Рішення № 13938379, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/41707.02.11 За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ» до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Дженералі Гарант»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 1854, 85 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

Від позивача Нікітюк Є. О. представник за довіреністю від 09.02.2009 року;

Від відповідача Великородний А. О. представник за довіреністю від 24.12.2010 року;

Від третьої особи не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 2477, 43 грн. основного боргу, 56, 81 грн. пені, 71, 85 грн. інфляційних нарахувань та 11, 00 грн. 3 % річних.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.03.2008 року в м. Києві по Глибочицькому переїзду гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем Лексус д/н НОМЕР_2, який був застрахований Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту. Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 2147, 43 грн.

На думку позивача, враховуючи те, що страхувальник отримав страхове відшкодування від позивача, до останнього в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

У звязку з цим, Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»звернулося до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»страхового відшкодування та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 14.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року частково надав витребувані ухвалою суду докази та подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму основного боргу у розмірі 2477, 43 грн., 124, 14 грн. пені, 92, 41 грн. інфляційних нарахувань та 24, 03 грн. 3 % річних.

Судом, на підставі ст. 22 ГПК України, прийнята до розгляду подана позивачем заява про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 26.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 14.12.2010 року зявився, однак вимоги ухвали суду від 26.11.2010 року не виконав, у звязку із тим, що, відповідно до письмових пояснень останнього, позивачем не було направлено позовної заяви з додатками на його адресу.

Ухвалою суду від 14.12.2010 року відкладено розгляд справи на 24.01.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2011 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму основного боргу у розмірі 2477, 43 грн., 159, 91 грн. пені, 112, 97 грн. інфляційних нарахувань та 30, 95 грн. 3 % річних.

Суд, керуючись ст. 22 ГПК України, прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2011 року частково подав витребувані судом докази та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи у судове засідання 24.01.2011 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року розгляд справи відкладено на 07.02.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.02.2011 року частково визнав позовні вимоги, а саме у розмірі 1637, 43 грн. (основна заборгованість), фактично не погоджуючись із сплатою франшиза у розмірі 510, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої сума основного боргу - 1637, 43 грн., 119, 60 грн. пені, 74, 67 грн. інфляційних нарахувань та 23, 15 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування Шевченківського району № 8061969 про дорожньо-транспортну пригоду від 08.04.2008 року та постанови Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-16516/08 від 06.05.2008 року вбачається, що 25.03.2008 року близько 19 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, в м.

Києві по Глибочицькому переїзду, гр. ОСОБА_1 не врахував стан проїжджої частини, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Лексус д/н НОМЕР_2, який від удару зіткнувся з автомобілем Пежо д/н НОМЕР_3, чим порушив п. 13.1 ПДР України.

Шевченківським районним судом міста Києва по справі № 3-16516/08 від 06.05.2008 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 68, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Лексус д/н НОМЕР_3.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування № 10625/А наземного транспорту (окрім залізничного) від 18.06.2007 року між Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»(страховик) та гр. ОСОБА_5 (страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»06.05.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження (звіт № 533 про оцінку автомобіля Лексус д/н НОМЕР_2), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Лексус д/н НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП, становить 3864, 43 грн.

Як вбачається із страхового акту № ИС-08-61 від 26.05.2008 року Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 2147, 43 грн.

26.05.2008 року Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 2147, 43 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 118 від 26.05.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1 Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стало в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між власником транспортного засобу Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», укладено поліс № ВВ/2314600 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 125 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, полісом № ВВ/2314600 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний у полісі.

Довідкою ВДАІ з обслуговування Шевченківського району № 8061969 про дорожньо-транспортну пригоду від 08.04.2008 року та Постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-16516/08 від 06.05.2008 року не встановлено факту керування (володіння, експлуатації) гр. ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме автомобілем марки Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, на незаконних підставах.

Відповідно, суд приходить до висновку, що під час ДТП гр. ОСОБА_1 експлуатував зазначений транспортний засіб на законних підставах.

Так, Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», як страховик відповідальності власника автомобіля марки Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, гр. ОСОБА_1, як особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб, є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю марки Тойота Ленд Крузер, д/н НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ» виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, у розмірі 1637, 43 грн. (2147, 43 грн. - 510, 00 грн.) оскільки, відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Листом № СКА 25/К-10 від 14.07.2010 року, що наявний в матеріалах справи, Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»надіслало до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» відповідну заяву із доданими до неї документами, які були отримані останнім 19.07.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, на день винесення рішення по справі строк для виплати страхового відшкодування настав.

З наданого позивачем до матеріалів справи уточненого розрахунку вбачається, що останній нараховує позивачеві пеню за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року у розмірі 119, 60 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За перерахунком суду, з урахуванням розміру облікової ставки НБУ, пеня становить

1637, 43 грн. х 15 % х 172 дні (з 20.08.2010 р. по 07.02.2011 р.) / 365 = 115, 74 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати страхового відшкодування за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року є законною але такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 115, 74 грн.

Крім того, позивач нараховує відповідачеві збитки від інфляції за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року у розмірі 74, 67 грн., а також три проценти річних за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року у розмірі 23, 15 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту зазначеної статті вбачається, що ця норма передбачає відповідальність за порушене грошове зобовязання.

Грошовим є зобовязання, за яким боржник зобовязується сплатити певну грошову суму незалежно від підстав виникнення зобовязання (правочин, правопорушення, акт та інші юридичні факти).

Так, не сплативши у належний термін страхове відшкодування, відповідач порушив грошове зобовязання, тобто дія статті 625 ЦК України поширюється на такі дії останнього.

Згідно розрахунку суду, збитки від інфляції за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року, становлять

1637, 43 грн. х 105, 6 % - 1637, 43 грн. = 91, 70 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог про стягнення збитки від інфляції не заявляв.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитки від інфляції суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 74, 67 грн.

Згідно розрахунку суду, три проценти річних за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року становить 23, 15 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 20.08.2010 року по 07.02.2011 року у розмірі 23, 15 грн. є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, Печерський р-н, пров. Ново-печерський, буд. 19/3; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код: 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Азов»(87510, м. Маріуполь, вул. Адмірала Луніна, 18/3, ідентифікаційний код: 24646706) страхове відшкодування у розмірі 1637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 43 коп., пеню у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 74 коп., збитків від інфляції у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 67 коп., 3 % річних у розмірі 23 (двадцять три) грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 (сто одна) грн. 79 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 (двісті тридцять пять) грн. 50 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А. дата підписання 21.02.2011 року