, № 125а від 12.05.2010, № 147 від 14.06.2010, № 147а від 14.06.2010, № 170 від 07.07.2010, № 170а від 07.07.2010, № 198 від 16.08.2010, № 198а від 16.08.2010, № 224 від 14.09.2010, № 224а від 14.09.2010, № 251 від 14.10.2010, № 251а від 14.10.2010.

Виставлені рахунки-фактури відповідач оплатив частково, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, несплаченим залишився борг в сумі 2267,67 грн.

Суд перевірив, погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з плати за користування приміщенням за травень 2010 листопад 2010, всього в сумі 2267,67 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з плати за користування приміщенням за травень 2010 листопад 2010, всього в сумі 2267,67 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 111,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо сплати орендних платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 111,22 грн.

Також, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 22,61 грн. з червня 2010 по грудень 2010 та збитки від інфляції у розмірі 69,27 грн. за період з червня 2010 по грудень 2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню збитки від інфляції, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 69,27 грн. та 3% річних в сумі 22,61 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 546, 549, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Інституту хімії поверхні Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17; код ЄДРПОУ 03291669) 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн.. 67 коп. заборгованості по орендній платі, 111 (сто одинадцять) грн.. 22 коп. пені, 69 (шістдесят девять) грн.. 27 коп. збитків від інфляції, 22 (двадцять дві) грн.. 61 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн.. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 23.02.2011