Рішення № 139391365, 02.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/8281/26

Провадження №2/333/5833/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» через свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 552586-КС-003 (далі-кредитний договір) у електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Укладення договору відбулося шляхом направлення позивачем пропозиції (оферти) на укладення кредитного договору, яку відповідач прийняла (акцептувала) через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Згідно з умовами зазначеного договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 20 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідачки, реквізити якої були зазначені нею під час заповнення анкети в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. Відповідно до умов договору, за користування кредитними коштами встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка нараховується на залишок заборгованості по кредиту наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та повернення згідно графіку платежів. При цьому сторони погодили графік платежів, відповідно до якого відповідачка зобов`язувалась здійснювати своєчасне погашення основної суми кредиту, процентів та інших платежів, передбачених умовами договору.

Однак відповідачка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, лише частково здійснила оплату за кредитним договором на суму 3740, 00 грн., у зв`язку з чим станом на 09.07.2026 року має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 60 892,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 30 602,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 9 600,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 690,00 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачки зазначеної заборгованості за кредитним договором, а також понесеного судового збору у сумі 2 662, 40 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк - 15 днів для скерування до суду відзиву на позовну заяву з моменту отримання ухвали суду.

13.08.2026 від відповідачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначені заперечення на позовні вимоги. Так, відповідачка зазначає, що вона ставить під сумнів достатність паперових копій електронних доказів, які містяться в матеріалах справи щодо підтвердження укладення кредитного договору між нею та позивачем, а тому позивач зобов`язаний довести факт укладення конкретного договору між ними. Також не погоджується з заявленою сумою заборгованості, а саме вважає, що проценти за користування кредитними коштами повинні бути нараховані в межах строку кредитування, а не після нього. Крім того зазначає, що спірний договір укладений в період дії воєнного стану, а тому відповідно до п. 18 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України позичальники звільняються від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, а також від нарахованих штрафних санкцій, пені та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання. Відповідачка у відзиві також зазначає про обставини, які призвели до її фінансової неспроможності своєчасно сплатити кредитну заборгованість, оскільки протягом останніх приблизно семи місяців її малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тяжко хворіла, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у лікарні № 5, продовжує проходити медичні обстеження та має проблеми з диханням. Догляд за дитиною потребував постійної її присутності, значних витрат на лікування, обстеження і пов`язані потреби та істотно обмежив можливість відповідачки працювати і отримувати стабільний дохід. Окрім того, на дату подання цього відзиву відповідачка перебуває на 27 тижні вагітності та у зв`язку з чим вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні «на збереженні». Такий стан об`єктивно звужує можливість її працевлаштування, збільшує поточні витрати та потребує збереження коштів на базові потреби її як вагітної жінки та дитини. Відповідачка не має стабільного самостійного доходу, 03.08.2026 фактично отримала платіж у сумі 6 134, 82 грн. як перерахування аліментів на її користь у межах виконавчого провадження. З урахуванням вищенаведеного просить суд, у разі не доведення позивачем належними та допустимими доказами факту укладення конкретної редакції спірного кредитного договору між нею та позивачем, факту надання ї й кредитних коштів та законності нарахування заборгованості - відмовити у задоволенні позовних вимог; в разі доведення вищезазначених обставин - вирішити питання про зменшення складових кредитної заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства, а також просить розстрочити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог на 10 рівних щомісячних платежів у межах одного року.

21.08.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив за змістом якої останній зазначає, що спірний кредитний договір № 552586-КС-003 укладений в електронній формі та відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже прирівнюється до договорів укладених в письмовій формі. Кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором передбачені всі його істотні умови: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, розмір комісії за надання кредиту, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням даного договору. Відповідачка укладаючи спірний договір була ознайомлена з всіма його істотними умовами, зокрема і з процентною ставкою та сплатою одноразової комісії. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції та 3 % річних), а також пені позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Також зазначає, що оскільки позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. А скрутне матеріальне становище відповідачки та дія воєнного стану в Україні не є підставою для зменшення суми її заборгованості за кредитним договором, зокрема у зменшенні розміру процентів за користування кредитом. Клопотання відповідачки про розстрочення суми заборгованості представник позивача розцінює як зловживання її процесуальними правами, уникнення цивільно-правової відповідальності та вважає, що немає підстав для його задоволення. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачка у встановлений строк подала відзив на позов, а позивач відповідь на відзив, встановлені процесуальні строки сплинули, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.

Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів, без проведення судового засідання.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 552586-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 20.12.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 552586-КС-003 про надання кредиту. 20.12.2025 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 552586-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5472, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачкою було введено/відправлено.

Таким чином, 20.12.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 552586-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

За умовами договору сторони погодились на таке: строк, на який надається кредит - 24 тижні (п.2.3). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована, яка є незмінною протягом усього строку Договору та розмір якої не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту - 4 000,00 грн.; комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п.2.5). Строк дії договору - до 06.06.2026 (п.2.8). Також, у договорі вказано ідентифікуючі дані останньої, зокрема, паспортні дані, РНОКПП, електронна пошта, фінансовий номер НОМЕР_1 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 5.1 Правил надання споживчих кредитів затверджених наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 29.09.2025 року за № 21-ОД, за користування кредитом позичальнику нараховуються, а позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Договорі. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника) до дня закінчення строку кредитування (включно).

Позивач також долучив візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 552586-КС-003 від 20.12.2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com.

Як доказ факту перерахування ОСОБА_1 на її рахунок НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн. позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, у якому вказано про перерахунок зазначеної суми, призначення платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 , за кредитним договором № 552586-КС-003 від 20.12.2025. У повідомленні ТОВ «ПрофітГід» вказало, що на ім`я ОСОБА_1 , 20.12.2025 року об 11-34 годині було зараховано 20 000,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості за договором № 552586-КС-003 від 20.12.2025, у ОСОБА_1 станом на 10.07.2026 року наявна заборгованість у розмірі 60 892,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 30 602,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 9 600,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 690,00 грн.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Спірний договір № 552586-КС-003 від 20.12.2025, підписаний відповідачкою електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, надав останній грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах. В свою чергу, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачкою.

Позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано обставини щодо укладення між ними кредитного договору №552586-КС-003 від 20.12.2025 та належне виконання позивачем свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов договору.

При цьому, тягар доказування належного виконання своїх зобов`язань відповідачкою, зокрема щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів, комісій передбачені договором, лежить саме на позичальнику.

Посилання відповідачки на те, що не надано доказів на підтвердження того, що нею було підписано саме редакцію кредитного договору, копію якої долучено до позову, та не надано належних та недопустимих доказів щодо укладення спірного договору та видачі кредитних коштів, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема електронним кредитним договором № 552586-КС-003 від 20.12.2025, який укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до власноручного підпису; візуальною формою послідовності дій відповідачки, підтвердженням щодо перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки. Доказів протилежного відповідачкою не надано.

В свою чергу матеріали справи і не містять відомостей щодо визнання недійсності спірного кредитного договору або окремих його умов, відповідачка не оспорювала факт його укладання в судовому порядку та не зверталась до банку із заявами щодо несанкціонованого використання кредитних коштів.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та комісії, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Доказів належного виконання умов кредитного договору, погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку стороною відповідачки суду не надано.

Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що між сторонами спору укладено кредитний договір. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів. При цьому суд враховує, що відповідачкою у спростування доводів позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості або неправильність розрахунку, поданого позивачем.

Перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, судом встановлено, що їх нарахування здійснювалося до 06.06.2026 року та з урахуванням процентної ставки 1% на залишок наявної заборгованості по тілу кредиту, тобто, в межах погодженого сторонами строку та умовами кредитування та погодженої сторонами стандартної процентної ставки.

Щодо стягнення комісії.

Під час укладення кредитного договору № 552586-КС-003 від 20.12.2025, відповідачка була ознайомлена з його умовами, висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень вказаного договору, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечувала, дійсність договору не оспорювала.

Тому, суд доходить висновку, що передбачена умовами кредитного договору одноразова комісія, залишок якої відповідно до розрахунку заборгованості становить 690,00 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 9600, 00 грн.

Згідно п.7.5 кредитного договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% річних від суми заборгованості в силу положень ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, такий неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та на даний час є чинним.

Враховуючи те, що в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 9 600, 00 грн. відсутні.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією, тоді як вимога про стягнення відсотків нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 51 292, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої загальної суми 60 892,00 грн. задоволено вимоги на суму 51 292, 00 грн., тобто на 84,23%, то з відповідачки на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2 242 грн. 54 коп.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідачкою у своєму відзиву на позов було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог на 10 рівних щомісячних платежів. Так обґрунтовуючи своє клопотання відповідачка посилається на скрутне матеріальне становище, у зв`язку з тривалим лікуванням її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно витратами на її лікування. Окрім того зазначає, що вона чекає на народження дитини та знаходитьcя на 27 тижні вагітності (на момент подання відзиву до суду). На підтвердження зазначених обставин нею було надано суду копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 , численні медичні документи з яких встановлено, що дитина ОСОБА_2 приблизно з кінця грудня 2025 року страждає на гострий обструктивний бронхіт із загрозою формування бронхіальної астми, бактеріальний риносинусит, що є рецидивуючим, їй призначено додаткові обстеження та лікування. Також дитина має порушення зору та ендокринної системи, що також потребує консультацій офтальмолога та дитячого ендокринолога, та додаткового лікування. З копій обмінної карти пологового будинку КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР та виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 20/03 вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 вагітна та перебуває на обліку в пологовому будинку в жіночій консультації, перебувала на лікуванні у стаціонарі з 18.05.2026 по 25.05.2026. Відповідно до Форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України від 07.05.2024 ОСОБА_1 доходи за 2021-2024 рік не мала. Згідно роздруківки скріншоту з електронного банкінгу вбачається, що на рахунок відповідачки надійшли кошти у сумі 6134, 82 грн. в рахунок сплати аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує матеріальний стан відповідачки, розмір її доходів, тривале лікування її дитини та витрати пов`язані з таким лікування, те, що вона на даний час є вагітною, офіційно не працевлаштована, а також суму присуджену до стягнення за даним рішенням суду у розмірі 51 292, 00 грн., що є значним фінансовим навантаженням для відповідачки.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідачки та розстрочити виконання даного рішення суду строком на 10 (десять) місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 5 129, 20 грн. (сума боргу 51 292, 00 грн.: 10 місяців).

Керуючись ст.ст. 530, 536, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 552586-КС-003 про надання кредиту від 20.12.2025 року, що становить 51 292 (п`ятдесят одна тисяча двісті дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 54 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 292, 00 грн. терміном на 10 (десять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 5 129 (п`ять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 20 копійок, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 02.09.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська