Рішення № 13938388, 10.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/3410.02.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - Газ»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс»

2. Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області

3. Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»

про стягнення збитків, санкцій та зобов’язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: Мартинюк А.П. (довіреність від 08.01.2011р.)

від відповідача-1: не з’явились

від відповідача-2: не з’явились

від відповідача-3: Кулій В.М. (довіреність від 12.01.2011р.)

Сміхнов С.В. (довіреність від 14.01.2011р.)

В судовому засіданні 10 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.                    

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм - Газ»(далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс»(далі по тексту –відповідач-1), Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області (далі по тексту –відповідач-2), Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»(далі по тексту –відповідач-3) про зобов’язання ТОВ «Енергофінанс»та Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області здійснити передачу ТОВ «Прайм - газ»в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області; зобов’язання ТОВ «Енергофінанс»та Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області скріпити власними печатками та підписами уповноважених представників акт про передачу в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області (акт про передачу з буріння розвідувальної свердловини № 201 Сорочинського ГКР); визнання права ТОВ «Прайм - газ»здійснювати експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області; визнання відсутності у ВАТ «Бурова компанія «Букрос»права в будь-який спосіб використовувати свердловину № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області; стягнення з ВАТ «Бурова компанія «Букрос»на користь ТОВ «Прайм - газ»штрафних санкцій та збитків в загальному розмірі 1750426,94 грн.

03.02.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог відповідно до яких просив суд:

- зобов’язати відповідача-1 та відповідача-2 здійснити передачу позивачу в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області, про що скласти акт про передачу в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області;

- визнати право позивача здійснювати експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області;

- визнати відсутність у відповідача-3 права в будь-який спосіб використовувати свердловину № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області;

- стягнути з відповідача-3 на користь позивача збитки та штрафні санкції в загальному розмірі 1750426,94 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-3 своїх обов’язків за договорами підряду, укладеними з позивачем, та невиконанням відповідачем-2 обов’язків, покладених на нього положеннями чинного законодавства України.

          21.01.2011р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.02.2011 р.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено.

          Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився, відповідач-1 звернувся до суду з заявою про можливість розгляду справи без участі його представника.

          Відповідач - 2 подав суду заперечення на позовну заяву, в яких заперечує проти свого процесуального статусу, як відповідача у справі. Свої заперечення відповідач-2 мотивує тим, що складання акту про прийняття в експлуатацію Свердловини № 201 Сорочинського родовища не відбувається не через його вину, а у зв’язку із не вчиненням відповідних дій іншими особами, які повинні брати участь у прийнятті в експлуатацію. Відтак, оскільки відповідач-2 не допустив порушення прав позивача, то він має бути залученим у справу в якості третьої особи, а не в якості відповідача.

          Відповідач - 3 надав відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне:

          ВАТ «Бурова компанія «Букрос», за твердженнями його представників, завершило демонтаж бурового обладнання на Свердловині № 201 Сорочинського родовища, 18.10.2010 р. З пояснень представників ВАТ «Бурова компанія «Букрос»випливає, що позивач не розрахувався за роботи з демонтажу вказаного обладнання, у зв’язку із чим відповідач-3 у відповідності до ст. 856 ЦК України реалізував своє право на притримання результату роботи.

Відтак, відповідач-3 вважає, що відповідач-1 не може бути стороною в процесі передачі Свердловини № 201 в експлуатацію, оскільки не здійснювало демонтажу. Крім того, на думку відповідача-3 свердловина не може бути передана в експлуатацію позивачу, оскільки на ній не виконані усі необхідні роботи. Відповідач-3 вказує, що прийняття в експлуатацію свердловини є виключною компетенцією відповідача-2, а відтак звернення позивача до суду із відповідними позовними вимогами є неправомірним. Також відповідач-3 вважає, що, оскільки позивач не розрахувався за виконані відповідачем-3 роботи та ухиляється від їх прийняття, то відповідач-3 за таких обставин, відповідно до положень статті 853 ЦК України має право продати результат робіт відповідача-3, а саме Свердловину № 201 Сорочинського родовища. Із вказаних підстав відповідач-3 заперечує і проти стягнення на користь позивача збитків і пені. Крім того, на думку відповідача-3, збитки обраховані невірно з тих підстав, що до загальної суми фактичних витрат за договором підряду, який був укладений між позивачем та ВАТ «Бурова компанія «Букрос»включено також платежі позивача за іншими договорами, а саме за договорами оренди бурового обладнання.

З пояснень відповідача-3 також вбачається, що стосовно ВАТ «Бурова компанія «Букрос» Господарським судом Полтавської області 18.07.2006 р. порушено провадження у справі № 18/257 у справі про банкрутство. Розгляд вказаної справи триває досі. З цих підстав відповідач вважає, що фінансові вимоги позивача підпадають під мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже не підлягають задоволенню і з цих підстав.

Крім того, представники ВАТ «Бурова компанія «Букрос»пояснили, що вважають спір в частині вимог до Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області непідвідомчим господарському суду, оскільки такі вимоги випливають із владних повноважень зазначеного відповідача та повинні розглядатись в порядку адміністративної юрисдикції.

В судовому засіданні 10.02.2011р. оголошувалась перерва для надання можливості представникам відповідача-3 ознайомитись з матеріалами справи, після чого розгляд справи було продовжено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2007 року позивачем було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний № 3003.

У відповідності до умов вказаного дозволу ТОВ «Прайм –Газ»отримало право на геологічне вивчення та дослідно –промислову розробку Сорочинського родовища природного газу та конденсату. Термін дії дозволу встановлено на п’ять років.

Відповідно до статті 19 Кодексу про надра, статей 11-14 Закону України «Про нафту і газ»користування надрами (в тому числі і нафтогазоносними), пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема –нафтогазоносними надрами.

Таким чином, після отримання вказаного спеціального дозволу, позивач набув передбачених законом прав, як користувач надр.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про нафту і газ»власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право залучати на підрядних умовах виконавців окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами, які мають технічні можливості, що відповідають вимогам чинного законодавства, за умови прийняття ними відповідальності за порушення екологічних стандартів і вимог.

На підставі викладеного між позивачем та відповідачем-3 було укладено договір підряду № 62 від 08.07.2008 р., згідно із яким відповідач-3 зобов’язався здійснити будівництво свердловини № 201 Сорочинського родовища згідно із Проектною документацією і Календарним планом.

Судом встановлено, що згідно із затвердженим позивачем та відповідачем-3 остаточним календарним планом робіт до вказаного договору підряду, буріння свердловини № 201 Сорочинського родовища повинне було завершитись в 11-му місяці робіт за календарним планом, тобто у липні місяці 2010 року.

Як видно із наявного в матеріалах справи акту про закінчення бурінням свердловини, фактично свердловина закінчена бурінням 28.09.2010р.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про порушення ВАТ «Бурова компанія «Букрос»строків проведення бурових робіт, зважаючи на наступне:

Між позивачем та відповідачем-3 було укладено додаткову угоду від 24.09.2010р. до вищевказаного договору підряду. Відповідно до зазначеної додаткової угоди відповідач-3 зобов’язувався здійснити демонтаж бурової установки до 31.10.2010р.

Як видно із матеріалів справи, демонтаж бурової установки відповідач-3 не здійснив, що підтверджується перепискою між позивачем та відповідачем-3, а також тією обставиною, що в подальшому позивач звернувся із пропозицією завершити підрядні роботи до відповідача-1 –ТОВ «Енергофінанс».

24.12.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір підряду №1224.

Відповідно до вказаного договору бурове обладнання протягом 25.12 –30.12.2010 р. було демонтоване.

Однак, з пояснень представника позивача вбачається, що позивач позбавлений можливості прийняти Свердловину № 201 Сорочинського родовища в експлуатацію у зв’язку із не складенням акту про прийняття свердловини в експлуатацію.

Порядок передачі свердловини в експлуатацію регламентується «Правилами розробки газових та газоконденсатних родовищ», затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 06.04.1970 року.

Положеннями Постанови Верховної Ради України за №1545-ХП від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України і Законам України.

Таким чином, Правила розробки газових та газоконденсатних родовищ є чинними на території України в частині, яка не суперечить Конституції та законом України.

Згідно із параграфом 71 Правилам розробки газових та газоконденсатних родовищ, передача газових та газоконденсатних свердловин в експлуатацію здійснюється комісією у складі представників сторін, які їх передають і приймають та держгіртехнагляду. Параграф 72 зазначених правил вказує, що передача розвідувальної свердловини в експлуатацію оформляється відповідним актом, в якому відображаються дані про початок та закінчення буріння, місцезнаходження та умовні координати свердловини; технічні та природні характеристики місця буріння, конструкція свердловини з зазначенням марки та товщини стінок обсадних труб, глибина спуску та діаметр обсадних та фонтанних труб, обладнання вибою та інші.

