Рішення № 13939219, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1722.02.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго»

До Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» ДП БУ-144

Про стягнення 4701,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з‘явився

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»ДП БУ-144 суму основного боргу –3063,13 грн., 3,07 грн. пені, 3% річних в сумі 272,66 грн. та 1363,09 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 74-ПЗ/2008 про надання послуг від 02.01.2008.

Позивач в судове засідання 22.02.2011 не з‘явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.01.2011 та ухвалі від 10.02.2011 не виконав.

Відповідач в судове засідання 22.02.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.01.2011 не виконав.

Позивач і відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме позивачу на дві адреси : м. Київ, пл. І.Франка, 5 та м. Київ, вул. Колекторна, 44 простою кореспонденцією, оскільки представник позивача приймав участь в минулому судовому засіданні та відповідачу за адресою м. Київ, вул. Севастопольська, 5 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення в порядку ст. 87 ГПК України.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників сторін суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.01.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго» (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Трест «Південзахідтрансбуд»ДП БУ-144 (замовник) було укладено договір № 74-ПЗ/2008 про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручив, а виконавець зобов‘язався надавати послуги з перевезення та знешкодження твердих побутових відходів (послуги).

Пунктом 2.1. договору визначено, що виконавець здійснює знешкодження твердих побутових відходів (далі ТПВ) за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 44, а перевезення ТПВ – з місця їх утворення.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3063,13 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 3,07 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1363,09 грн. та 3% річних в сумі 272,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір укладено строком з 01.01.2008 до 31.12.2008 (п. 7.1. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуги у відповідності до тарифу, встановленого розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на момент надання таких Послуг. На час укладання Договору тариф з вивезення та знешкодження становить 25,59 грн. за один куб. м ТПВ, крім того ПДВ - 5,12 грн., всього -30,71 грн. за один куб. м.

Відповідно до п. 3.3. договору щомісячно до п'ятого числа виконавець надає замовнику акт виконаних послуг за попередній місяць.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявні акт № 1/74 про надання послуг за січень 2008 року, згідно якого перевезено та знешкоджено відходів обсягом 50,25 куб м. на суму 1543,08 грн. (за тарифом 25,59 грн./куб м.) та акт № 2/74 про надання послуг за лютий 2008 року, згідно якого перевезено та знешкоджено відходів обсягом 49,50 куб м. на суму 1520,05 грн. (за тарифом 25,59 грн./куб м.), які підписані та скріплені печатками обох сторін, та підтверджують надання послуг позивачем на загальну суму 3063,13 грн..

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуги за перші п‘ятнадцять днів до 25 числа поточного місяця. Решту коштів замовник сплачує до п‘ятого числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 3063,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3,07 грн. (за період з 12.01.2010 по 12.01.2010 - за один день).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за прострочення завмовником виконання зобов‘язань по оплаті отриманих послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

За наступними розрахунками суду розмір пені на суму боргу в розмірі 2063,13 грн. (за період з 12.01.2010 по 12.01.2010) складає 1,72 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3063,1312.01.2010 - 12.01.2010110.2500 %0.056 %1,72

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1,72 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру пені 1,35 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті страхового відшкодування, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1363,09 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за період з 26.01.2008 по 12.01.2011) та 3% річних в розмірі 272,66 грн. (за період з 26.01.2008 по 12.01.2011).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що інфляційні збитки та 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Позивач нараховує відповідачу на суму заборгованості в розмірі 3063,13 грн. інфляційні збитки в розмірі 1363,09 грн. та 3% річних в розмірі 272,66 грн. за період з 26.01.2008 по 12.01.2011, з якими суд не погоджується, оскільки борг в сумі 3063,13 грн. згідно з умовами п. 3.2. договору виник 05.03.2008.

За наступними розрахунками суду інфляційні збитки за період з 05.03.2008 по 12.01.2011 становлять 1280,39 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

05.03.2008 - 12.01.20113063,131,4181280,394343,52

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1280,39 грн. збитків від зміни індексу інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині їх розміру в сумі 82,70 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

За наступними розрахунками суду 3% річних за період з 05.03.2008 по 12.01.2011 становлять 262,84 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

3063,1305.03.2008 - 12.01.201110443 %262,84

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 262,84 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині їх розміру в сумі 9,82 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»ДП БУ-144 (м. Київ, вул. Севастопольська, 5, код ЄДРПОУ 01380648) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 3 063 (три тисячі шістдесят три) грн. 13 коп. основного боргу, 1 (одну) грн. 72 коп. пені, 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 39 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 84 коп. 3% річних, 46 (сорок шість) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 23.02.2011.