Рішення № 139388355, 15.07.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2472/26

№ 2/207/2564/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2026 року на розгляд суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», у якій просять стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 37547416 від 09 вересня 2021 року у розмірі 11715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37547416 та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3300,00 грн. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11715 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3300 грн.; заборгованість за відсотками 8415 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 362337) (арк.с. 16-18) уклали договір №37547416, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 3300 грн. (п. 3.1) на строк 30 календарних днів (09.09.2021 по 09.10.2021) зі сплатою процентів за пільговою процентною ставкою 2,5% та на 60 календарних днів (з 10.10.2021 по 08.12.2021) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3% (п. 3.2), а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. Нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 5.8).

За змістом п. 4.1 договору №37547416 видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті.

Відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 08.12.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «ІРБІС» (п. 4.2).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №37547416 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів.

У листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року № 3152_251023163843, адресованому ТОВ «ФК «Ірбіс», значиться про успішне зарахування 09.09.2021 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 3300 грн. (арк.с. 23).

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ІРБІС» розрахунком, станом на 01.09.2025 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 11715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3300 грн.; заборгованість за відсотками 8415 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача (арк.с. 33-34).

ТОВ «ФК «ІРБІС» має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди клієнта на це (п. 7.3.6).

01.09.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу від 01.09.2025 року № 01092025/1 від ТОВ «ФК «ІРБІС» до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 37547416 на загальну суму 11715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. (арк.с. 13).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Таким чином, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є правонаступником ТОВ «ФК «ІРБІС» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св 20) та у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, то позов ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Таким чином, судом установлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору, що передбачає стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 11715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3300 грн.; заборгованість за відсотками 8415 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 662 грн. 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Судом встановлено, що із копії договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 № 39493634/01, додаткової угоди № 37547416 від 08.05.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.07.2016 серії ВА № 841, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості, акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 судом встановлено, що адвокатом Лівак І.М. надавалася правнича допомога ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у цій справі. Така допомога полягала в: письмовій консультації клієнта щодо спірних правовідносин (витрачений час 0,5 год., вартість 500 грн.), правовому аналізі обставин спірних правовідносин та наданні правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (витрачений час 1 год., вартість 1500 грн.), складанні позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (витрачений час 2 год., вартість 3000 грн.), формуванні додатків до позовної заяви (письмових доказів) (витрачений час 0,5 год., вартість 500 грн.). Загальна вартість наданих послуг становить 5500 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без участі у судовому засіданні учасників справи та їх представників, отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовної заяви та клопотань у своїй більшості є подібними.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги, що сума позики становила лише 3300грн. та те, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких було витрачено багато часу, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» 3000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 37547416 від 09 вересня 2021 року у розмірі 11715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3300 грн.; заборгованість за відсотками 8415 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) судовий збір у розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Юрченко