Рішення № 139391788, 31.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/61/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 908/1301/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1301/26

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, ідентифікаційний код 02909973) в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою виконувати функції у спірних правовідносинах:

позивача 1: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107 , м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код 45021701)

позивача 2: Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, ідентифікаційний код 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129, ідентифікаційний код 41127371)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАЙ ІТ (01103, м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, буд. 9, кв. 194, ідентифікаційний код 32655785)

про стягнення 78 298,00 грн

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1534/08-07/26 від 29.05.2026) Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та позивача 2: Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАЙ ІТ про стягнення 78 298,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч умовам договору про закупівлю від 07.03.2025 № 136/ОБ відповідач не поставив позивачу-1 товар у визначені строки, чим порушив узяті на себе зобов`язання та істотно затримав поставку критично необхідного обладнання спеціального призначення. Підписаний посадовими особами Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації розрахунок пені за порушення відповідачем строку поставки товару за договором від 07.03.2025 № 136/ОБ викладено у додатку № 6 до акту ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1. Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 624, 626, 663 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.05.2026, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1301/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 78298,00 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1301/26, присвоєно справі номер провадження 19/61/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, одночасно надіслати позивачам копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Від позивача-2 через підсистему «Електронний суд» 18.06.2026 надійшли пояснення у справі, в яких позивач-2 підтвердив викладені прокурором у позові обставини та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд справи повідомлений у визначеному ГПК України порядку.

До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1301/26 від 03.06.2026, до електронного кабінету відповідача 03.06.2026, 19:55.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1301/26 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, а також зважаючи на перебування судді-доповідача Давиденко І.В. у щорічній відпустці з 12.08.2026 по 28.08.2026 включно, справа № 908/1301/26 розглянута судом і рішення прийнято без його проголошення в перший після відпустки робочий день яким є 31.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення запиту (ціни) пропозицій (ідентифікатор закупівлі UA-2025-03-01-000563-a) між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (Покупець, Управління, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ІТ» (Постачальник, відповідач у справі) 07.03.2025 укладений договір про закупівлю № 136/ОБ (надалі - Договір).

З преамбули вказаного Договору вбачається, що сторонами його укладено на підставі норм Цивільного та Господарського кодексів України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», з урахуванням принципів здійснення публічних закупівель, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки, Квадрокоптери AUTEL EVO MAX 4N для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) (далі - Товар), вказаний у Специфікації, Додаток 1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

З додатку 1 до Договору (Специфікація) вбачається, що Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику 20 шт. Квадрокоптерів AUTEL EVO MAX 4N загальною вартістю 7118000 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору визначена на підставі Додатку 1 до даного Договору та складає 7 118 000 грн без ПДВ.

Згідно із п. 4.1 Договору Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) Товару до « 20» березня 2025 року включно.

Факт приймання Товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином оформленої накладної на Товар (на кожну поставлену партію/частину Товару). Датою поставки Товару є дата його передачі уповноваженому представнику Покупця та підписання видаткової накладної. Право власності Замовника на отриманий Товар виникає з моменту передачі Покупцю Товару (пункти 4.3, 4.4, 4.7 Договору).

За умовами п. 7.3.1 Договору Постачальник зобов`язаний поставляти Покупцю Товар, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Також Постачальник зобов`язаний оформити та надати Покупцю разом з Товаром відповідні накладні на Товар та інші належним чином оформлені документи, передбачені вимогами чинного законодавства України та даного Договору (п. 7.3.3 Договору).

Умовами п. 9.3 Договору передбачено відповідальність за порушення строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 14.9 Договору, підписуючи даний Договір, Постачальник підтверджує, що має можливість, поставити Товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору.

Матеріали справи свідчать, що Товар поставлений відповідачем тільки 01.04.2025 за видатковою накладною № 0204-1 на суму 1 118 000,00 грн.

Оплата відповідно до вищезазначеної оформленої видаткової накладної на користь ТОВ «ФЛАЙ ІТ» здійснена Управлінням у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.04.2025 № 106.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання пункту 3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

За її результатами складений акт від 06.02.2026 № 040820 20/1.

Згідно з актом від 06.02.2026 № 040820-20/1 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлено низку фактів порушень суб`єктами господарювання строку поставки товару за укладеними з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації договорами (у т.ч. ТОВ «ФЛАЙ ІТ» за договором від 07.03.2025 № 136/ОБ), у зв`язку з чим відповідно до приписів ЦК України та умов цих договорів нарахуванню та стягненню з постачальників підлягає пеня.

За доводами прокурора, ТОВ «ФЛАЙ ІТ», всупереч умовам Договору, у визначений строк товар не поставлено, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки критично необхідного обладнання спеціального призначення.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду за захистом порушених прав та інтересів позивачів.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів в суді.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва. На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24. Також Верховний Суд у п. 48 постанови від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, у п. 27 постанови від 10.01.2024 у справі № 120/1829/23, 47 постанови від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, у постановах 09.10.2024 у справі № 394/438/22, від 26.03.2025 у справі № 520/29483/23, у п. від у п. 8.57.24 постанови від 06.05.2025 у справі № 922/639/23 та інших зазначав, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У даній справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Згідно із ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 19.03.2024 № 140 затверджено Положення про Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі Положення).

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення Управління створюється головою Запорізької обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Запорізької області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Положення до основних завдань Управління належить забезпечення виконання заходів обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи області, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки.

Згідно з підпунктами 3, 33, 34, 35 пункту 2 розділу ІІ Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; є головним розпорядником коштів обласного бюджету, які передбачені на виконання обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки місцевого значення та інших програм; виступає розпорядником коштів за бюджетними програмами державного бюджету; виконує функції замовника товарів, робіт і послуг, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Укладений договір про закупівлю від 07.03.2025 № 136/ОБ фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету в межах бюджетної Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75.

Згідно з указаною програмою Управління визначено головним розпорядником вказаних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону Про публічні закупівлі визначено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Отже Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, укладаючи за результатами проведення публічної закупівлі договір від 07.03.2025 № 136/ОБ як замовник та головний розпорядник бюджетних коштів, використовувало та розпоряджалося коштами обласного бюджету.

Таким чином, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах є учасником бюджетного процесу, а саме головним розпорядником бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктом, який розпоряджається бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації публічно-владних управлінських функцій.

Також у спірних правовідносинах Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання фінансів, реалізовувало державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний публічний інтерес.

З урахуванням викладеного, Управління є компетентним суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, згідно із п. 4 ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, за дотриманням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль, зокрема, за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень. Орган державного фінансового контролю вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства (ст. 8 Закону)

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 (далі Положення № 23).

Відповідно до п. 3 Положення № 23 основним завданням Східного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання пункту 3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

Ревізією встановлено низку фактів порушень суб`єктами господарювання строку поставки товару за укладеними з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації договорами, у зв`язку з чим відповідно до приписів ЦК України та умов цих договорів нарахуванню та стягненню з постачальників підлягає пеня та штраф, які відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 66 Бюджетного кодексу України повинні у подальшому зараховуватися до загального фонду обласного бюджету.

Отже, Східний Офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 24.03.2026 № 040820-15/768-2026 звернулось до Управління оборонної роботи Запорізької обласної адміністрації з інформацією про зафіксовані в Акті ревізії від 06.02.2026 №040820-20/1 порушення по 34 договорам про закупівлі, які не усунуто і вимоги про сплату пені за якими постачальникам не направлялись.

Запорізька обласна прокуратура листом від 27.03.2026 № 15/2-1468-26 звернулась до Управління оборонної роботи Запорізької обласної адміністрації з запитом щодо надання інформації та копій документів стосовно виявлених порушень суб`єктам господарювання строку поставки товару, в т.ч. за договором про закупівлю № 136/ОБ від 07.03.2025, укладеним з ТОВ «ФЛАЙ ІТ».

У відповідь, листом від 27.04.2026 № 50-вих Управління оборонної роботи Запорізької обласної адміністрації повідомлено Запорізьку прокуратуру про нарахування штрафних санкцій та направлення вимог про сплату неустойки на адресу постачальників, зокрема за договором про закупівлю № 136/ОБ від 07.03.2025.

Запорізька обласна прокуратура листом від 29.04.2026 № 15/2-1468-26 інформувала Східний Офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби про виявлені порушення з боку ТОВ «ФЛАЙ ІТ» строку поставки товару за договором про закупівлю від 07.03.2025 № 136/ОБ. В листі також зверталась увага на необхідності вирішення питання щодо самостійного захисту державних інтересів.

Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної адміністрації листом від 30.04.2026 № 60-вих «Про пред`явлення органами прокуратури в інтересах держави позовів про стягнення неустойки» звернулось до Запорізької обласної прокуратури з питаннями захисту державних інтересів шляхом пред`явлення позовів до постачальників за фактами прострочення виконання зобов`язань за укладеними з Управлінням договорами про закупівлю (у т.ч. ТОВ «ФЛАЙ ІТ`за договором від 07.03.2025 № 136/ ОБ), що відображені в акті ревізії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 06.02.2026 № 040820-20/1.

У свою чергу за результатами розгляду листа обласної прокуратури від 29.04.2026 №15/2-1468-26 (№ 15/2-3780вих-26), яким зверталась увага на виявлені порушення та необхідності самостійного вжиття органом державного фінансового контролю належних заходів до поновлення державних інтересів, Східний офіс Держаудитслужби листом від 04.05.2026 № 040425-17/2267-2026 поінформував, що розгляд вищезазначеного листа обласної прокуратури доручено Управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 13.05.2026 № 040820-17/1212-2026 повідомило, що не планує пред`явлення відповідного позову.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність виключного випадку, у тому числі з огляду на позицію вищевказаних уповноважених суб`єктів, який вимагає втручання прокурора в межах його конституційних повноважень. Таке представництво в умовах правового режиму воєнного стану є обґрунтованим, пропорційним та необхідним засобом відновлення порушення публічного інтересу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивачів Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю від 07.03.2025 № 136/ОБ.

Договір між сторонами укладено за результатами проведення публічної закупівлі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про публічні закупівлі замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК).

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договором, не поставивши Товар у строки встановлені Договором (до 20.03.2025 включно).

Прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області заявив до стягнення з відповідача за прострочення поставки Товару 78 292,00 грн пені.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.3 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Згідно з актом від 06.02.2026 № 040820-20/1 за договором від 07.03.2025 № 136/ОБ товар поставлено 01.04.2025, тобто з простроченням терміну поставки, передбаченого Договором на 11 днів.

У додатку № 6 до акту ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1 викладено розрахунок пені за порушення строку поставки товару, в тому числі ТОВ «ФЛАЙ ІТ» за договором від 07.03.2025 № 136/О, згідно з яким за прострочення поставки товару з 21.03.2025 по 31.03.2025 за зобов`язанням на суму 7 118 000,00 грн розмір пені становить 78298,00 грн.

Судом перевірено наведений розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок правильним, пеня в розмірі 78298,00 грн заявлена прокурором до стягнення обґрунтовано.

Відповідач контррозрахунку пені не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, проти позову не заперечив.

Крім того, відповідно до п. 10.1 розділу 10 Договору від 07.03.2025 № 136/ОБ, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором (п. 10.2 Договору).

Згідно із п. 10.3 Договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Доказів виникнення обставин непереборної сили та документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час виконання ним Договору, відповідачем суду не надано.

З інформації Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації від 27.04.2026 № 50-вих та долучених до неї документів вбачається, що за Договором про закупівлю від 07.03.2025 № 36/ОБ Постачальнику було надіслано вимогу про сплату штрафних санкцій від 19.01.2026. Відповідач вимогу залишив без задоволення.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Також стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про сплату пені за порушення зобов`язання або звільнення його від такої відповідачльності, суду не надав.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАЙ ІТ (01103, м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, буд. 9, кв. 194, ідентифікаційний код 32655785) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107 , м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код 45021701, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ) 78 298 (сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАЙ ІТ (01103, м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, буд. 9, кв. 194, ідентифікаційний код 32655785) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.