Ухвала суду № 139381996, 01.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 вересня 2026 року справа № 580/9371/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/9371/26 за позовом Товариства з обмежеою відповідальністю «Лазар індастріз» (вул.Олександра Довженка 18, м.Київ, 03057, ЄДРПОУ 44963684) до Черкаської обласної військової адміністрації (бульвар Шевченка 185, м.Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 00022668) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

28.08.2026 вх.№47173/26 позивач у позовній заяві просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської обласної військової адміністрації, що оформлене листом від 17.07.2026;

- зобов`язати Черкаську обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення ТОВ «ЛАЗАР ІНДАСТРІЗ» від 04.05.2026 №310.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

До наданого клопотання про обмеження доступу не надані додатки на підтвердження.

Позивач не виконав вимоги ч.2 ст.161 КАС України як юридична особа, яка зобов`язана мати електронний кабінет в ЄСІТС щодо квитанцій щодо направлення позову для Відповідача, до доручення на представництво Піддубною О.О. не надані документи з дотриманням вимог законодавства щодо захисту інформації та наявними допусками, додатки не містять відомостей про перебування оригіналів документа з грифом у якого адміністративного органу, не надана копія статутних документів.

Позивач не обгрунтував зміст і характер порушеного інтересу юридичної особи, на виконання ч.7 ст.161 КАС україни не надав копію індивідуального акта у формі рішення, обираючи самостійний спосіб захисту (п.2 ч.1 ст.5 КАС України), не формує вимог щодо протиправної бездіяльності щодо похідної частини зобов`язального характеру (п.4 ч.1 ст.5 КАС України).

У постанові від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16 Верховний Суд вказав на те, що у разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Позивач не бере до уваги особливості провадження за Законом України "Про адміністративну процедуру" та не надає документів щодо права власності на земельну ділянку із залученням третіх осіб (землекористувача ДСГП "Ліси України"), не надає доказів про облік права власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель) відповідно до податкової і фінансової звітності за 2025 рік та статусу резидента правового режиму (щорічний звіт про відповідність) та витягом із державної інформаційної системи із дотриманням вимог щодо спеціального режиму інформації.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України. Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору.

У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).

Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).

ВС 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення Позивачем недоліків позовної заяви.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з`ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов`язків.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).

Верховний Суд у справі №440/7433/21 зазначив, що у частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Власником земельної ділянки в Україні можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади або держава.

Верховний Суд наголосив, що адміністративний суд не має повноважень змінювати мотиви, з яких виходив суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення, та підміняти їх іншими. Наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна не надає особі безумовного права отримати під час воєнного стану дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення 2,00 га землі у власність для ведення особистого селянського господарства. Виняток, передбачений підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, стосується лише безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування такого майна в межах відповідної норми безоплатної приватизації. Підміна судом мотивів адміністративного акта означала б фактичне прийняття рішення замість компетентного органу та вихід за межі судового контролю. Якщо рішення органу місцевого самоврядування є протиправним через неналежне правове обґрунтування, належним і пропорційним способом захисту є його скасування та зобов`язання повторно розглянути клопотання особи з урахуванням правової оцінки суду. Такий спосіб захисту не означає безпосереднього розпорядження судом земельною ділянкою і не підміняє компетенцію відповідного органу (справа № 160/34929/24 ЄДРСР 134813840).

В умовах воєнного стану Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII є спеціальним щодо Земельного кодексу України та потребує комплексного застосування під час визначення повноважень начальника військової адміністрації з урахуванням усіх обмежень, що передбачені як Земельним кодексом України, так і Законом № 389-VIII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою у справі № 922/502/24 від 17.12.2024 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції (положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не містять прямої заборони на поновлення договорів оренди землі на строк більше одного року).

ВПВС у справі № 902/122/24 висновує: способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)]. Спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19. Водночас правовий режим земель - це комплекс правових норм, що регулюють використання та охорону земель певної категорії, включаючи права та обов`язки землекористувачів.

Оскільки адміністративний позов поданий без додержання вимог щодо обігу інформації та ст. 160, 161 КАС України, то необхідно залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 45, 49, 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмежеою відповідальністю «Лазар індастріз» до Черкаської обласної військової адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дати отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: доказів на підтвердження обставин з урахуванням мотивувальної частини; обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем, копію статутних документів, фінансову звітність щодо обліку нерухомого майна та щорічного звіту про відповідність резидента із витягом з реєстру; обгрунтованого клопотання про залучення інших учасників та представника з наданням відповідних допусків; оформлення адміністративного позову з дотриманням вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України щодо електронного кабінету та надання квитанцій на виконання вимог ч.2 ст.161 КАС України; дотриманням вимог ст.5 КАС України із наданням копії індивідуального акта у формі рішення на час звернення до суду; відомостей про електронний кабінет в ЄСІТС.

Роз`яснити Позивачу, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч.4 ст.45 КАС України).

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута Позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не потребує оскарження.

Копію ухвали направити Позивачу.

Ухвала складена, підписана 01.09.2026.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА