Рішення № 139381474, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20114/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2), у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 222650010648 від 24.10.2025, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати їй до загального страхового стажу спірний період трудової діяльності з 28.02.2000 по 30.12.2003 відповідно до архівних витягів, виданих архівним відділом Шепетівської районної державної адміністрації № І-374/04-08/1 від 10.09.2025 та № І-374/04-08/2 від 10.09.2025, повторно розглянути заяву, здійснити перерахунок страхового стажу та вирішити питання призначення пенсії відповідно до вимог закону з дня звернення до пенсійного органу.

Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 222650010648 від 24.10.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.

На обґрунтування позову зазначає, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до її страхового стажу період роботи з 28.02.2000 по 30.12.2003 у СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці.

Вказує, що спірний період підтверджується архівним витягом архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації № І-374/04-08/1 від 10.09.2025 із наказу СТОВ Агрофірма «Злагода» від 28.02.2000 № 3 про прийняття її на роботу телятницею у порядку переведення з реформованого КСП «Мир» с. Лавринівці, а також архівним витягом № І-374/04-08/2 від 10.09.2025 із наказу від 30.12.2003 № 44 про звільнення з роботи.

Зазначає, що скорочене зазначення імені та по батькові в одному з архівних документів не може бути підставою для неврахування періоду роботи, оскільки зміст документів у сукупності дозволяє ідентифікувати особу, роботодавця, дати прийняття та звільнення.

Також позивачка вважає, що недоліки оформлення трудової книжки або вкладиша до неї не можуть покладатися на працівника та не повинні мати наслідком втрату права на пенсійне забезпечення.

На думку позивачки, у разі зарахування спірного періоду її страховий стаж буде достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позов, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що 17.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що за принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке рішенням від 24.10.2025 № 222650010648 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Стверджує, що за поданими документами страховий стаж позивачки становить 28 років 10 місяців 21 день, тоді як у 2025 році для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно мати не менше 32 років страхового стажу.

Щодо періоду з 28.02.2000 по 30.12.2003 відповідач 2 зазначає, що цей період зараховано частково за індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб. У решті період не зараховано, оскільки в архівних витягах, виданих архівним відділом Шепетівської РДА № І-374/04-08/1 від 10.09.2025 та № І-374/04-08/2 від 10.09.2025, прізвище, ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним, оскільки зазначені скорочено, а наданий вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 без трудової книжки є недійсним відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також відповідач 2 вказує, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії належать до виключних функцій органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може підміняти пенсійний орган та вирішувати питання, які належать до його компетенції.

Відповідач 2 у відзиві просив розглядати справу за участю представника головного управління.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги у цій справі стосуються оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат.

Окрім того, фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач 2 у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.10.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На дату звернення позивачці виповнилося 60 років.

Заява позивачки про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 222650010648 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.

Вік заявниці на дату звернення становив 60 років 0 місяців 5 днів.

Також у рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки, а страховий стаж позивачки - 28 років 10 місяців 21 день.

Підставою для відмови стало те, що позивачка не має необхідного страхового стажу.

У рішенні пенсійного органу зазначено, що за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.02.2000 по 30.12.2003, який зарахований частково згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб, оскільки: в архівному витязі з наказу СТОВ Агрофірма «Злагода» прізвище, ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним, оскільки зазначені скорочено; наданий вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 без трудової книжки є недійсним відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Отже, мотиви оскаржуваного рішення не стосуються непідтвердження заробітної плати, відсутності первинних документів про нарахування заробітку чи відсутності страхових внесків за періоди після 01.01.2004, а зводяться до формальних зауважень щодо зазначення персональних даних в архівному документі та юридичного значення вкладиша до трудової книжки.

З форми РС-право / алгоритму розрахунку страхового стажу вбачається, що пенсійний орган врахував до страхового стажу позивачки такі періоди, які повністю або частково перетинаються зі спірним періодом з 28.02.2000 по 30.12.2003: 30.09.199230.06.2000; 01.01.200231.12.2002; 01.07.200310.07.2003; 01.08.200306.08.2003; 01.10.200302.10.2003.

Загальний страховий стаж позивачки за формою РС-право визначено як 28 років 10 місяців 21 день.

Отже, частина заявленого позивачкою спірного періоду вже була врахована пенсійним органом, а тому не може бути зарахована повторно.

З урахуванням уже зарахованих пенсійним органом періодів незарахованими залишилися такі частини спірного періоду роботи позивачки у СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці: 01.07.200031.12.2001; 01.01.200330.06.2003; 11.07.200331.07.2003; 07.08.200330.09.2003; 03.10.200330.12.2003.

Саме ці незараховані частини спірного періоду підлягають правовій оцінці суду.

Архівним витягом архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації від 10.09.2025 № І-374/04-08/1 із наказу СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці від 28.02.2000 № 3 підтверджено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду телятниці у порядку переведення з реформованого КСП «Мир» с. Лавринівці з оплатою згідно з діючими розцінками.

Архівним витягом архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації від 10.09.2025 № І-374/04-08/2 із наказу СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці від 30.12.2003 № 44 підтверджено звільнення з роботи згідно з поданою заявою особи, зазначеної як « ОСОБА_1 (так в документі)».

Архівною довідкою архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації від 10.09.2025 № І-375/04-08 підтверджено, що колгосп «Заповіт Ілліча» с. Лавринівці створено у 1964 році; у 1992 році на базі колгоспу «Заповіт Ілліча» створено КСП «Мир» с. Лавринівці; у 2000 році на базі КСП «Мир» створено СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці; у 2006 році СТОВ Агрофірма «Злагода» визнано банкрутом і ліквідовано.

Зазначена архівна довідка пояснює зв`язок між КСП «Мир» та СТОВ Агрофірма «Злагода», а отже кореспондує з архівним витягом про прийняття позивачки на роботу у порядку переведення з реформованого КСП «Мир».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

При збільшенні розміру пенсії за віком за кожний рік роботи (стаття 19) поряд з роботою враховуються також періоди, передбачені пунктами "а" - "ж" цієї статті і статтями 57-61 цього Закону.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем.

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі Порядок № 22-1 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з пунктом 4.6 розділу IV Порядку № 22-1, при підрахунку страхового стажу у період до 01 січня 2004 року до одержаної тривалості зазначеного стажу за кожним випадком звільнення додається один день.

Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 Верховний Суд зазначив, що недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист, якщо факт роботи підтверджується належними доказами, а особа не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки.

У постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23 Верховний Суд зазначив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що органи Пенсійного фонду України відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV мають право вимагати відповідні документи та перевіряти достовірність поданих відомостей, а перекладення всього тягаря доказування на особу не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

У постанові від 19.04.2023 у справі № 640/25174/20 Верховний Суд, застосовуючи підхід частини четвертої статті 245 КАС України, виходив із того, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, що для цього виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо всі умови для прийняття позитивного рішення не встановлені, належним способом захисту може бути повторний розгляд заяви з урахуванням правової оцінки суду.

Так, у цій справі суд перевіряє правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 222650010648 станом на дату його прийняття.

При цьому, правомірність оскаржуваного рішення оцінюється з урахуванням тих фактичних обставин, які існували на момент його прийняття, та тих мотивів, які були покладені пенсійним органом в основу цього рішення.

З огляду на це предметом оцінки суду є не будь-які нові або додаткові аргументи, наведені відповідачем у відзиві, а насамперед мотиви, зазначені у самому рішенні від 24.10.2025 № 222650010648.

У цьому рішенні пенсійний орган не зарахував спірний період повністю з двох мотивів: в архівному витязі з наказу СТОВ Агрофірма «Злагода» прізвище, ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним, оскільки зазначені скорочено; наданий вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 без трудової книжки є недійсним відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58.

Інших самостійних мотивів незарахування періоду роботи позивачки з 28.02.2000 по 30.12.2003 оскаржуване рішення не містить.

Щодо архівного витягу про прийняття позивачки на роботу, суд зазначає про таке.

Так, архівний витяг № І-374/04-08/1 від 10.09.2025 містить відомості про прийняття ОСОБА_1 на роботу 28.02.2000 у СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці на посаду телятниці у порядку переведення з реформованого КСП «Мир» с. Лавринівці.

У цьому документі позивачка зазначена повністю: ОСОБА_1 .

Водночас, відповідач 1 не навів у рішенні жодних мотивів, які б спростовували цей архівний витяг або ставили під сумнів дату прийняття позивачки на роботу, найменування роботодавця чи посаду.

Із приводу архівного витягу про звільнення позивачки з роботи, суд вказує на таке.

Архівний витяг № І-374/04-08/2 від 10.09.2025 містить відомості про звільнення з роботи 30.12.2003 згідно з поданою заявою особи, зазначеної як « ОСОБА_1 (так в документі)».

У той же час, суд враховує, що у цьому документі прізвище та ім`я зазначені повністю, а по батькові - скорочено ініціалом.

При цьому, суд виходить з того, що скорочене зазначення по батькові у вигляді ініціала саме по собі не свідчить про належність документа іншій особі.

Обидва архівні витяги стосуються одного роботодавця - СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці, одного населеного пункту, суміжних кадрових подій - прийняття та звільнення, а також охоплюють один безперервний період трудових відносин.

У той же час, відповідач 1 не зазначив, які саме суперечності у персональних даних не дозволили ідентифікувати позивачку, не навів даних про існування іншої особи з таким самим прізвищем та ініціалами, не вказав на розбіжності у назві роботодавця, посади, датах прийняття або звільнення.

Відповідач 1 також не надав доказів звернення до архівного відділу Шепетівської РДА для уточнення відомостей або перевірки достовірності архівних витягів.

За таких обставин, мотив про невідповідність прізвища, імені та по батькові паспортним даним через скорочене зазначення по батькові є формальним та не спростовує факту роботи позивачки у СТОВ Агрофірма «Злагода» у спірному періоді.

Із приводу вкладиша до трудової книжки позивачки, суд виходить із таких міркувань.

Пенсійний орган у рішенні від 24.10.2025 послався на те, що вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 без трудової книжки є недійсним відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58.

Так, суд погоджується з тим, що пункт 3.1 Інструкції № 58 передбачає недійсність вкладиша без трудової книжки.

Водночас, ця обставина не є достатньою підставою для незарахування спірного періоду, оскільки позивачка підтверджувала період роботи не лише вкладишем до трудової книжки, а й архівними витягами з наказів про прийняття та звільнення.

Пункт 3 Порядку № 637 прямо передбачає можливість підтвердження стажу роботи довідками, виписками із наказів та іншими документами, які містять відомості про періоди роботи, якщо трудова книжка відсутня або містить неправильні чи неточні записи.

Тому навіть якщо вкладиш до трудової книжки не може бути самостійним достатнім доказом без трудової книжки, це не звільняло пенсійний орган від обов`язку оцінити інші подані документи, зокрема архівні витяги з наказів.

Водночас, пенсійний орган фактично ототожнив недоліки одного документа з недоведеністю всього періоду роботи, не надавши належної оцінки архівним витягам.

Такий підхід не відповідає пункту 3 Порядку № 637, частині другій статті 2 КАС України, пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 та сталій практиці Верховного Суду щодо недопустимості надмірного формалізму у пенсійних спорах.

Щодо доводів відповідача про необхідність первинних документів щодо заробітної плати позивачки, суд зазначає про таке.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області посилається, зокрема на постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 23.04.2019 у справі № 376/149/18, від 24.10.2019 у справі № 376/1020/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а та від 30.09.2019 у справі № 754/11370/16-а.

Так, суд враховує, що зазначені правові висновки стосуються, зокрема, необхідності підтвердження заробітної плати первинними документами для обчислення розміру пенсії або випадків, коли довідки про заробітну плату містили сумнівні відомості і не підтверджувалися первинними документами.

У той же час, у цій справі спір стосується не визначення заробітної плати для обчислення розміру пенсії, а підтвердження факту роботи у конкретний період для зарахування його до страхового стажу.

Архівні витяги з наказів про прийняття та звільнення є документами, які відповідно до пункту 3 Порядку № 637 можуть підтверджувати стаж роботи.

Крім того, оскаржуване рішення не містить мотиву про відсутність первинних документів щодо заробітної плати як підстави для незарахування спірного періоду.

Тому наведені у відзиві посилання на практику Верховного Суду щодо підтвердження заробітної плати не спростовують доводів позивачки та не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Із приводу часткового зарахування спірного періоду та неможливості подвійного зарахування, суд вказує на таке.

Позивачка просить зарахувати до страхового стажу весь період роботи з 28.02.2000 по 30.12.2003.

Водночас, форма РС-право підтверджує, що пенсійний орган уже зарахував частини цього періоду: період 30.09.199230.06.2000, який охоплює частину спірного періоду з 28.02.2000 по 30.06.2000; період 01.01.200231.12.2002; період 01.07.200310.07.2003; період 01.08.200306.08.2003; період 01.10.200302.10.2003.

При цьому, один і той самий календарний період не може бути зарахований до страхового стажу двічі.

Тому позовна вимога про зарахування періоду з 28.02.2000 по 30.12.2003 підлягає задоволенню не в повному обсязі, а лише щодо тих частин цього періоду, які не були зараховані пенсійним органом.

Залишок спірного періоду, який не був зарахований пенсійним органом і підтверджується архівними витягами про прийняття та звільнення, становить: 01.07.200031.12.2001; 01.01.200330.06.2003; 11.07.200331.07.2003; 07.08.200330.09.2003; 03.10.200330.12.2003.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що зазначені незараховані частини спірного періоду підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Щодо значення зарахування незарахованих частин спірного періоду для призначення пенсії позивачці, суд виходить із такого.

Зарахований пенсійним органом страховий стаж позивачки становить 28 років 10 місяців 21 день.

Водночас, календарна тривалість незарахованих частин спірного періоду, які суд визнає підтвердженими, без подвійного врахування вже зарахованих пенсійним органом періодів, не є достатньою для досягнення позивачкою необхідних 32 років страхового стажу.

При цьому, суд враховує, що розрахунок страхового стажу за правилами пенсійного законодавства здійснює орган Пенсійного фонду України відповідно до Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, зокрема з урахуванням правил пункту 4.6 розділу IV Порядку № 22-1 щодо обчислення періодів трудової діяльності до 01.01.2004.

Водночас, навіть за арифметичним підрахунком суду з урахуванням незарахованих частин спірного періоду, без подвійного врахування вже зарахованих календарних проміжків, страховий стаж позивачки не досягав би необхідних 32 років.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у 2025 році після досягнення 60 років становить не менше 32 років.

Отже, навіть після зарахування незарахованих частин спірного періоду матеріали справи не підтверджують наявності у позивачки 32 років страхового стажу станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії.

Тому суд не має правових підстав зобов`язати пенсійний орган призначити позивачці пенсію за віком.

Оскільки матеріали справи не підтверджують наявності у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, суд не вирішує питання дати призначення пенсії.

Водночас, рішення від 24.10.2025 № 222650010648 підлягає скасуванню, оскільки воно містить неправильний висновок щодо обсягу страхового стажу позивачки, прийняте без належної оцінки архівних витягів № І-374/04-08/1 та № І-374/04-08/2 від 10.09.2025 і не відповідає критерію обґрунтованості, передбаченому частиною другою статті 2 КАС України.

Те, що після правильного зарахування незарахованих частин спірного періоду матеріали справи все одно не підтверджують наявності 32 років страхового стажу, не усуває протиправності оскаржуваного рішення в частині оцінки доказів та визначення страхового стажу.

Оскільки суд скасовує рішення про відмову у призначенні пенсії, а за результатами розгляду заяви пенсійний орган зобов`язаний прийняти рішення відповідно до Порядку № 22-1, належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивачки від 17.10.2025, здійснити перерахунок страхового стажу із зарахуванням визначених судом періодів та прийняти нове рішення відповідно до Закону № 1058-IV.

Із приводу дискреційних повноважень пенсійного органу у спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Доводи відповідача 2 про те, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України, суд оцінює критично у частині зарахування підтверджених періодів стажу.

Так, дискреція суб`єкта владних повноважень існує тоді, коли закон надає йому можливість обрати один із кількох правомірних варіантів рішення.

Водночас, у цій справі щодо зарахування незарахованих частин спірного періоду йдеться не про свободу адміністративного розсуду, а про обов`язок пенсійного органу правильно застосувати закон та належно оцінити документи, передбачені Порядком № 637.

Пенсійний орган не має дискреції відмовляти у зарахуванні стажу з формальних підстав, які не перешкоджають ідентифікації особи та не спростовують факту роботи.

Разом з тим, суд не зобов`язує пенсійний орган призначити пенсію, оскільки не встановив наявності у позивачки необхідних 32 років страхового стажу.

Саме тому пенсійний орган після скасування оскаржуваного рішення повинен повторно розглянути заяву позивачки, здійснити перерахунок страхового стажу з урахуванням правових висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду, та прийняти нове рішення відповідно до законодавства.

Такий спосіб захисту відповідає пункту 2 частини другої та частині третій статті 245 КАС України, а також узгоджується з підходом частини четвертої статті 245 КАС України щодо меж зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Із приводу належного відповідача у спірних правовідносинах, суд вказує на таке.

Оскаржуване рішення від 24.10.2025 № 222650010648 прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Саме цей орган за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивачки від 17.10.2025 про призначення пенсії за віком.

Отже, належним відповідачем за вимогами про визнання протиправним та скасування рішення, зарахування періодів страхового стажу, повторний розгляд заяви та прийняття нового рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не приймало оскаржуваного рішення.

Матеріали справи не містять доказів прийняття цим органом самостійного рішення, вчинення дії чи бездіяльності, які безпосередньо порушили права позивачки у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 222650010648 прийняте без належної оцінки архівних витягів № І-374/04-08/1 та № І-374/04-08/2 від 10.09.2025, а мотиви незарахування спірного періоду є формальними та не спростовують факту роботи позивачки у СТОВ Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці.

Відповідач 1 не довів правомірності неврахування незарахованих частин періоду роботи з 28.02.2000 по 30.12.2003 до страхового стажу позивачки.

Водночас, частина спірного періоду вже була зарахована пенсійним органом, тому повторне зарахування всього періоду з 28.02.2000 по 30.12.2003 є неможливим.

Матеріали справи підтверджують підстави для зарахування до страхового стажу позивачки таких незарахованих частин спірного періоду: 01.07.200031.12.2001; 01.01.2003-30.06.2003; 11.07.2003-31.07.2003; 07.08.2003-30.09.2003; 03.10.2003-30.12.2003.

Після зарахування зазначених періодів матеріали справи не підтверджують наявності у позивачки 32 років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у 2025 році після досягнення 60 років.

Тому позов у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Із приводу розподілу судового збору в цій справі, суд виходить із такого.

Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Позов подано через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції, чинній на дату подання позову, за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на дату подання позову, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у редакції, чинній на дату подання позову, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становив 3028 грн.

Отже, судовий збір за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру через підсистему «Електронний суд» становить 968,96 грн: 3028 грн х 0,4 х 0,8.

За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, суд враховує, що вимоги про скасування рішення, зарахування стажу, перерахунок страхового стажу та повторний розгляд заяви є взаємопов`язаними і спрямовані на захист одного права позивачки у межах одного пенсійного спору.

Оскільки позов задоволено частково, однак задоволено вимогу про скасування оскаржуваного рішення та вимогу про зарахування незарахованих частин спірного періоду до страхового стажу, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань належного відповідача відповідача 1 судовий збір у сумі 968,96 грн.

Питання повернення судового збору, сплаченого понад суму, яка підлягає розподілу за цим рішенням, може бути вирішене в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 222650010648 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу незараховані частини періоду роботи у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» с. Лавринівці, а саме: з 01.07.2000 по 31.12.2001; з 01.01.2003 по 30.06.2003; з 11.07.2003 по 31.07.2003; з 07.08.2003 по 30.09.2003; з 03.10.2003 по 30.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2025 про призначення пенсії за віком, здійснити перерахунок її страхового стажу з урахуванням періодів, які підлягають зарахуванню відповідно до цього рішення суду, без подвійного зарахування періодів, які вже були враховані у формі РС-право / алгоритмі розрахунку страхового стажу, та за результатами повторного розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028 , код ЄДРПОУ - 21084076) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений