Рішення № 13938986, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/10515.02.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Державної інспекції з карантину рослин міста Києва

стягнення 61449,14 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Шупик О.А. (довіреність № 6 від 04.01.2011р.);

від відповідача: Гербеда О.В. (довіреність від 26.11.2009р.).

В судовому засіданні 15 лютого 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(позивач) звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з карантину рослин міста Києва (відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 61449,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньотранспортної пригоди, яка сталася з вини працівника відповідача, було завдано майнової шкоди страхувальнику позивача, відтак, відповідач зобовязаний відшкодувати в порядку регресу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання забезпечив належним чином.

Ухвалою від 15.03.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.04.2010р. Ухвалою від 15.04.2010р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено до 27.04.2010р. Ухвалою від 27.04.2010р. розгляд справи було відкладено до 13.05.2010р.

Ухвалою суду від 13.05.2010р. провадження у справі було зупинено та призначено судову авто-товарознавчу експертизу.

До Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення директора інституту Кисельова В.Б. № 3893/10-18 від 07.09.2010р. про неможливість проведення авто-товарознавчого дослідження у звязку з тим, що відповідачем не проведеної попередньої оплати за виконання експертизи.

Ухвалою від 27.09.2010р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 12.10.2010р.

Ухвалою суду від 12.10.2010р. провадження у справі було зупинено та призначено повторну судову авто-товарознавчу експертизу.

До Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення в.о. директора інституту Рувін О.Г. № 9755/10-18 від 12.01.2011р. про неможливість проведення авто-товарознавчого дослідження у звязку з тим, що відповідачем не проведено попередньої оплати за виконання експертизи.

Ухвалою від 01.02.2011р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 15.02.2011р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2009 року між позивачем (надалі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011079/4002/0000002 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Шкода Октавіа Тур», державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Транспортний засіб «Шкода Октавіа Тур», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчена копія свідоцтва міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 27.10.2009р. на перехресті вулиць Саперно-Слобідська і Грінченка в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Шкода Октавіа Тур», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2

В результаті ДТП автомобіль «Шкода Октавіа Тур», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 86439,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 031534 від 16.12.2009р. (копія платіжки в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 00031611 від 11.12.2009р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2009р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 16.6, п. 33.4.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи Державною інспекцією з карантину рослин міста Києва застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з ЗАТ СК «Провідна»поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6796042 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням ЗАТ СК «Провідна»з Державною інспекцією з карантину рослин міста Києва полісу № ВВ/6796042 страхування цивільно-правової відповідальності, ЗАТ СК «Провідна»прийняла на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача та ЗАТ СК «Провідна», як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2, транспортного засобу «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 178 від 08.12.2009р. (копія звіту в справі) вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «Шкода Октавіа Тур», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 27.10.2009р., становить: 86734,64 грн.

Судом встановлено, що ЗАТ СК «Провідна», відповідно до ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановленого полісом № ВВ/6796042, сплатила на користь позивача 24990,00 грн., тобто в порядку регресу відшкодувала часткову суму коштів від загального розміру заподіяних збитків Страхувальнику позивача, внаслідок ДТП, що сталося 27.10.2009р. (копія банківської виписки в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що внаслідок того, що ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах, останній зобовязаний відшкодувати різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування позивачем та сумою, яка відшкодувала ЗАТ СК «Провідна», а саме 61449,14 грн., тобто 86439,14 грн. 24990,00 грн.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою УДАІ в місті Києві, а гр. ОСОБА_2 на час ДТП перебував з Державною інспекцією з карантину рослин міста Києва у трудових відносинах, про що відповідачем не заперечується та вбачається з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02.11.2010р. (копії документів в справі).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 02.02.2010р. відповідачу була направлена претензія на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 394 на суму 61449,14 грн. (копія претензії в справі). Факт надсилання вимоги позивачем та вручення її відповідачу 04.02.2010р. підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції № 117. Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в порядку регресу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума збитків в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1172, ч. 2 ст. 1187, ст. ст. 1191, 1194 ЦК України, положення Постанови Пленуму Верховного суду України, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що автомобіль «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, а також те, що при розгляді адміністративної справи Голосіївським районним судом м. Києва було встановлено, що гр. ОСОБА_2 на час ДТП працював у відповідача на посаді водія, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, зокрема 61449,14 грн., тобто: 86439,14 грн. (оцінена шкода) 24990,00 грн. (виплаченого страхового відшкодування ЗАТ СК «Провідна»).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 850,49 грн. (614,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин міста Києва (ідентифікаційний код: 00470220, адреса: 04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, будинок, 18) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(ідентифікаційний код: 20033533, адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р № 26507339 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) грошові кошти: основного боргу 61449,14 грн. (шістдесят одна тисяча чотириста сорок девять гривень 14 копійок) та судові витрати: державного мита 614,49 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 49 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення - 21.02.2011р.