Рішення № 13938186, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/1109.02.11 За позовом Приватного підприємства “ВІКТА”

до Малого підприємства “ХАРЧОВИК”

про стягнення 7347, 89 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Галузинський Є.О.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “ВІКТА” (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Малого підприємства “ХАРЧОВИК” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 7347, 89 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № 22 від 01.06.09 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 22 від 01.06.2009 року в частині оплати товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року порушено провадження у справі № 43/10, розгляд справи призначено на 13.01.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 року розгляд справи був відкладений на 09.02.2011 року у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів по справі.

У судовому засіданні 09.02.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 09.02.2011 року не з’явився, відзив на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті слухання представника позивача, дослідження наданих суду доказів та матеріалів Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №22 , за яким позивач зобов’язався відвантажити сіль харчову в асортименті, згідно заявкам, а відповідач зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору відповідач сплачує товар згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Позивач зобов’язався надати разом з поставкою видаткову та податкову накладні.

Згідно з п.3.1. договору ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ та вказується в товарних накладних.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п.5.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар у період з 27.01.2010 року по 15.02.2010 року на загальну суму 7916,24 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відповідач частково погасив заборгованість розмірі 568,35 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи складає 7347,89 грн.

22.06.2010 року позивач направив відповідачу претензію б/н, в якій просив останнього погасити заборгованість за поставлений товар в розмірі 7347,89 грн. Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7347,89 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах суми позову.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У вжитті заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Малого підприємства «Харчовик»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30; 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; код ЄДРПОУ 21590750) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства “ВІКТА” (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11; 02660, м. Київ, пр-т. Визволителів, 5; код ЄДРПОУ 25587621) 7347 (сім тисяч триста сорок сім) грн. 89 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяМ.В. Пасько

Рішення підписано _____ року