Рішення № 13938593, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/52116.02.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»

ДоМіністерства економіки України

Треті особи,

Проякі не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)          Головне управління Державного казначейства України в м. Києві

2)          Державне казначейство України

стягнення 36003,53 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Печонкін К.А., дов. № 70 від 01.01.2010 р.

Від відповідача: Волощук О.М., дов. № 2405-26/539 від 18.10.2010 р.

Харабара Т.І., дов. № 2405-26/157 від 07.04.2010 р.

Від третьої особи 1: Новіцька Л.О. –дов. № 05-04/14-98 від 05.01.11 р.

Від третьої особи 2: не з’явився

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»до Міністерства економіки про стягнення 32400, 00 грн. основного боргу, 1490, 40 грн. інфляційних втрат, 486,00 грн. трьох відсотків річних та 1627, 13 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 70 від 16.11.2009 р. щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/521 та призначено її розгляд на 06.12.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2010 р. надав витребувані документи.

Представники відповідача пояснили суду, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надали суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що Міністерство економіки є бюджетною установою, яка проводить свої видатки в межах наданих йому бюджетних асигнувань. Відповідач, як бюджетна установа, звернувся до Державного казначейства України для зарахування та взяття на облік фінансового зобов’язання Міністерства економіки перед ВАТ «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ», однак оплата за наданими платіжними документами Державним казначейством України здійснена не була. На адресу відповідача надійшов лист від Державного казначейства в якому вказувалося на те, що відповідно до бюджетного законодавства право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах 2009 року, припиняється 31.12.2009 р. Державне казначейство України у зв’язку з початком нового бюджетного періоду змушені повернути невиконанні платіжні доручення, надані у 2009 році, при цьому в обліку Державного казначейства України зареєстровані фінансові зобов’язання, які в подальшому будуть відображені у звітності розпорядника бюджетних коштів. Отже, відповідач не здійснило оплату фінансових зобов’язань перед позивачем у зв’язку з поверненням невиконаних платіжних доручень Державним казначейством України.

З метою дослідження доказів у справі у судовому засіданні 06.12.2010 р. було оголошено перерву до 15.12.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача пояснили суду, що позовні вимоги визнають, проте у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування не мають змоги погасити заборгованість, що виникла на підставі договору № 70 від 16.11.2009 р.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 25.12.2010 р., представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, задовольнив.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У ході розгляду даної справи Господарський суд міста Києва метою встановлення всіх обставин справи суд залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в м. Києві.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, з метою залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, суд відклав розгляд даної справи № 37/521 до 31.01.2011 р.

У судовому засіданні 31.01.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адреси третіх осіб.

Представники відповідача у даному судовому засіданні заявив письмове клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державного казначейства України, мотивуючи це тим, що заборгованість перед позивачем виникла у Мінекономіки у зв’язку з неоплатою та поверненням невиконаних платіжних доручень Державним казначейством України, а рішення суду може вплинути на обов’язок Державного казначейства України щодо забезпечення казначейського обслуговування кошторису Мінекономіки.

Представник позивача та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві підтримали клопотання відповідача.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд його задовольнив з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 3 пункту 3 Положення «Про Державне казначейство України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232, основним завданням Казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

З метою залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного казначейства України, з огляду на те, що Міністерство економіки України є бюджетною установою, видатки якої фінансуються з державного бюджету, розгляд даної справи № 37/521 було відкладено до 16.02.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2011 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»(виконавець) та Міністерством економіки України (замовник) був укладений договір про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р., за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов’язався надати послуги з організації наступних заходів: кави-брейку для експертів; обіду для Секретаріату української та російської частини Комітету, фуршету для ЗМІ, під час проведення робочого візиту Глави Уряду Російської Федерації до АР Крим (м. Ялта) та проведення п’ятого засідання комітету з питань економічного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії 17-19 листопада 2009 р. під головуванням Прем’єр-міністра України (надалі іменуються послуги), а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.2. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. встановлено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за цим договором, в десятиденний строк з моменту надання послуг складається акт фактичного надання послуг, який підписується уповноваженими представниками виконавця та замовника.

Пунктом 2.1 даного договору встановлено, загальна вартість послуг за договором становить 32400, 00 грн., у тому числі ПДВ –5400,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. оплата послуг виконавця провадиться замовником в десятиденний строк з моменту отримання рахунка-фактури, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата послуг проводиться замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем та акта фактичного надання послуг.

Відповідно до пункту 2.4. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом п’яти банківських днів з дати отримання замовником відповідного фінансування, але не пізніше 31.12.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ним зобов’язання за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. були виконані належним чином, проте відповідач взятих на себе зобов’язань щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором № 70 від 16.11.2009 р. у розмірі 32400,00 грн.

23.03.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»звернулось до відповідача з претензією та просило сплатити суму боргу, однак станом на 22.07.2010 р. відповідач не погасив заборгованості перед позивачем.

За вищевикладених обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Міністерства економіки України 32400, 00 грн. основного боргу, 1490, 40 грн. інфляційних втрат, 486, 00 грн. трьох відсотків річних та 1627, 13 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 70 від 16.11.2009 р. щодо оплати наданих послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуча має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що пунктом 2.2. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. визначено те, що оплата послуг виконавця провадиться замовником в десятиденний строк з моменту отримання рахунка-фактури, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 2.4. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом п’яти банківських днів з дати отримання замовником відповідного фінансування, але не пізніше 31.12.2009 р.

Отже сторонами було погоджено, що у разі затримки бюджетного фінансування граничним строком для здійснення оплати є 31.12.2009 р.

Представник позивача пояснив, а представники відповідача не заперечили того факту, що Відкритим акціонерним товариством «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ» були надані, а Міністерством економіки України були спожиті послуги, які передбачені умовами договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. На підтвердження чого 21.11.2009 р. представниками позивачам та відповідача був складений та підписаний акт здачі-приймання робіт № ГК-0005839.

Також судом враховуються ті обставини, що відповідачем не оспорювалися дійсність договору про надання послуг № 70 від 16.12.2009 р. та акту здачі-приймання робіт № ГК-0005839 від 21.11.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, що граничний строк виконання зобов’язання відповідачем встановлений 31.12.2009 р., та наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 32400,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»в частині стягнення з Міністерства економіки України суми основного боргу за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. у розмірі 32400,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»просить суд також стягнути з відповідача 1490,40 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2010 р. до квітня 2010 р. та 486,00 грн. трьох річних процентів за період з січня 2010 р. до липня 2010 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1490,40 грн. інфляційних нарахувань та 486,00 грн. трьох відсотків річних.

Відкрите акціонерне товариство «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»також просить суд стягнути з відповідача 1627,13 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 4.5. договору про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р., за несвоєчасну оплату згідно умов договору, замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості ненаданих послуг або їх несплати за кожен день прострочення, якщо дані обставини не відносяться до п. 2.3. цього договору.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором про надання послуг № 70 від 16.11.2009 р. становить 1627,13 грн.

Враховуючи вище наведене, позов Відкритого акціонерного товариства «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»до Міністерства економіки України підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 192, 193, 216, 217, 218, 224, 225 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00014769) на користь Відкритого акціонерного товариства «ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «ЯЛТА-ІНТУРИСТ»(98600, АРК, м. Ялта, вул. Дражинського, Б. 50, код ЄДРПОУ 02573711) 32 400 (тридцять дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1490 (одна тисяча чотириста дев’яносто) грн. 40 коп. інфляційної складової боргу, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 13 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

18.02.2011 р.