Рішення № 139381701, 13.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/7905/25

Провадження № 2/932/2744/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Острянин В.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Кучерук А.В.,

відповідач1 Дніпровська міська рада (представник Терещенко А.В.),

відповідач2 Департамент житлового господарства ДМР

(представник відсутній),

третя особа1 ОСОБА_2 (відсутній),

третя особа2 ОСОБА_1 (відсутня),

третя особа3 Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської

ради як органу опіки та піклування (представник відсутній),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування про встановлення факту проживання без реєстрації та невикористання житлових чеків, визнання неправомірною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру та зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію квартири,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом про визнання безпідставною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру та визнання права на приватизацію житлової площі шляхом зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію квартири до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування.

26 вересня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано уточнену позовну заяву в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 24.03.2025 звернувся до Департаменту Житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою та додатками до неї про передачу в приватну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 , яку позивач займає разом з членами сім`ї.

Листом Департаменту Житлового господарства Дніпровської міської ради від 28.03.2025 № 3/16-1548 позивачу у розгляді документів та приватизації житла було відмовлено у наданні адміністративної послуги оформленні передачі з державного житлового фонду в приватну власність квартири АДРЕСА_1 з підстав ненадання позивачем необхідних документів у повному обсязі, а саме: 1) заява на приватизацію оформлена не належним чином в частині зазначення форми власності; 2) витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 оформлений неналежним чином в частині зазначення адреси; 3) відсутній витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 4) відсутня згода на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних» ОСОБА_4 ; 5) відсутня засвідчена належним чином копія рішення № 384, виданого 23.12.2016 виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпропетровську ради; 5) відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 з 14.04.2009 по 15.10.2014, ОСОБА_1 з 19.10.2021 по 03.10.2024.

Позивач вважаючи відмову безпідставною та такою, що порушує його право та право визначених членів його сім`ї на приватизацію передачу з державного житлового фонду у приватну власність вказану квартиру, просив встановити факти проживання без реєстрації та невиконання житлових чеків ОСОБА_2 в період з 14.04.2009 (момент народження) по 15.10.2014 (дата реєстрації адреси місця проживання) та ОСОБА_1 у період з 19.10.2021 (моменту народження) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дати реєстрації адреси місця проживання). Визнати неправомірною відмову органу приватизації передати з державного житлового фонду в приватну власність ОСОБА_1 та визначених членів його сім`ї квартиру, що в АДРЕСА_2 . Зобов`язати орган приватизації здійснити (оформити) приватизації (передачу з державного житлового фонду в приватну власність ОСОБА_1 та визначених членів його сім`ї) квартиру, що в АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з позовом відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 25.07.2018, Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 за № 396 (із змінами), та «Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 р. № 470 (із змінами), Пунктом 17 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р. «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де подає документи згідно переліку, який визначений пунктом 18 Положення. В матеріалах справи відсутній ордер на квартиру АДРЕСА_1 , що свідчить про незаконне вселення позивача у спірну квартиру. У відзиві також зазначено, що факт постійного спільного проживання членів родини позивача у спірній квартирі не доведено. Представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.

Стороною позивача надано відповідь на відзив, мотиви якого фактично повторюють доводи позовної заяви.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Треті особи проти задоволення позовних вимог своїх заперечень не надали.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк виправити недоліки позовної заяви. 08.08.2025 позивач усунув зазначені недоліки.

Ухвалою від 11.08.2025 у справі відкрите провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 17.09.2025. Відповідачам запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

17.09.2025 засідання у справі відкладено на 09.10.2025 у зв`язку з наданням часу для подачі відповіді на відзив.

09.10.2025 засідання у справі відкладено на 12.11.2025 у зв`язку з наданням уточненої позовної заяви та для надання відзиву на уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 12.11.2025 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 10.12.2025.

Ухвалою від 10.12.2025 до участі у справі залучено третіх осіб Адміністрацію Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування. Суд повернувся до стадії підготовчого провадження. Розгляд справи призначено на 22.01.2026.

Ухвалою від 22.01.2026 підготовче провадження у справі закрите. Справу призначено до судового розгляду на 16.02.2026, 10.03.2026,13.04.2026, 27.04.2026.

Ухвалою від 27.04.2026 визнано явку позивача ОСОБА_1 та відповідача2 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у судове засідання обов`язковою. Справу призначено на 14.05.2026.

14.05.2026 судове засідання відкладено на 30.06.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Судові засідання призначені на 30.06.2026 та 03.08.2026.

03.08.2026 суд перейшов до стадії прийняття рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 , звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про передачу в приватну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 , яку позивач займає разом з членами своєї сім`ї.

Листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 28.03.2025 № 3/16-1548 Онищенку відмовлено у наданні адміністративної послуги у зв`язку з ненаданням необхідних документів у повному обсязі, а саме: 1) заява на приватизацію оформлена не належним чином в частині зазначення форми власності; 2) витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 оформлений неналежним чином в частині зазначення адреси; 3) відсутній витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 ; 4) відсутня згода на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних» ОСОБА_4 ; 5) відсутня засвідчена належним чином копія рішення № 384, виданого 23.12.2016 виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпропетровську ради; 6) відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 з 14.04.2009 по 15.10.2014, ОСОБА_1 з 19.10.2021 по 03.10.2024.

22.08.2025 ОСОБА_1 повторно звертався до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про передачу в приватну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 , яку позивач займає разом з членами своєї сім`ї. до заяви додані, поряд з іншими документами, копії листів АТ «Ощадбанк», витяги з реєстру територіальної громади стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , згода на збір та обробку персональних даних ОСОБА_4 , засвідчена належним чином копія рішення № 384 від 23.12.2016. Відповідь на це звернення органом приватизації надана не була.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого 04.07.1983.

Позивачем до суду надано копію наказу № 1107 від 22.11.90 виданого Дніпропетровським орденом трудового красного знамені теплозерновий завод «Про зміни умов договору найму житлового приміщення», в наказі зазначено, що в адміністрацію заводу надійшла заява від ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 у двокімнатній квартирі житловою площею 26,7 кв. м. Заявник просить адміністрацію заводу перевести особовий рахунок з його ім`я на ім`я його дочки ОСОБА_6 у зв`язку з отриманням ним квартири за адресою АДРЕСА_4 . Згідно наданого наказу особовий рахунок з гр. ОСОБА_7 переоформлено на його дочку гр. ОСОБА_6 з наступним складом сім`ї з 3 чоловік: ОСОБА_6 наймач; ОСОБА_5 чоловік; ОСОБА_1 син.

Наказом № 458 від 19.07.1993 «Про зміни умов договору найму житлового приміщення» на підставі заяви від квартиронаймача ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , у зв`язку із смертю його дружини ОСОБА_6 , дозволено переоформити особовий рахунок на ОСОБА_5 .

Рішенням Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради № 384 від 23.12.2016 «Про переоформлення особових рахунків» вирішено зобов`язати комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району відкрити особові рахунки на двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , житловою площею 27,1 кв. м на ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 особи у тому числі ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю головного квартиронаймача. Особовий рахунок на ім`я ОСОБА_5 закрити.

Рішенням Дніпровської міської ради від 31.01.2024 №78/46 проспект Гагаріна у Соборному і Шевченківському районах міста Дніпра перейменований на проспект Найки.

За інформацією з довідки № 007112 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Онищенку А.А. адміністратором відділу ЦНАП, за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім`ї / зареєстрованих входять: ОСОБА_1 , наймач, зареєстрований з 23.05.2003; ОСОБА_2 , син, зареєстрований з 15.10.2014; ОСОБА_1 , дочка, зареєстрована з 03.10.2024.

Факт проживання дітей ОСОБА_2 у період з 14.04.2009 до 15.10.2014 та ОСОБА_1 у період з 19.10.2021 до 03.10.2024 із батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_6 зафіксований головою ОСББ «Космос у Соборному» (лист № 14/25 від 26.09.2025).

ІV. Оцінка суду

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Згідно із статтею 51 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів.

За статтею 52 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно з частиною першою статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як вбачається із позовної заяви, відзиву на позовну заяву та наданих матеріалів, ордеру договору найму квартири АДРЕСА_6 ні у позивача, ні у відповідача немає.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку (частина перша та друга статті 106 ЖК).

Відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі № 686/15695/15-ц (провадження № 61-344св18).

Для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК іншого члена сім`ї необхідно щоб попередній член сім`ї мав правовий статус «наймача» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 682/933/16-ц (провадження № 61-3248св18).

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21) зазначено, що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За приписами статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні довів своє право на проживання у спірній квартирі, в якій зареєстрований та постійно проживає із дня свого народження.