Параграфи 74, 75 Правил розробки газових та газоконденсатних родовищ передбачають ряд робіт, які є передумовою передачі свердловини з буріння в експлуатацію.

Твердження представників відповідача-3 щодо неготовності до введення в експлуатацію Свердловини № 201 Сорочинського родовища спростовуються наявними у справі матеріалами. Суд прийшов до висновку, що передбачені Правилами розробки газових та газоконденсатних родовищ передбачають роботи, які є передумовою передачі свердловини з буріння в експлуатацію, на Свердловині № 201 Сорочинського родовища, виконані.

При цьому, суд звернув увагу на ту обставину, що Правила розробки газових та газоконденсатних родовищ не містять вимог до суб’єктного складу осіб, котрі повинні здійснювати передачу свердловини в експлуатацію. Імперативною є лише вимога про участь у передачі в експлуатацію представника органів держгіртехнагляду.

Вказана норма Правил розробки газових та газоконденсатних родовищ кореспондується із нормою пп. 2 ст. 63 Кодексу про надра, який до функцій органів державного гірничого нагляду відносять перевірку своєчасності та правильності введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин та з підпунктами 8, 24 Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Аналіз Правил розробки газових та газоконденсатних родовищ дозволяє прийти до висновку, що передача свердловини з буріння в експлуатацію здійснюється після завершення ряду робіт, стороною, що передає, тобто тими особами, які проводили відповідні роботи, стороною, що приймає, тобто замовником робіт –користувачем надрами, та органами Держгіртехнагляду.

При цьому, Кодекс про надра та Закон України «Про нафту та газ» не обмежують власника спеціального дозволу на користування надрами як в можливості замовляти виконання відповідних робіт в декількох підрядників, так і в можливості самостійно здійснювати такі роботи.

Суд прийшов до висновку, що дії позивача по зміні виконавця вказаних вище робіт повністю відповідали вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Також, згідно із положеннями частини шостої ст. 226 Господарського кодексу України, у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відтак, у зв’язку із невиконанням відповідачем-3 своїх договірних зобов’язань щодо виконання робіт, позивач правомірно використав передбачений законом спосіб захисту свого права, доручивши виконання таких робіт відповідача-1.

При цьому, матеріалами справи не підтверджуються твердження представників відповідача-3 про те, що демонтаж бурового обладнання ним було здійснено ще в жовтні 2010 року. Надані відповідачем-3 докази (довідки) носять односторонній характер та спростовуються актом здачі –приймання робіт, складеного позивачем та відповідачем-1, з якого вбачається, що роботи з демонтажу було здійснено саме відповідачем-1.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме Додаткова угода між позивачем та відповідачем-3 від 24.09.2010 р. та лист відповідача-3 до позивача № 627 від 22.11.2010 р. дають підстави зробити висновок про те, що до зобов’язань відповідача-3 належав повний демонтаж та вивезення бурового обладнання, чого станом на кінець листопада 2010 р. виконано не було.

Отже, суд приходить до висновку, що, оскільки відповідач-3 самоусунувся від виконання робіт, які є передумовою передачі свердловини в експлуатацію, стороною, що передає таку свердловину в експлуатацію повинна виступати та особа, яка здійснювала відповідні роботи. Таким чином, приймання свердловини в експлуатацію повинно здійснюватись за участю відповідача-1, як передаючої сторони, позивача, як приймаючої сторони та відповідача-2, як органу державної влади, спеціально уповноваженого здійснювати перевірку своєчасності та правильності введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин.

Відтак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів готовності Свердловини № 201 Сорочинського родовища до введення в експлуатацію (Акт від 25.01.2011р. робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту: «Облаштування Сорочинського ГКР. Підключення свердловини №201 до УППГ Кавердинка», лист №02/4-12 від 28.01.2011р. ДП «Чернігівнафтогазгеологія»НАК «Надра України»), суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання здійснити передачу в експлуатацію позивачу Свердловини № 201 Сорочинського родовища, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач-3 звернувся до позивача із листом, в якому повідомив, що має намір продати результат робіт, що проводились ним на Свердловині 201 Сорочинського родовища. В судовому засіданні представники відповідача-3 підтвердили, що відповідач-3 вважає своїм правом розпорядитись вказаною свердловиною на підставі ст. 853 ЦК України. За таких обставин суд визнає обґрунтованою вимогу позивача щодо невизнання у такий спосіб відповідачем-3 прав позивача на користування зазначеною свердловиною.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 20 Господарського кодексу передбачає, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-3 не виконав своїх зобов’язань перед позивачем щодо демонтажу бурового обладнання.

Згідно із частиною п’ятою статті 853 Цивільного кодексу України, якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. Відтак, оскільки відповідач-3 не виконав передбачені договором підряду роботи, він не мав права вимагати в позивача їх прийняття, а відтак не існує правових підстав для застосування відповідачем норм ч. 5 статті 853 ЦК України щодо продажу результатів підрядних робіт.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання відсутності прав відповідача-3 на використання Свердловини № 201 Сорочинського родовища, та права позивача на використання вказаної свердловини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення із відповідача-3 збитків та штрафних санкцій в загальному розмірі 1750426,94 грн. через наступне:

Згідно із частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Позивач був змушений залучити іншого підрядника з метою виконання робіт, які відповідач-3 не виконав всупереч умовам договору підряду. Відтак, до суми збитків, заподіяних відповідачем-3 відноситься і вартість додаткових робіт, що були виконані відповідачем-1 в підтвердженому матеріалами справи розмірі у 168750,00 грн.

Відповідно до частини п’ятої статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Як встановлено судом, згідно із п. 9.11 Договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем-3, у разі недоліків в роботі підрядника або виконання неналежним чином робіт з будівництва Свердловини, підрядник зобов’язаний усунути такі недоліки за власні кошти. Якщо ж це призвело до 6 % збільшення часу будівництва Свердловини проти проектного, перебурювання чи ліквідації Свердловини, підрядник зобов’язується відшкодувати замовникові завдані збитки в розмірі 10% від фактичних витрат на будівництво Свердловини. Згідно із п. 3.2 вказаного Договору підряду, строк будівництва свердловини становив 250 днів, 6% вказаного строку складає 15 днів.

Судом встановлено, що, порівняно із остаточним календарним планом робіт, завершення бурильних робіт було прострочено відповідачем-3 на 59 днів, роботи з демонтажу взагалі не були виконані зазначеним відповідачем. Відтак, суд погоджується із позицією позивача про те, що у нього наявні усі правові підстави для стягнення із відповідача-3 збитків в розмірі 10% від фактичних витрат позивача на будівництво Свердловини № 201 Сорочинського родовища.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що загальна вартість коштів, сплачених позивачем на користь відповідача-3 на підставі договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем-3, склала 11265 351,89 грн.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-3 збитків у розмірі 10% загальних витрат позивача за укладеним між ними договором підряду, що становить 1126 535,20 грн.

При цьому посилання відповідача-3 на ту обставину, що частина вказаних коштів була сплачена позивачем не за укладеним між ними договором підряду, не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки усі платежі, здійснені позивачем проводились або на підставі вказаного договору підряду, або на підставі додаткових угод чи протоколів, які, відповідно до їх змісту, були невід’ємними частинами зазначеного договору підряду.

Згідно із частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України вказує, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 9.6 договору підряду, що був укладений між позивачем та відповідачем-3, без обмежень інших прав замовника за цим договором, в разі, якщо підрядник затримує строки завершення робіт понад строки, вказані в Додатку 1 до Договору підряду, замовник має право вимагати від підрядника сплати пені в розмірі 0,2 % від вартості робіт, зазначеної в п. 7.1 Договору підряду, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлене прострочення виконання відповідачем-3 бурових робіт та робіт з демонтажу бурового обладнання. Оскільки позивач не подав заяву про уточнення позовних вимог у цій частині, та з урахуванням того, що ані строк позовної давності, ані строк нарахування штрафних санкцій, встановлений статтею 232 Господарського кодексу України, не пропущено позивачем, суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені (штрафних санкцій) в розмірі 455141 (чотириста п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок одну) гривню 74 копійки, заявленому позивачем. При цьому суд виходив із загальної вартості робіт, встановлених п. 7.1 договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем-3, та керувався правильністю нарахування пені на підставі розміру облікової ставки Національного банку України, оскільки сторони договору підряду добровільно обмежили розмір штрафних санкцій розміром подвійної облікової ставки.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню частина шоста ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки, в пункті 9.6 вищевказаного договору підряду встановлено, що стягнення штрафних санкцій не обмежує інших прав позивача за договором, в тому числі і права на відшкодування збитків. Згідно із ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли, зокрема, застосуванню збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції. Відтак, з урахуванням зазначених положень договору підряду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення що з відповідача-3 штрафних санкцій та збитків в загальному розмірі 1750426,94 грн.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача-3 на мораторій, введений Господарським судом Полтавської області у справі № 18/257 у справі про банкрутство, ухвалу про відкриття якого винесено 18.07.2006 р., оскільки:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ст. 5.4 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з того, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Відтак, оскільки договір підряду між позивачем та відповідачем-3 було укладено після порушення 18.07.2006 р. провадження у справі про банкрутство ВАТ «Бурова компанія «Букрос», то вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюються на правовідносини, які виникли із вказаного договору.

Суд погоджується із міркуваннями позивача щодо об’єднання позовних вимог в одній позовній заяві, як зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, що відповідає вимогам ст. 58 ГПК України.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача-3 щодо того, що заявлені в позовній заяві вимоги не можуть розглядатись господарським судом, оскільки вирішення відповідних питань належить до компетенції органів Держгірпромнагляду, та про те, що в частині вимог до органу Держгірпромнагляду даний спір підвідомчий судам адміністративної юрисдикції з наступних підстав:

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 12 ГПК України передбачає, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Відповідно до положень глави 15 Господарського кодексу України, правовідносини щодо використання надр належать до господарських правовідносин. Усі правовідносини, що є предметом даного спору, виникли на підставі спеціального дозволу на користування надрами, наданого позивачу, та договорів підряду щодо спорудження Свердловини № 201 Сорочинського родовища, котрі укладені між суб’єктами господарювання.

Стаття 16 ЦК України та стаття 20 Господарського кодексу України серед способів захисту права передбачають, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі.

Відтак, позивні вимоги заявлені у спосіб, що прямо передбачений нормами права, а правовідносини, що існують між усіма учасниками спору, належать до господарських правовідносин, виникли із господарських договорів та знаходяться в господарській юрисдикції.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 18080,27 грн. 17844,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс»(адреса: 03191 м. Київ, вул. Лятошинського, 24, ідентифікаційний код 24594033) та Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області, (адреса: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, ідентифікаційний код 36984590) здійснити передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ» (адреса: 01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ідентифікаційний код 34530351) в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області, про що скласти акт про передачу в експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області (акт про передачу з буріння розвідувальної свердловини № 201 Сорочинського ГКР).

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ»(адреса: 01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ідентифікаційний код 34530351) здійснювати експлуатацію свердловини № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області.

Визнати відсутність у Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»(адреса: 36020 м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код 00143136) права в будь-який спосіб використовувати свердловину № 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області, зокрема відсутність права відчужувати будь-які результати робіт, виконаних відповідно до договору підряду № 62 від 08.07.2008 р. з усіма додатками та подальшими змінами та доповненнями, що був укладений між ТОВ «Прайм - газ»та ВАТ «Бурова компанія «Букрос».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»(адреса: 36020 м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код 00143136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ»(адреса: 01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ідентифікаційний код 34530351) штрафні санкції у розмірі 455141,74 грн. (чотириста п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок одну гривню 74 копійки) та збитки в розмірі 1 295285,20 грн. (один мільйон двісті дев’яносто п’ять тисяч двісті вісімдесят п’ять гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс»(адреса: 03191 м. Київ, вул. Лятошинського, 24, ідентифікаційний код 24594033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ»(01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ЄДРПОУ 34530351, Рах. № 26002102132001 в ПАТ «Альфа - Банк», МФО 300346) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень) та 78,67 грн. (сімдесят вісім гривень 67 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області, (адреса: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, ідентифікаційний код 36984590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ»(01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ЄДРПОУ 34530351, Рах. № 26002102132001 в ПАТ «Альфа - Банк», МФО 300346) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень) та 78,67 грн. (сімдесят вісім гривень 67 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос»(адреса: 36020 м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ЄДРПОУ 00143136) з поточного рахунку № 26000000347001 в філії ВАТ КБ «Надра»Полтавське РУ м. Полтава, МФО 331809 або з будь –яких інших банківських рахунків Відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - газ»(01032 м. Київ, бульвар Шевченка, 35, ЄДРПОУ 34530351, Рах. № 26002102132001 в ПАТ «Альфа - Банк», МФО 300346) державне мито в розмірі 17 674,27 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 27 копійок) та 78,67 грн. (сімдесят вісім гривень 67 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 18.02.2011р.