Рішення № 13938941, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/48315.02.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до

третя особаПриватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»

Відкрите акціонерне товариство «Національний депозитарій України»

про зобов’язання вчинити дії,-

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Бойко О.І. (довіреність від 20.01.2011).

          від відповідача: не з’явились;

від третьої особи: Лавренко О.А. (довіреність № 1484/09 від 02.09.2010).

В судовому засіданні 15 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»(надалі –відповідач, Банк) про зобов’язання прийняти на зберігання заяви з прошитими, пронумерованими, підписаними та посвідченими ліквідатором АКБ «Одеса-Банк»документами згідно з переліком. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо прийняття на зберігання документів у зв’язку із ліквідацією позивача у відповідності із вимогами Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку –депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, затвердженого ДКЦПФР № 480 від 22.05.2009.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що нормами діючого законодавства не передбачено прийняття уповноваженим із зберігання копій документів. Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечував, про час та місце судових розглядів був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 18.01.2011р. наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 06.12.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 21.12.2010. В судове засідання 24.11.2009 представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 20.01.2011, в яке представник відповідача також не з’явився. В судовому засіданні 21.01.2011 до участі у справі залучено Відкрите акціонерне товариство «Національний депозитарій України»(надалі –третя особа) в якості третьої особи без самостійних вимог, розгляд справи відкладено до 03.02.2011. В судове засіданні 03.02.2011 представник відповідача також не з’явився, розгляд справи відкладено до 15.02.2011.

Третьою особою були подані пояснення щодо предмету спору, в яких нею підтверджено, що ВАТ «Національний депозитарій України»також є уповноваженим на зберігання цінних паперів позивача, а оригінали документів позивачем йому було передано у порядку, визначеному Положенням № 480 від 22.05.2009, про що складено Акти приймання –передачі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2009 року Національним банком України постановою №420 з 23 липня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано ліквідаційну процедуру Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»та призначено ліквідатора.

25.07.2009р. в газеті «Урядовий кур'єр»N 133(4039) опубліковано оголошення про відкликання ліцензії на здійснення банківських та інших операцій та ліквідацію АКБ «Одеса-Банк».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2009р. по справі № 7/424-09-5207 було підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», код ЄДРПОУ 19361350, з боку Національного банку України та підтверджено кандидатуру ліквідатора Аймедова Володимира Какабаєвича.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку видала Наказ від 03.08.2009 року № 592 згідно з п 1 якого, анульована ліцензія серії АВ № 376795 від 16.10.2007 року видана АКБ «Одеса-Банк»на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

У відповідності до п. 3 розділу ІІ Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку –депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 480 від 22.05.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2009 за № 807/16823 (надалі –Положення № 480) у разі відкриття ліквідаційної процедури дата відкриття ліквідаційної процедури є датою припинення діяльності.

Згідно із п. 6 розділу ІІ Положення № 480 у разі відкриття ліквідаційної процедури копія баз даних за станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, на електронних носіях у форматі, визначеному уповноваженим на зберігання, повинна бути передана на відповідальне довгострокове зберігання до уповноваженого на зберігання.

Крім того, пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Положення встановлено правило, що у разі відкриття ліквідаційної процедури всі документи, архіви баз даних Зберігача інформація щодо тих його депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, передаються виключно до уповноваженого на зберігання.

Згідно із визначенням п. 2 розділу І Положення № 480уповноважений на зберігання –це депозитарій цінних паперів, у якого Зберігачу відкритий рахунок у цінних паперах, а також який у разі припинення діяльності зберігача або припинення Зберігача як юридичної особи забезпечує відповідальне зберігання документів, баз даних, копії баз даних у визначених цим Положенням випадках, архівів баз даних Зберігача, інформації щодо тих його депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, та може надавати інформацію щодо стану таких рахунків на кінець операційного дня, що передує даті початку передання уповноваженому на зберігання зазначеної інформації, після отримання запиту від осіб, що мають право отримувати таку інформацію згідно з законодавством.

Як свідчать матеріали справи, 17 лютого 2009 року між позивачем і Відкритим акціонерним товариством «Національний депозитарій України»було укладено Депозитарний договір № Д-72, у відповідності до якого останній зобов’язався надавати позивачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних позивачу та його депонентам цінних паперів, обслуговування операцій на цьому рахунку, тощо.

Таким чином, за визначенням п. 2 розділу І Положення № 480 Відкрите акціонерне товариство «Національний депозитарій України»є уповноваженим на зберігання цінних паперів позивача, що підтверджується також Третьою особою в наданих до матеріалів справи поясненнях від 03.02.2011 № 305/09.

Позивачем надано до матеріалів справи також Депозитарний договір № Д185/09 від 20.02.2009, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Міжрегіональний фондовий союз». А в позовній заяві та наданих до матеріалів справи поясненнях позивач зазначив про те, що його цінні папери депоновано у відповідача, який станом на 03.08.2009 мав назву ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз». Таким чином, позивач стверджує, що ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»(відповідач) та ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»є однією юридичною особою. При цьому позивач посилається на інформацію, надану на офіційному сайті відповідача.

Однак з матеріалів справи не вбачається доказів правонаступництва відповідача від ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», а даними Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2011 (в матеріалах справи) вказаний факт спростовується, оскільки з часу свого створення 14.05.2008 відповідач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»і лише 12.11.20009 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача, за якими змінена назва на Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів». Позивачем же не надано належних доказів правонаступництва відповідача від ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», з яким ним було укладено Депозитний договір № Д185/09 від 20.02.2009.

В матеріалах справи відсутні докази укладення депозитного договору між позивачем і відповідачем, хоча надання до справи такого договору вимагалося від позивача господарським судом ухвалою від 20.01.2011.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено той факт, що відповідач є уповноваженим на зберігання відповідно до вимог Положення № 480. А тому не доведено правових підстав для передачі відповідачу документів та архівів баз даних позивача у зв’язку з його ліквідацією.

У відповідності до частини другої п. 6 розділу ІІ Положення № 480 передавання документів та архівів баз даних уповноваженому на зберігання оформлюється актом приймання-передавання, який підписується уповноваженими особами Зберігача (або ліквідатора в разі відкриття ліквідаційної процедури) та уповноваженого на зберігання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було передано ВАТ «Національний депозитарій України»як уповноваженому на зберігання копію баз даних станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності на оптичному носії інформації (CD-R диску), про що складено Акт №1 приймання –передавання копії баз даних. Також позивачем було передано Третій особі архіви баз даних за останні 5 років до дати початку передавання уповноваженому на зберігання архівів баз даних, баз даних та документів, а також бази даних позивача (у форматі, який встановлює уповноважений на зберігання) за станом на кінець операційного дня, що передує даті початку передання уповноваженому на зберігання архівів баз даних, баз даних та документів, про що 25.01.2010 складено Акт №2 приймання –передавання документів.

Крім того, позивачем було передано ВАТ «Національний депозитарій України»як уповноваженому на зберігання документи (а саме договори про відкриття рахунку в цінних паперах власникам цінних паперів, що не закрили свої рахунки у позивача та документи, на підставі яких цим власникам були відкриті рахунки в цінних паперах у позивача та на підставі яких виконувались депозитарні операції на цих рахунках) у 10 папках на 1154 аркушах, про що 25.01.2010 складено Акт №3 приймання –передавання документів.

Як підтверджується ВАТ «Національний депозитарій України»вказані документи та бази даних були ним перевірені на відповідність вимогам Положення № 480 та прийняті. А тому позивачем були належним чином передані документи, визначені Положенням №480, уповноваженому на зберігання - ВАТ «Національний депозитарій України»у відповідності до вимог вказаного Положення.

Положення № 480 не передбачає можливості передання визначених документів та баз даних у зв’язку з ліквідацією зберігача іншим особам, крім уповноваженого на зберігання, а також порядку передання таких документів одночасно декільком уповноваженим на зберігання.

У відповідності до ст. 1 ГПК України захисту господарським судом підлягають порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

У зв’язку з тим, що матеріалами справи підтверджується факт передання позивачем документів та баз даних належному уповноваженому на зберігання (ВАТ «Національний депозитарій України») у відповідності до вимог Положення № 480, позивачем не доведено в чому саме полягає його охоронювальний законом інтерес та не надано доказів порушення такого інтересу та права позивача з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 21.02.2011р