Рішення № 139382333, 13.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2629/26

Провадження № 2/206/2099/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 серпня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

за участі секретаря Соколов Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

за участю представника позивача Саєнко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов вищезазначений позов про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в якому позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим органом Кіровської селищної ради міста Дзержинська Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 , є дружиною померлого ОСОБА_2 , зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Торецька (Дзержинська), відтак відповідно до положень ст.1261 ЦК України належить до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 11/99 від 26 січня 1999 року, який укладений на Горлівський товарній біржі «Планєта», продавець ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 47,5 кв. м., житловою площею 24,4 кв.м.

Отже, після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою реалізації своїх спадкових прав, Позивач вчасно звернулася до нотаріуса, внаслідок чого Торецькою державною нотаріальною конторою Донецької області була заведена спадкова справа № 552/2015.

05.03.2026 року уповноважений представник позивача, діючи відповідно до вимог чинного законодавства України, звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевери О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

05 березня 2026 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шеверою О.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з наступних підстав:

- Згідно з інформаційною довідкою №466832027 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, отриманого нотаріусом, 05.03.2026 року, інформація про зареєстроване права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: : Донецька область, Бахмутський район, до зміни підпорядкування АДРЕСА_1 відсутня.

- Наявний договір купівлі-продажу будинку №11/99, укладений 26.01.1999 на Горлівській товарній біржі «Планєта», за яким ОСОБА_2 придбав вказаний житловий будинок, відповідно до ст.227 ЦК УРСР (1963 року), який був чинний на момент укладання вказаного договору, повинен був бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, недодержання цієї вимоги потягнуло його недійсність.

Таким чином, нотаріус дійшов висновку про відсутність належних правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Крім того, слід врахувати, що селище Північне Бахмутського району Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, ці обставини унеможливлюють отримання додаткових документів або усунення недоліків у позасудовому порядку.

За таких обставин позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування в нотаріальному порядку, що зумовлює необхідність звернення до суду.

За життя ОСОБА_2 придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Таким чином наявне у спадкодавця ОСОБА_2 право власності на спірний житловий будинок є об`єктом спадкування після його смерті.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 14.07.2026 року, 13.08.2026 року не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а.с. 17).

25.05.2026 від представника позивача за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 19).

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання (а.с. 24).

У судовому засіданні з розгляду справи по суті спору судом заслухано пояснення представника позивача, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору №11/99 купівлі-продажу від 26 січня 1999 року, ОСОБА_2 прийнятий в члени Горловсьої товарної біржі «Планета», та придбав об`єкт нерухомості домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 10 зворот, 11).

Згідно реєстраційного посвідчення Дзержинського бюро технічної інвентаризації, посвідчує, що домоволодіння розташоване в АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 на праві приватної власності, записано у реєстрову книгу №9, за реєстровим номером №1562 (а.с. 11 зворот).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 05 червня 1999 року, вбачається, що 05.06.1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після укладення шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 , актовий запис № 82 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20 травня 2015 року (актовий запис № 95) (а.с. 9 зворот).

05 березня 2026 року постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С. було відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що інформація про зареєстроване право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Для підтвердження належності спадкодавцю ОСОБА_6 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , наданий договір купівлі продажу будинку АДРЕСА_3 , укладений 26.01.1999 на Горлівській товарній біржі «Планєта», за яким ОСОБА_6 придбав вказаний житловий будинок, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. (а.с. 12).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з п. 2, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однією з таких підстав є спадкування прав на майно за законом, відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст.ст. 1220, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пп. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 , також і на момент смерті останнього.

За життя ОСОБА_2 був власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , спадкоємцем першої черги за законом стала дружина померлого ОСОБА_1 , оскільки інших спадкодавців, окрім позивача, дружини померлого, ОСОБА_1 , не було, за життя заповіту не складав, позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Аналіз викладених вище норм та обставин справи дає суду підстави дійти висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого чоловіка ОСОБА_2 , за законом. При цьому в ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 був власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Цей факт підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, що наявні в матеріалах справи.

Позивач як спадкоємець померлого у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області із заявою про прийняття спадщини та про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину. Проте постановою нотаріуса від 05 березня 2026 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з огляду на те, що інформація про зареєстроване право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкове майно. Отже, єдиним правовим способом захисту порушених прав позивача є визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними належними, допустимими, достатніми доказами позовні вимоги про визнання права власності за позивачем в порядку спадкування.

Що стосується суми сплаченого судового збору при зверненні з позовом позивачем, вказаний судовий збір покладається на позивача, за клопотанням представника позивача.

Керуючись статтями 3, 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 90, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Сухоруков