Рішення № 13938976, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/2811.02.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Копеліна" До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестстрой"

Про          визнання права спільної сумісної власності на майно

Та

За зустрічним

позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестстрой

До          1) Товариства з обмеженою відповідальністю ""Копеліна"

          2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації

          та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»

Про          визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

Від позивача                              Власенко Ю.В. –предст. (дов. б/н від 27.12.10 р.)

Від відповідача-1                    Черевко В.М. –предст. (дов.№1 від 22.12.10р)

Від відповідача-2 за

зустрічним позовом                    Прилипко А.А. –предст. (дов. № 5053 (И-2011) від 01.02.11 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Копеліна" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестстрой" про часткове припинення зобов’язання по сплаті орендної плати, які вникли у ТОВ "Копеліна" з договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2009 року у розмірі 146 340,00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача 3 660,00 грн.

Ухвалою суду від 26.01.11 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 59/28 та призначено розгляд справи на 02.02.11 р.

01.02.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати за ТОВ "Копеліна" та ТОВ "Інтерінвестстрой" право спільної сумісної власності на наступне майно: нежитлове приміщення будівлі кафе, загальною площею 58,9 кв.м., що знаходиться по вул. Копилівській, 67, літ. "В", в .м Києві; нежитлове приміщення продовольчого магазину загальною площею 44,8 кв.м. , що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ "Ж" у м. Києві; нежитлова будівля продовольчого магазину загальною площею 55,0 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20, літ. "З" у м. Києві; нежитлова будівля загальною площею 112,3 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ "Г" у м. Києві.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За таких обставин заява позивача про зміну позовних вимог приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.11 р. не з'явився, про прочини неявки суд не повідомив.

Натомість 02.02.2011 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав зустрічну позовну заяву до ТОВ "Копеліна", КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", відповідно до якої просить визнати за ТОВ "Інтерінвестстрой" право власності на наступне майно: нежитлове приміщення продовольчого магазину загальною площею 44,8 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ "Ж" у м. Києві; нежитлова будівля продовольчого магазину загальною площею 55,0 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20, літ. "З" у м. Києві; нежитлова будівля загальною площею 112,3 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ "Г" у м. Києві, а також зобов'язати КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Інтерінвестстрой" вищевказане майно.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки позов ТОВ "Інтерінвестстрой" є взаємно пов’язаним з позовом ТОВ "Копеліна", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Інтерінвестстрой", про що оголошено в судовому засіданні 02.02.2011 р.

Ухвалою суду від 02.02.2011р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Інтерінвестстрой" до ТОВ "Копеліна" та КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" про визнання права власності, відкладено розгляд справи на 09.02.11 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.11 р. про порушення провадження у справі № 59/28, зобов'язано відповідачів за зустрічним позовом надати: відзив (письмові пояснення) по суті зустрічної позовної заяви з наданням доказів, що стверджують викладені в ньому обставини, а позивачу його копію у порядку, передбаченому статтею 59 ГПК України, відомості про наявність рахунків в кредитних установах (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи).

У відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні 09.02.2011р. відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві.

Також, 09.02.2011р відповідачем-1 за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він проти зустрічного позову заперечує, та просить задовольнити первісний позов у повному обсязі.          

У судовому засіданні 09.02.2011р представником ТОВ «Інтерінвестстрой»надано до матеріалів справи копії технічних паспортів спірних будівель, у відповідності з якими уточнено адреси місцезнаходження цього майна та площі спірних будівель.

Як вбачається з матеріалів технічної інвентаризації та пояснень представників сторін, спірне майно знаходиться за наступними адресами та має наступну площу:

·           нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 43,8 кв.м., що знаходиться по проспекту Свободи, 2 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 55,3 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться по проспекту Правди, 100 у м. Києві.

В судовому засіданні 09.02.2011 р. оголошено перерву до 11.02.2011 р.

В судовому засіданні 11.02.2011 р. представником відповідача-2 за зустрічним позовом надано відзив на зустрічний позов відповідно до якого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зустрічні позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 11.02.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009р між ТОВ «Інтерінвестстрой»та ТОВ «Копілена»укладено договір оренди нежитлових приміщень, а саме: нежитлове приміщення будівлі кафе, загальною площею 58,9 кв.м., що знаходиться по вул. Копилівській, 67, літ. "В", в .м Києві; нежитлове приміщення продовольчого магазину загальною площею 44,8 кв.м. , що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ "Ж" у м. Києві; нежитлова будівля продовольчого магазину загальною площею 55,0 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20, літ. "З" у м. Києві; нежитлова будівля загальною площею 112,3 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ "Г" у м. Києві.

Майно передане ТОВ «Копеліна»за актами приймання –передачі від 01.11.2009р.

Відповідно до п.1.3. договору оренди –термін дії договору до 01.11.2010р.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що орендна плата становить 45,00 грн за 1 кв.м. орендованої площі.

Пунктом 2.3. договору оренди встановлено порядок повернення орендованого майна по закінченні терміну договору.

Відповідно до п. 2.4. договору оренди, орендар має право на відшкодування вартості поліпшень майна чи зарахування їх вартості у рахунок сплати орендної плати у випадку здійснення таких поліпшень за погодженням з орендодавцем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було здійснено ремонт орендованого майна за погодженням з ТОВ «Інтерінвестстрой», однак відповідач за первісним позовом відмовляється від зарахування вартості ремонтних робіт у рахунок сплати орендної плати та вимагає оплати заборгованості по орендним платежам та повернення майна, що підтверджується перепискою між сторонами.

Згідно даних позивача (копія бухгалтерської довідки залучена до матеріалів справи) ним здійснено витрати по ремонту орендованих приміщень на загальну суму 150000,00 грн., а заборгованість по орендній платі за весь термін оренди становить 146340,00 грн. У зв’язку з чим позивач просить визнати зобов’язання по договору оренди від 01.11.2009р. частково припиненими у сумі 146340,00 грн. та стягнути з відповідача різницю між витратами на проведення ремонту та заборгованістю по орендній платі у розмірі 3660,00 грн.

У заяві про зміну позовних вимог від 01.02.2011р позивач за первісним позовом просить суд визнати його співвласником майна, яке було передане йому в оренду за договором від 01.11.2009р, вказуючи, що у результаті проведення, погоджених відповідачем, ремонтних робіт по ремонту орендованого майна ним було створено нове майно, яке є більш дорогим та якісним.

Не погоджуючись з вимогами, викладеними у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, ТОВ «Інтерінвестстрой»подано зустрічний позов про визнання за ним права власності на майно: нежитлове приміщення продовольчого магазину загальною площею 44,8 кв.м. , що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ "Ж" у м. Києві; нежитлова будівля продовольчого магазину загальною площею 55,0 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20, літ. "З" у м. Києві; нежитлова будівля загальною площею 112,3 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ "Г" у м. Києві та зобов’язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати його право на зазначене майно.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що ним у встановленому законодавством порядку отримано у оренду земельні ділянки, на яких знаходиться спірне майно. А, відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає, що він є єдиним власником спірного майна.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають до задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського Кодексу України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем за первісним позовом у відзиві на позовну заяву зазначено, що ним не надавалось будь-яких погоджень для проведення ремонту майна, переданого в оренду. Більш того, витрати, на які посилається позивач за первісним позовом не підтверджені жодними доказами. За таких обставин, відповідач за первісним позовом вважає, що відсутні правові підстави для визнання відповідача за первісним позовом співвласником спірного майна.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у і паві є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Зазначений припис статті 773 Цивільного кодексу України кореспондується зі змістом частини першої статті 778 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору оренди лише за згодою наймодавця.

Частиною 4 ст. 778 ЦК України встановлено, що, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, будь-яка зміна стану речі, в тому числі її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (орендодавця), і наслідки такого поліпшення залежать від згоди наймодавця на його проведення.

Згідно ст. 34 Господарського кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів того, що позивачем було отримано згоду відповідача на здійснення поліпшення орендованого приміщення позивачем не надано.

Наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця мають застосовуватися лише у випадках, якщо іншого не встановлено законом або договором оренди.

Крім того умови договору оренди від 01.11.2009р не передбачали виникнення права власності у позивача внаслідок невідокремленого поліпшення приміщення.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічного позову, суд зазначає наступне:

Згідно договорів оренди від 15.07.2008р ТОВ «Інтерінвестстрой»отримано в оренду земельні ділянки за адресами:

-          проспект Правди, 100 у Подільському районі м.Києва;

-          вул..Світлицького, 30/20 у Подільському районі м.Києва;

-          проспект Свободи, 2 у Подільському районі м.Києва.

Вказані земельні ділянки були отримані для розміщення торгівельних точок для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Згідно експертних висновків про технічний стан нежитлових будівель, складених ДП «Київгео»нежитлова будівля продовольчого магазину загальною площею 55,0 кв.м., що знаходиться по вул..Світлицького, 30/20, літ. «З»у м.Києві та нежитлова будівля загальною площею 112,3 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ. «Г»у м.Києві збудовані на стрічкових фундаментах з монолітного залізобетону. Технічний стан перелічених вище приміщень характеризується як задовільний, істотних пошкоджень в несучих та огороджувальних конструкціях будівлі не засвідчено.

Згідно експертного висновку про технічний стан нежитлової будівлі продовольчого магазину загальною площею 44,8 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ. «Ж»у м.Києві, складеного ТОВ «Київбудексперт Інжиніринг», будівля побудована на стрічкових монолітобетонних фундаментах. Технічний стан будівлі оцінюється як задовільний, істотних пошкоджень в несучих та огороджувальних конструкціях будівлі не засвідчено.

За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист прав судом здійснюється зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з’єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Стаття 331 ЦК України встановлює, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N157/6445 (далі –Положення N 157/6445).

Преамбулою Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445(із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Позивачем за зустрічним позовом надано суду матеріали технічної інвентаризації нежитлового приміщення продовольчого магазину загальною площею 43,8 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Свободи, 2, літ "Б" у м. Києві; нежитлової будівлі продовольчого магазину загальною площею 55,3 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20, літ. "Б" у м. Києві; нежитлової будівлі загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться по пр.-ту Правди, 100, літ "Б" у м. Києві.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі —державна реєстрація прав) —офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач-2 зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості.

Зважаючи на наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

3.          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестстрой»(04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, код ЄДРПОУ 35442447) право власності на наступне майно:

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 43,8 кв.м., що знаходиться по проспекту Свободи, 2 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 55,3 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться по проспекту Правди, 100 у м. Києві.

4.          Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестстрой»(04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, код ЄДРПОУ 35442447) право власності на наступне майно:

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 43,8 кв.м., що знаходиться по проспекту Свободи, 2 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б», загальною площею 55,3 кв.м., що знаходиться по вул. Світлицького, 30/20 у м. Києві;

·          нежитлова будівля літ «Б»загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться по проспекту Правди, 100 у м. Києві.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 14.02.11р.