Ухвала суду № 139391544, 31.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8730/26

Провадження №: 1-кс/336/648/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_7 про накладення арешту майна у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду, за погодженням із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , звернувся слідчий СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 із клопотанням про арешт майна, що подане у межах кримінального провадження №12026082080001209, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 29.08.2026 приблизно о 16:15 військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 солдат Збройних Сил України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку № 34-А по вул. Миколи Корищенка в м. Запоріжжі, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу незаконно носив та зберігав при собі бойові припаси, а саме: предмет, зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати Ф-1, та предмет, зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ.

У ході досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що 29.08.2026 під час конфлікту із ОСОБА_5 останній вийшов із під`їзду з предметом темно-зеленого кольору, зовні схожим на ручну гранату, та висловлював на її адресу погрози його застосуванням. Після прибуття працівників поліції ОСОБА_5 поклав зазначений предмет до кишені.

Також допитано в якості свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що 28.08.2026 ОСОБА_5 повідомив їй про наявність у нього гранати. 29.08.2026 під час конфлікту він перебував у збудженому стані та мав при собі предмет, зовні схожий на ручну гранату, який надалі почав демонструвати та з яким залишив місце події.

29.08.2026 о 20:18 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та в ході обшуку затриманого з правої кишені шортів вилучено: мобільний телефон «Redmi» IMEIL НОМЕР_2 з SIM-картою НОМЕР_3 , - упаковано до паперового конверту.

Вказане вилучене майно було визнано речовими доказами та на теперішній час перебуває у СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

Як зазначено у клопотанні, у вказаному мобільному телефоні можуть міститися відомості щодо обставин придбання, походження, зберігання та переміщення предметів, зовні схожих на корпус ручної гранати Ф-1 та запал до ручної гранати типу УЗРГМ, а також відомості про контакти та листування ОСОБА_5 з особами, які можуть бути причетними до їх придбання або передачи.

Повернення мобільного терміналу його володільцю до проведення необхідного дослідження створює ризик зміни, видалення або знищення інформації, що може мати доказове значення для кримінального провадження, а також зміни налаштувань пристрою чи іншого втручання в інформацію, що на ньому міститься.

На підставі наведеного слідчий просить накласти арешт на вказане майно з метою збереження як речових доказів.

В судовому засіданні сторона обвинувачення підтримала клопотання.

Захисник заперечив проти накладення арешту на телефон. Зазначив, що телефон після вилучення в ході обшуку затриманого був оглянутий слідчим в присутності захисника та не містив будь-якої інформації, яка може зацікавити слідство.

Підозрюваний підтримав захисника з тих самих міркувань.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

За положеннями частини 3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що 29.08.2026 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082080001209 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В ході обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК підозрюваного ОСОБА_5 в нього вилучений мобільний телефон «Redmi» IMEI НОМЕР_2 з SIM-картою НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 29.08.2026 року вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи додані до клопотання докази, зокрема: витяг з ЄДРДР; рапорт чергового; протокол огляду місця події від 29.08.2026 року; акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів № 2775 від 29.08.2026 року; довідку про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 2775 від 29.08.2026 року; постанову про визнання майна речовими доказами від 29.08.2026 року; протоколи допитів свідків від 29.08.2026 року, протокол затримання ОСОБА_5 від 29.08.2026 року, слідчий суддя доходить до переконання, що слідчим доведено можливість використання вилученого телефону як доказу в даному кримінальному провадженні.

З огляду на доводи сторони захисту, слідчий суддя зауважує, що долучені до клопотання матеріали не містять протоколу огляду вилученого телефону. Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 237 КПК України остаточний огляд речей може бути відкладений, у тому числі із залученням спеціаліста відповідно до ст. 71 КПК України.

З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя, враховуючи можливість використання майна як доказу в даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доходить висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме мобільний телефон «Redmi» IMEI НОМЕР_2 з SIM-картою НОМЕР_3 , вилучений 29.08.2026 в ході обшуку затриманого ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1