Рішення № 13938810, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/6616.02.11

За позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко"

про стягнення 44634,01 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2.(дов. від 07.10.2010)

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 16.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги ФОП ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко" про стягнення заборгованості за неналежне виконання грошового зобовязання за договором № 1159 від 16.03.2007 в розмірі 44634,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2011 порушено провадження у справі № 50/66 та призначено її до розгляду на 02.02.2011.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2011 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. В судове засідання зявився представник позивача та надав пояснення по суті спору.

В звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 16.02.2011.

В судовому засіданні 16.02.2011 позивач надав докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач в судові засідання 02.02.2011 та 16.02.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2007 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АШ і КО» (далі відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 1159 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами договору.

У відповідності до положень п. 3.7. договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної по кількості згідно кількості або/та ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості згідно ДСТУ та ТУ.

Згідно п. 2.3. договору, покупець зобовязався здійснити оплату за отриманий товар не пізніше 21 календарного дня з моменту його поставки.

Оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі пяти банківських днів з моменту отримання товару покупцем (п. 4.1. договору).

Судом встановлено, на виконання умов договору № 1159 від 16.03.2007 позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 21.579,11 грн. відповідно до накладних:

- № ПКВ-065558 від 22.03.2008 на суму 1886,98 грн.;

- № ПКВ-085267 від 14.04.2008 на суму 3865,09 грн.;

- № ПКВ-293120 від 26.12.2008 на суму 6832,68 грн.;

- № ПКВ-294276 від 27.12.2008 на суму 587,00 грн.;

- № ПКВ-300862 від 10.01.2009 на суму 352,20 грн.;

- № ПКВ-317275 від 29.01.2009 на суму 245,34 грн.;

- № ПКВ-317273 від 29.01.2009 на суму 504,60 грн.;

- № ПКВ-321814 від 04.02.2009 на суму 1234,22 грн.;

- № ПКВ-321811 від 04.02.2009 на суму 328,68 грн.;

- № ПКВ-359254 від 13.03.2009 на суму 820,14 грн.;

- № ПКВ-395149 від 16.04.2009 на суму 1271,74 грн.;

- № ПКВ-400309 від 23.04.2009 на суму 2290,25 грн.;

- № ПКВ-409523 від 30.04.2009 на суму 1360,19 грн.;

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобовязання по оплаті отриманого товару. Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № 1159 від 16.03.2007 становить 21579,11 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 21579,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 30/к від 14.09.2009 в сумі 3874,98 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 4287,81 грн. та 36,5% річних в сумі 18767,09 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно п. 5.1. договору встановлено, що за порушення умов догіору винна сторона відшкодовує іншій стороні вчинені цим збитки в порядку передбаченому діючим законодавством.

У випадку затримки платежів за прийнятий товар більше ніж 10 днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обовязкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими котами продавця (п.5.2.2. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.п. 5.2.2.) та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 21579,11 грн. суд погоджується з розрахунком 35,6 % річних у розмірі 18767,09 грн. та витрат повязаних з інфляційними процесами в сумі 4287,81 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 44634,01 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44634,01 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; код ЄДРПОУ 33400256) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь фізичнї особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг в сумі 21 579 (двадцять одна тисяча пятсот сімдесят девять) грн. 11 коп., індекс інфляції в розмірі 4 287(чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 81 коп., 36,5 % річних в сумі 18 767 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 09 коп., державне мито в сумі 446 (чотириста сорок шість) грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 22.02.2011