Рішення № 139383355, 31.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/9184/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання протиправною (незаконною) та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка Сергія Вікторовича від 28 липня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80876761.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова державного виконавця від 28 липня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80876761 є повністю необґрунтованою та передчасною, а також суперечить рішенню суду, яке мало бути виконане.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що факт виконання рішення підтверджується листом Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області №02/1723 від 13.07.2026, адресованого ОСОБА_2 , щодо повторного розгляду заяви від 03.03.2025, з урахуванням додатково поданих документів з клопотаннями від 09.07.2025 та від 10.07.2025, а тому рішення суду фактично виконано згідно з виконавчим документом.

Третьою особою було подано пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позову, зазначила, що до моменту винесення постанови державного виконавця від 28.07.2026 ним було здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 03.03.2025 з урахуванням додатково поданих документів та повідомлено заявницю про результати такого розгляду. Таким чином, на дату закінчення виконавчого провадження обов`язок, покладений на Управління резолютивною частиною рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі № 620/12410/25, був фактично виконаний.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі № 620/12410/25 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка полягає у нездійсненні повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 березня 2025 року про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України ОСОБА_3 , з урахуванням додатково наданих документів з клопотаннями від 09 липня 2025 року та від 10 липня 2025 року; зобов`язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2025 року про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України ОСОБА_3 , з урахуванням додатково поданих документів з клопотаннями від 09 липня 2025 року та від 10 липня 2025 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

22.04.2026 Чернігівським окружним адміністративним судом на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист № 620/12410/25 від 28.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 80876761 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2025 року про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України ОСОБА_3 , з урахуванням додатково поданих документів з клопотаннями від 09 липня 2025 року та від 10 липня 2025 року.

Листами від 22.05.2026 № 02/1251, від 19.06.2026 № 02/1523 Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області повідомило, що на виконання зазначеного рішення суду Управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та всі подані нею документи і матеріали та за результатами розгляду встановлено, що на день набрання законної сили рішення суду, а також на момент його виконання, Управління не наділене повноваженнями щодо прийняття рішення про надання або відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Вказано, що повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України з 01.01.2026 покладені на Відділ з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

В листі від 19.06.2026 № 02/1523 Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області також повідомило, що прийняття Управлінням рішення за результатами повторного розгляду заяви за відсутності відповідних повноважень суперечило б зазначеним вимогам Конституції України та виходило б за межі компетенції Управління.

Водночас, в листі від 15.07.2026 № 02/1749 Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області вже повідомило Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про те, що за результатами повторного розгляду Управлінням встановлено, що подані документи не підтверджують наявності всіх юридичних фактів та документів, передбачених пунктом 4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740, необхідних для вирішення питання щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України згідно пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління в зв`язку з цим вважає виконаними вимоги рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі № 620/12410/25, яке полягало у повторному розгляді заяви позивача та у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду просило відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» закінчити виконавче провадження № 80876761 та винести постанову про його закінчення.

В подальшому головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80876761 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2026 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до змісту статті 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема такої засади, як обов`язковості виконання рішень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пунктів 1, 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

При цьому, частини перша третя статті 63 Закону передбачають, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що умовою закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону є фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, державний виконавець повинен достеменно встановити вказаний факт, не обмежуючись лише розглядом повідомлення боржника про виконання рішення.

При винесенні постанови від 28.07.2026 про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець послався на фактичне повне виконання рішення суду.

Так, на підтвердження виконання рішення суду Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області спочатку повідомляло виконавчу службу, що воно не наділене повноваженнями щодо прийняття рішення про надання або відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (листи від 22.05.2026 № 02/1251, від 19.06.2026 № 02/1523).

Однак, листом від 15.07.2026 № 02/1749 Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області вже повідомило відповідача про те, що за результатами повторного розгляду заяви позивача Управлінням встановлено, що подані документи не підтверджують наявності всіх юридичних фактів та документів, передбачених пунктом 4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740, необхідних для вирішення питання щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України згідно пункту 5 частини першої статті 10і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підтвердження виконання рішення суду третьою особою було надано лист від 13.07.2026 № 02/1723, адресований позивачу, в якому повідомлено одночасно як про те, що за результатами повторного розгляду Управлінням встановлено, що подані документи не підтверджують наявності всіх юридичних фактів та документів, передбачених пунктом 4 Порядку, необхідних для вирішення питання щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України згідно пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону, так і те, що Управління станом на дату повторного розгляду заяви не є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим приймати рішення про надання або відмову у наданні зазначеного статусу, оскільки відповідні повноваження з 01.01.2026 покладені на Відділ з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Тобто, державному виконавцю було повідомлено як і про повне виконання рішення суду так і про відсутність повноважень щодо прийняття рішення про надання або відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, тобто про обставини, які виключають одна одну.

Водночас, відповідачем не вчинено жодних дій щодо перевірки повідомленої третьою особою інформації ні щодо розгляду заяви позивача по суті, ні щодо відсутності у неї відповідних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України - публічна (електронна публічна) послуга, що надається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, за результатами розгляду якої приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Однак, матеріали справи не містять рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.03.2025 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України Скорини Олега Петровича, з урахуванням додатково поданих документів з клопотаннями від 09 липня 2025 року та від 10 липня 2025 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.

Функції держави, які реалізовувались відповідним органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем перевірялась інформація щодо того, що повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України з 01.01.2026 покладені на Відділ з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Таким чином, судом не встановлено виконання відповідачем обов`язку щодо перевірки виконання судового рішення, а саме відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, боржником рішення суду у справі № 620/12410/25 на час виникнення спірних правовідносин не виконано в повному обсязі, а відповідачем передчасно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка Сергія Вікторовича від 28.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80876761.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Миру, 43, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14002, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (проспект Миру, 116-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 03196179) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка Сергія Вікторовича від 28.07.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80876761.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА