Рішення № 139381671, 01.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 761/331/24

(2/199/274/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до суду, в його обґрунтування посилаючись на те, що 17.06.2008 р. між ОСОБА_1 (відповідач - 1) та ВАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір №833018/ФЛ-Н, на підставі якого ВАТ КБ «НАДРА» надав відповідачу -1 кредитні кошти у сумі 177 000 доларів США. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_2 (відповідач - 2) та ВАТ КБ «НАДРА» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач -2 у разі невиконання відповідачем -1 умов кредитного договору є солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке йому належить на праві власності, та особистими коштами. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_3 (відповідач -3) та ВАТ КБ «НАДРА» укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач -3 у разі невиконання відповідачем- 1 умов кредитного договору є солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке йому належить на праві власності, та особистими коштами.

При зверненні до суду позивач посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2010 у справі № 2-9671/10 за позовом ВАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено судове рішення та стягнуто солідарно на користь стягувача заборгованість у сумі 225 243,14 доларів США, що в еквіваленті складає 1 802 215,41 гривень.

29.04.2020 між ВАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладено договір №GL3N217214 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 96, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 833018/ФЛ-Н від 17.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА», та договорами забезпечення.

Надалі первинний кредитор ТОВ «ФК «Фінрайт» відступив права вимоги за кредитним договором № 885109/ФЛ від 27.08.2008 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (Новий кредитор), з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є його невід`ємними частинами.

На переконання позивача, з ухваленням рішення про стягнення боргу від 16.11.2010 р. зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, однак відповідачі не вчинили жодних дій щодо погашення кредитної заборгованості.

Предмет позову становить вимога про стягнення солідарно з трьох відповідачів на користь позивача 32564,60 дол. США та судові витрати.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2024 р. передано за підсудністю Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, 17 червня 2008 р. між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 (відповідач - 1) було укладено кредитний договір № 833018/ФЛ-Н, за умовами якого банк надав Відповідачу 1 кредитні кошти у сумі 177 000 доларів США.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 (відповідач -2) було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач - 2 зобов`язався відповідати перед банком за невиконання відповідачем -1 умов кредитного договору всім своїм майном та особистими коштами як солідарний боржник.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 (відповідач -3) укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач -3 зобов`язався відповідати перед банком за невиконання відповідачем- 1 умов кредитного договору всім своїм майном та особистими коштами, як солідарний боржник.

Позивач посилається у позові на те, що у зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за вказаним кредитним договором, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 2-9671/10 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 225 243,14 доларів США, що в еквіваленті складає 1 802 215,41 гривень, втім, згадане судове рішення не долучено, як до додаток, до цієї позовної заяви.

29 квітня 2020 р. між ВАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладено договір №GL3N217214 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Макаровою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 96, за яким право вимоги за кредитним договором № 833018/ФЛ-Н від 17.06.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Фінрайт».

Надалі первинний кредитор ТОВ «ФК «Фінрайт» відступив права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (Новий кредитор) з усіма додатками до нього та додатковими угодами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, посилаючись на положення частини другої ст. 625 ЦК України.

Правовідносини між учасниками справи вникли з захисту прав позивача, як кредитора, за порушення боржниками виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд, дослідивши докази, дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою та другою ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76, 77, 80, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними та вірогідними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та роблять обставину більш вірогідною, ніж ні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві вказав, що самостійно отримує копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2010 у справі № 2-9671/10 про стягнення заборгованості, а в разі її неотримання зобов`язувався заявити клопотання про витребування даного доказу судом.

Разом з тим, у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем до матеріалів справи не надано ані належним чином засвідченої копії рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-9671/10, ані належних доказів (виконавчих листів, постанов про відкриття виконавчого провадження тощо), які б підтверджували факт пред`явлення вказаного рішення до примусового виконання у встановленому законом порядку чи існування відкритого виконавчого провадження.

Клопотанням про витребування зазначених доказів у порядку ст. 84 ЦПК України позивач не скористався та відповідних заяв до суду не подав. Отже, в силу вимог ст. 12 ЦПК України, позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним відповідних процесуальних дій.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості з власної ініціативи збирати докази у справі.

Вимоги щодо доказів наведені у ст.ст. 76 80 ЦПК України, зокрема, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений обов`язок доказування з боку позивача не виконаний.

Аналізуючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням у порядку ст. 89 ЦПК України, суд зазначає, що за відсутності у матеріалах справи копії рішення суду, що набрало законної сили, а також доказів пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд позбавлений можливості встановити факт існування невиконаного грошового зобов`язання (ст. 526, 599 ЦК України), період його прострочення та встановити, чи не втрачено право вимоги у зв`язку з можливим пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України є похідними від основного грошового зобов`язання (ст. 611 ЦК України), факт існування та правова природа якого належними та допустимими доказами позивачем не доведені, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

На підставі ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 01.09.2026 р.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї