Рішення № 139382285, 01.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2087/26

Провадження № 2/185/2746/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участі секретаря судового засідання Довгопол А.В., представника позивача Синиця В.А., розглянувши у відкритому, підготовчому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за спадкоємцем в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Павлоградської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за спадкоємцем в порядку спадкування за законом.

Позивач просить суд:

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину будинку за адресою : АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 16.11.1971 року Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2434 в зв`язку з його ліквідацією.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право приватної власності на житловий будинок садибного типу розташований за адресою : АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складається із наступних будівель та споруд:

-будинок - «А», площею - 40,90 кв. м.; - прибудова - «а», площею - 8,2 кв.м.

-прибудова - «аі», площею - 4,0 кв. м.; - душ - «В», площею - 1,2 кв. м.;

-вбиральня - «Г», площею - 5,80 кв. м.; - гараж - «Д», площею - 26,30 кв. м.;

-сарай - «Е», площею - 8,430 кв. м.; колодязь - «К», - хвіртка - «№1»;

ворота - «№2»; - огорожа - «№3».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що вона не має можливості вирішити питання про визнання права власності іншим способом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 видане 27.08.2018 року Павлоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис про смерть № 1107.

Родинні відносини позивачки та спадкодавця підтверджуються наступними письмовими доказами :- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 19.09.1989 року міським відділом ЗАГС м. Павлоград Дніпропетровської області згідно до якого батьком ОСОБА_4 народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено : ОСОБА_3 ; - свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 20.09.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області згідно до якого 20.09.2008 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 в результаті якого прийняла шлюбне прізвище : « ОСОБА_6 ». На час відкриття спадщини ОСОБА_3 належали % частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору дарування посвідченого 11.06.1988 року Граждиян А.І. старшим державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-3757 та зареєстрованого 23.06.1988 року Павлоградським міжрайонним бюро технічної інвентаризації за № 40-36/4790.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не складав, а отже спадкування після його смерті повинно відбуватися за законом. На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 була дієздатною та правоздатною єдина особа, - його рідна донька ОСОБА_1 , яка зареєстрована за місцем проживання разом зі спадкодавцем, що свідчить про прийняття нею спадщини згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України та вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька, з письмовою відмовою від прийняття спадщини вона не зверталася.

Заява про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 його спадкоємицею ОСОБА_1 була належним чином подана до державного нотаріуса Першої Павлоградської нотаріальної контори, яка в свою чергу від 25.10.2019 року за вихідним номером 5561/02-14 надала письмовий лист про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з наступним обґрунтуванням:...«Згідно п. п. 4.15, 4.18 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» зареєстрованого 22.02.2012 року за № 282/20595 та затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Вами до нотаріальної контори було надано договір дарування 3/4 часток житлового будинку АДРЕСА_1 посвідчений 11.06.1988 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим номером 1-3757.

Згідно даних довідки виданої Колективним підприємством «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.03.2019 року право власності на 3/4 частки будинку АДРЕСА_1 зареєстровано станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_3 на підставі договору дарування посвідченого 11.06.1988 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим номером 1-3757.

Станом на 12.03.2019 року при проведенні технічної інвентаризації на земельній ділянці залишилися господарські споруди : «Б» - літня кухня, «Б1» - прибудова, «В» - убиральня, «К» - колодязь, «№1-2» - колодязь та збудовано убиральню - «Г» (1990рік), гараж - «Д» (1990 рік), сарай - «Е» (1989 рік), а житловий будинок було знесено.

Згідно п. 42 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, для проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об`єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, який Вами також, не було надано, що і є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену частку нерухомого майна.

В той же час згідно листа державного нотаріуса Першої Павлоградської нотаріальної контори від 25.10.2019 року за вихідним номером 5561/02-14 право ОСОБА_1 на одноосібне спадкування після смерті ОСОБА_3 всіх прав та обов`язків спадкодавця не ставиться під сумнів.

Згідно довідки комунального підприємства «Міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2019 року право власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано станом на 23.06.1988 року за ОСОБА_7 3/4 частини будинку на підставі договору дарування посвідченого 11.06.1988 року Першою Павлоградською держнотконторою за р. № 1-3757, станом на 13.12.1971 року за ОСОБА_2 1/4 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 16.11.1971 року Павлоградською держнотконторою за р. № 2434.

При проведенні технічної інвентаризації, станом на 12.03.2018 року встановлено, що вищезазначений житловий будинок було знесено. На земельній ділянці залишилися : літня кухня «Б», прибудова до літньої кухні - «Б1», убиральня «В», колодязь - «К», огорожа 3 1-2 та збудовано убиральню - «Г» (1990р.), гараж - «Д» (1990р.), сарай «Б» (1989р.). Дані по реєстрації права власності надані станом на 31.12.2012 року. Технічні дані надано станом на 12.03.2019 року. На підтвердження вищенаведеної довідки комунальним підприємством «Міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2019 року проведено технічну інвентаризацію забудов за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої сформовано Схематичний план земельної ділянки за вищенаведеною адресою згідно до якого на земельній ділянці зафіксовано : літня кухня - «Б» (1971 року забудови), прибудова до літньої кухні - «Б1» ( 1987 року забудови), убиральня - «Г» (1990 року забудови), убиральня - «В» (1971 року забудови), гараж - «Д» (1990 року забудови), сарай - «Е» (1989 року забудови), колодязь - «К» (1971 року забудови), огорожа - 1-2 (1971 року забудови).

Згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради від 19.08.1988 року за № 566 надано дозвіл будівництва нових будинків на раніше виділених земельних ділянках : під № 1 - ОСОБА_7 будинку житловою площею - 33,3 кв. м., корисною - 54,3 кв. м., за типовим проектом ДН_К2_І (варіант 2) на місці старого будинку по АДРЕСА_1 та надвірних споруд - гаражу та приміщення для господарчого інвентаря під одним дахом розміром : 3,5 X 8,0 по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої 18.03.2020 року квартальним комітетом № 65 м.Павлоград будинок за адресою : АДРЕСА_1 , не був належним для проживання з 1987 року.

Починаючи з 1988року, коли ОСОБА_3 спадкував будинок за адресою : АДРЕСА_1 , то він його зніс та під будинок переобладнав літню кухню визначену за вищенаведеними технічними та правовстановлюючими документами літерою - «Б», і з того часу в ньому проживав до самої смерті, а також він добудував убиральню -«Г» (1990р.), гараж - «Д» (1990р.), сарай «Е» (1989р.).

З самого дня народження та по цей день позивач зареєстрована-за адресою : АДРЕСА_1 , та певний час проживала за такою адресою, а саме в літній кухні, яку її сім`я, - до якої входив спадкодавець ОСОБА_3 використовувала в якості житлового будинку.

За життя спадкодавець зміни до технічної документації щодо переобладнання літньої кухні - «Б» на житловий, будинок та будівництва убиральні - «Г», гаражу - «Д», сараю - «Е», не здійснив, що в свою чергу перешкоджає позивачці у належному оформленні спадщини за нею.

В свою чергу на замовлення позивачки товариством з обмеженою відповідальністю «Земля і право» 03.03.2025 року було виготовлено технічний паспорт в якому в результаті проведеної інвентаризації спеціалістом - техніком (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 001894 реєстраційний номер 1764) на час проведення інвентаризації зафіксовано наступні будівлі та споруди : житловий будинок - «А», на попередньому технічному плані: літня кухня - «Б» (1971 року забудови), прибудови «а, аі» - раніше прибудова до літньої кухні - «Б1» (1987 року забудови), вбиральня - «Г» раніше - убиральня - «Г» (1990 року забудови), душ «В» - раніше убиральня - «В» (1971 року забудови), гараж - «Д» (1990 року забудови), сарай - «Е» (1989 року забудови), колодязь - «К» (без року забудови), хвіртка - «№1», ворота - «№2», огорожа - «№3», раніше огорожа - 1-2 (1971 року забудови).

Таким чином, позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняла, але не може оформити правовстановлюючі документи на вказане майно у зв`язку з неподанням оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно по причині не введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, переобладнання об`єкту нерухомого майна.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справа в п. 3.3 листа про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначив наступне : якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, або якщо первинна реєстрація нерухомого майна не була проведена, застосуванню підлягає ст. 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Право власності на будинок не визнається представниками державних органів та нотаріату в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на таке майно, що і призвело до подання цього позову до суду.

Згідно ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України ( далі за текстом - ЦК України ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а згідно ч. 2 цієї ж статті у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У постанові від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц Вели» Палата Верховного Суду виходить з того, що у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємці] які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавство» За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право н спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові н підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особ може звернутися до суду за правилами позовного провадження. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець з заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриті спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від не Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняті спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майно права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якої здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 статті 1222, частин перша та третя статті 1268, частина перша статті 1273, частина перша статті 1297 ЦК України Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством, у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає після завершені будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається (власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Частинами п`ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. До вказаного правового висновку дійшов Верховний суд у постанові від 01.04.2020 року у справі №707/1803/16-ц.

Отже, позивач, як один із спадкоємців, має право на успадкування всіх майнових прав спадкодавця, у тому числі прав забудовника щодо подання від свого імені декларації для прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - «Порядок»), документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Проте вказане положення з`явилося лише 25.05.2021 року, а до цього виникали спори, які навіть доходили до розгляду Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків: Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», а до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-3 5//18/1).

Отже позивачка не має змоги отримати у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно, не має змоги ні подати від свого імені декларацію про готовність новозбудованих та переобладнаного об`єктів до експлуатації, хоча період їхньої забудови і не передбачає введення їх експлуатації, а можливість внесення відразу права на такі об`єкти до Реєстру речових прав на нерухоме майно, але такі дії є тільки можливими з боку власника, якою на цей час не являється позивачка, а тому визнання права на об`єкти нерухомого майна можливе тільки в судовому порядку шляхом подання цього позову.

Щодо права за ОСОБА_2 на 1/4 частину будинку за адресою : АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 16.11.1971 року Павлоградською держнотконторою за р. № 2434.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 16.09.1978 року міським відділом ЗАГС м. Павлоград Дніпропетровської області ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть № 593.

Згідно довідки комунального підприємства «Міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2019 року при проведенні технічної інвентаризації, станом на 12.03.2018 року встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 було знесено.

Згідно статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, припинення права власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, визначено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва (тобто об`єкт нерухомості) у зв`язку з його знищенням до центру надання адміністративних послуг подаються: заява власника, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Враховуючи, що власник частини майна, яке знищено, помер, є наявними докази знищення такого майна, і іншої можливості ніж вирішення цього питання судом, - не існує, то відповідно таке питання повинно бути розглянуто судом та здійснено захист прав іншої особи.

Керуючись ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за спадкоємцем в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 16.11.1971 року Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2434 в зв`язку з його ліквідацією.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право приватної власності на житловий будинок садибного типу розташований за адресою : АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складається із наступних будівель та споруд:

-будинок - «А», площею - 40,90 кв. м.; - прибудова - «а», площею - 8,2 кв.м.

-прибудова - «аі», площею - 4,0 кв. м.; - душ - «В», площею - 1,2 кв. м.;

-вбиральня - «Г», площею - 5,80 кв. м.; - гараж - «Д», площею - 26,30 кв. м.;

-сарай - «Е», площею - 8,430 кв. м.; колодязь - «К», - хвіртка - «№1»;

-ворота - «№2»; - огорожа - «№3».

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Суддя: В. О. Головін