За обставинами справи безспірно встановлено, що діти позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до часу реєстрації у спірній квартирі, будучи неповнолітніми дітьми та членами сім`ї наймача ОСОБА_1 , проживали з ним у спірному житлі. Цей факт, також, зафіксований за місцем проживання посадовою особою ОСББ «Космос у Соборному» (лист № 14/25 від 26.09.2025). Судом не встановлено відомостей про позбавлення позивача батьківських прав, неналежне виконання ним обов`язків із забезпечення належних умов для проживання неповнолітніх/малолітніх дітей, переміщення дітей за кордон, проживання/реєстрацію дітей за іншою адресою, аніж адреса спірної квартири тощо.

В матеріалах справи немає доказів відсутності правових підстав для вселення ОСОБА_1 із родиною та визнання його наймачем спірного житла, зважаючи на наявності відкритого на його ім`я особового рахунку за вказаною адресою, рішення уповноваженого органу про перереєстрацію особового рахунку за адресою спірної квартири, протягом багатьох років виконання юридичних обов`язків по утриманню цього житла, відсутності юридичних претензій до нього відповідних органів, у власності яких перебувало житло. Тому доводи сторони відповідача Дніпровської міської ради про неправомірне займання позивачем із родиною спірної квартири судом відкидаються.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно частини третьої статті 8 вказаного закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404 громадянин подає до органів приватизації такі документи, зокрема: копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Згідно п.23 вказаного Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Згідно висновків, викладених у рішенні ВС від 28.05.2020 у справі №826/17201/17 суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі N 483/731/19.

Аналіз приведених норм права дає підстави для висновку, що орган приватизації має прийняти рішення щодо приватизації в місячний строк з дня одержання відповідної заяви. Таке рішення може бути або про передачу жилих приміщень у власність громадян, або про відмову у приватизації. Вчинення будь-яких інших дій чи прийняття інших рішень орган приватизації не уповноважений.

Із листа відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, який є органом приватизації, вбачається, що відповідачем не прийнято рішення про передачу спірної квартири у власність позивача, а із його змісту вбачається відмова позивачу у приватизації житла.

Зважаючи на «принцип належного урядування» та описаним вище висновком Верховного Суду, суд обмежується аналізом тих обставин, що зазначені в листі відповідача.

Як зазначалося вище позивачем надано достатньо доказів про законне вселення у квартиру АДРЕСА_6 , тому у суду не виникає сумніву щодо правомірності вселення позивача із родиною у спірну квартиру.

Наданими суду доказами у їх сукупності підтверджується факт проживання позивача із родиною у вказаній квартирі протягом строку до якого вказав зауваження відповідач. Зокрема це підтверджується наданими письмовими доказами щодо дати та підстав вселення у квартиру позивача, тривалість його проживання, реєстрацією дітей у спірній квартирі та відсутністю відомостей про реєстрацію дітей у спірний період за іншою адресою.

Відтак суд вважає доведеним факт проживання дітей позивача третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_6 у строк, про який вони вказують у позові.

При цьому вбачається очевидним що за цей період позивач не використовував право на приватизацію щодо квартири, адже саме з метою її приватизації подано позов у цій справі.

Не надання згоди на обробку персональних даних не може позбавити права на приватизацію. Крім того такий недолік міг бути усунутий в межах процедури приватизації і безпосередньо позивачем був усунений під час повторного звернення до органу приватизації.

За вказаних обставин позов підлягає задоволенню в частині визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

В частині встановлення фактів проживання дітей позивача за певною адресою, то такі обставини встановлені у мотивувальній частині рішення та не потребують дублювання у резолютивній, вони не є ефективним способом захисту прав позивача у даній справі.

Зважаючи на задоволення позову, із відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування про встановлення факту проживання без реєстрації та невикористання житлових чеків, визнання неправомірною відмову органу приватизації передати у приватну власність квартиру та зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію квартири задовольнити частково.

Визнати безпідставною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради передати з державного житлового фонду у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради оформити приватизацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01.09.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Представник позивача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 ;

Відповідач1 Дніпровська міська рада, ЄДРПОУ 26510514, адреса: 49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75;

Відповідач2 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 38114671, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16;

Третя особа1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Третя особа2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Третя особа3 Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування, ЄДРПОУ 44017322, адреса: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 70.

Суддя Т.О. Коваленко