Рішення № 139381422, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19369/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову № 089912 від 24 вересня 2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а також витребувано у відповідача та Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені копії постанови від 24.09.2025 № 089912 і всіх матеріалів, що стали підставою для її винесення.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною.

Основний довід позивача фактично полягає в тому, що 04.09.2025 він здійснював першу пробну поїздку за маршрутом с. Попівці - м. Старокостянтинів, протяжність якого, за його твердженням, становить менше 50 км.

На думку позивача, для такого маршруту використання тахографа не було обов`язковим, оскільки Положення № 340 допускає альтернативу у вигляді ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Позивач зазначає, що автобус був обладнаний аналоговим тахографом ще до його придбання, однак тахограф був неробочим, неповіреним і фактично не використовувався.

Саму наявність неробочого тахографа в автобусі позивач не вважає порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Також позивач стверджує, що на момент перевірки надав усі документи, необхідні для здійснення нерегулярного пасажирського перевезення, зокрема ліцензію, реєстраційні документи, документи щодо ФОП, посвідчення водія, протокол перевірки технічного стану, договори страхування, договір із замовником, розрахункову квитанцію, список пасажирів і дорожній лист.

Додатково посилається на те, що з 01.08.2025 до 30.08.2025 автобус був переданий у найм іншому перевізнику - ФОП ОСОБА_2 , а до самостійного здійснення пасажирських перевезень він, за його твердженням, приступив лише 04.09.2025.

На цій підставі позивач вважає необґрунтованою вимогу щодо надання інформації про режим праці та відпочинку за попередні 28 днів.

Крім того, позивач посилається на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.09.2025 у справі № 683/2222/25, якою за іншою подією від 17.07.2025 суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно із заявами по суті справи, відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на таке.

Вказує, що 04.09.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки перевірено транспортний засіб Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що позивач здійснював нерегулярне пасажирське перевезення за маршрутом Старокостянтинів - Попівці, а транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом.

Відповідач вказує, що під час перевірки водій пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, розрахункову квитанцію № 1 від 04.09.2025, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, виписку з ЄДР щодо ФОП, договір комплексного страхування, договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів та витяг щодо ліцензії.

Водночас, відповідач зазначає, що за результатами перевірки складено акт № ОАР 068227 від 04.09.2025, яким зафіксовано відсутність у водія на момент перевірки тахокарт за 04.09.2025 та за попередні 28 днів або бланка підтвердження діяльності водія за попередні 28 днів.

Стверджує, що на підставі зазначеного акта перевірки відповідач виніс постанову № ОПШ 089912 від 24.09.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн як до автомобільного перевізника.

Із приводу клопотання позивача про розгляд справи за його участю, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Так, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Позивач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 11.08.2025 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру, основним видом його економічної діяльності зазначено 49.31 - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

У матеріалах справи наявний витяг щодо ліцензії № 1393 від 22.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 дозволено, зокрема, внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

04.09.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) проведено рейдову перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджується, а позивач фактично не заперечує, що 04.09.2025 він здійснював пасажирське перевезення зазначеним транспортним засобом.

Під час перевірки водієм були пред`явлені документи щодо права керування транспортним засобом, реєстрації транспортного засобу, технічного стану, страхування, статусу ФОП, наявності ліцензії, договору про здійснення нерегулярного перевезення та розрахункової квитанції.

За результатами рейдової перевірки, складено акт № ОАР 068227 від 04.09.2025.

Фактичний зміст зафіксованого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки у водія були відсутні тахокарти за 04.09.2025 та за попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія за відповідний період.

Цей зміст порушення відображений в акті рейдової перевірки, на який безпосередньо посилається оскаржувана постанова, а також узгоджується з доводами сторін щодо предмета спору.

24.09.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Гречаник О.В. виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 089912.

У постанові, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 як автомобільний перевізник 04.09.2025 о 11 год. 10 хв. у Хмельницькій області на перехресті А/Д С-231405 та А/Д Н-25 допустив порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, згідно з актом рейдової перевірки від 04.09.2025 № 068227.

Оскаржуваною постановою вирішено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

У матеріалах справи наявна копія індивідуальної контрольної книжки водія.

Однак із матеріалів справи не вбачається, що така книжка була заповнена та пред`явлена контролюючому органу саме на момент проведення рейдової перевірки.

Навпаки, у позовній заяві позивач посилається на те, що індивідуальна контрольна книжка була заповнена ним після доставки пасажирів, тобто вже після початку перевірки.

Договір передачі мікроавтобуса в найм ФОП ОСОБА_2 від 31.07.2025 та тимчасовий реєстраційний талон подані позивачем уже разом із відповіддю на відзив у межах судового розгляду.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ці документи були подані відповідачу під час рейдової перевірки 04.09.2025 або під час розгляду справи про порушення до прийняття постанови 24.09.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 5 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (далі Порядок № 1567, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачає, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Абзац третій пункту 6 Порядку № 1567 встановлює, що під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567, водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більш як однієї години.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пункт 19 Порядку № 1567 встановлює, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник: за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5; за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт) виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6; за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

Пункт 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (далі Положення № 340, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), передбачає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пункт 6.3 вказаного Положення передбачає, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Пункт 6.4 розділу VI Положення № 340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Пункт 3 розділу III Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241, (далі Інструкція № 385, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом; у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.

При вирішенні цієї справи, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, відповідно до якого адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зазначив, що положення Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема документів, пов`язаних із використанням тахографа або веденням індивідуальної контрольної книжки водія.

Подібний підхід щодо значення документів обліку режиму праці та відпочинку водія висловлений Верховним Судом у постанові від 29.08.2019 у справі № 823/5035/15.

Водночас, суд враховує, що вказана постанова ухвалена за попередньої редакції Положення № 340, тому у цій справі застосовує матеріальне право саме у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

У постанові від 22.12.2023 у справі № 140/6451/22 Верховний Суд наголосив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності та для можливого оскарження дій Укртрансбезпеки несуть саме ті документи, які особа - водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника - подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до відповідальності.

У постанові від 10.10.2024 у справі № 420/15732/22 Верховний Суд повторно звернув увагу на сформований підхід щодо необхідності наявності документів, передбачених законодавством про автомобільний транспорт, зокрема документів, пов`язаних із тахографом, та послався на правові висновки, викладені у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Так, предметом спору у цій справі є правомірність постанови відповідача № 089912 від 24.09.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд виходить із того, що правомірність оскаржуваної постанови має оцінюватися ретроспективно - з огляду на фактичні обставини, докази та мотиви, які існували на момент її прийняття.

Суд не може підміняти мотиви відповідача новими мотивами, які не були покладені в основу оскаржуваної постанови, однак зобов`язаний оцінити постанову у взаємозв`язку з актом перевірки та матеріалами, на які постанова безпосередньо посилається.

Так, оскаржувана постанова містить посилання на акт рейдової перевірки від 04.09.2025 № 068227.

Саме в акті деталізовано фактичний зміст порушення - відсутність на момент перевірки документів щодо режиму праці та відпочинку водія, а саме тахокарт за день перевірки та попередні 28 днів або бланка підтвердження діяльності водія за відповідний період.

При цьому, суд відхиляє довід позивача про те, що протяжність маршруту до 50 км звільняла його від будь-якого обов`язку мати документальне підтвердження обліку режиму праці та відпочинку.

Суд зазначає, що навіть якщо виходити з доводів позивача про те, що маршрут мав протяжність до 50 км, пункт 6.3 розділу VI Положення № 340 не звільняв водія від такого обов`язку.

Навпаки, ця норма передбачала альтернативні способи його виконання: ведення індивідуальної контрольної книжки водія, наявність копії графіка змінності водіїв або використання діючого та повіреного тахографа.

Отже, юридично значущим у цій справі є не лише питання, чи був обов`язковим тахограф для маршруту до 50 км, а питання, чи мав водій на момент перевірки хоча б один із належних документів або способів документального підтвердження режиму праці та відпочинку, передбачених законодавством.

Водночас, матеріали справи не підтверджують, що на момент перевірки 04.09.2025 позивач пред`явив індивідуальну контрольну книжку водія, копію графіка змінності, заповнені тахокарти, бланк підтвердження діяльності водія або інший належний документ, який підтверджував би режим праці та відпочинку водія.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що позивач пред`явив інші документи, які підтверджували право здійснювати перевезення, статус перевізника, технічний стан і страхування транспортного засобу, однак не підтверджували режим праці та відпочинку водія на момент перевірки.

У той же час, посилання позивача на індивідуальну контрольну книжку водія не спростовує правомірності оскаржуваної постанови.

Так, сам позивач у позові зазначає, що після початку перевірки попросив перерву, відвіз пасажирів, а після доставки пасажирів заповнив індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, з пояснень позивача не вбачається, що така книжка була належним чином заповнена та пред`явлена посадовим особам контролюючого органу саме на момент проведення перевірки.

Довід позивача про неробочий або неповірений тахограф також не є самостійною підставою для скасування постанови.

Якщо позивач не використовував тахограф як засіб обліку режиму праці та відпочинку, він мав забезпечити інший передбачений законодавством спосіб такого обліку та пред`явити відповідний документ під час перевірки.

Крім того, Інструкція № 385 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, передбачала порядок дій у разі несправності або непридатності тахографа до експлуатації, який також передбачав фіксацію відповідних даних водієм.

Суд також відхиляє довід позивача про те, що 04.09.2025 був його перший самостійний виїзд як перевізника, а тому він об`єктивно не міг надати дані за попередні 28 днів.

Суд виходить з того, що такі обставини могли бути враховані відповідачем за умови належного документального підтвердження під час перевірки або під час розгляду справи про порушення до винесення постанови.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що на дату прийняття постанови 24.09.2025 відповідачу були надані документи, які підтверджували передачу транспортного засобу іншому перевізнику протягом серпня 2025 року, бланк підтвердження діяльності водія або інші документи, що об`єктивно пояснювали відсутність документів щодо режиму праці та відпочинку за попередній період.

При цьому, договір передачі автобуса в найм ФОП ОСОБА_2 від 31.07.2025 та тимчасовий реєстраційний талон подані позивачем уже під час судового розгляду разом із відповіддю на відзив.

Ці документи самі собою не свідчать про протиправність постанови на момент її прийняття, оскільки матеріали справи не підтверджують, що відповідач мав можливість оцінити ці документи до прийняття постанови 24.09.2025.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.12.2023 у справі № 140/6451/22, відповідно до якої основне значення мають документи, подані контролюючому органу в момент перевірки або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до відповідальності.

Посилання позивача на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.09.2025 у справі № 683/2222/25 не впливає на оцінку правомірності оскаржуваної постанови.

Так як, зазначена постанова стосується іншої події - 17.07.2025, іншого складу правопорушення - ч. 1 ст. 164 КУпАП, та ухвалена після винесення оскаржуваної постанови від 24.09.2025.

Доводи позивача про відкриття виконавчого провадження після постановлення ухвали про забезпечення позову можуть мати значення для оцінки виконання ухвали суду про забезпечення позову, однак не є критерієм правомірності постанови № 089912 станом на 24.09.2025.

Суд враховує, що позивач фактично не заперечує здійснення пасажирського перевезення 04.09.2025 та не заперечує, що транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом.

Спір зводиться до правової оцінки обов`язку мати документи щодо режиму праці та відпочинку водія на маршруті до 50 км.

З урахуванням пунктів 6.3, 6.4 Положення № 340 та пункту 3.3 Інструкції № 385 суд дійшов висновку, що такий обов`язок існував, але міг бути виконаний альтернативними способами.

Водночас, виконання такого обов`язку позивачем на момент рейдової перевірки судом не встановлено.

Отже, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, тоді як доводи позивача не спростовують встановленої під час рейдової перевірки обставини відсутності на момент перевірки належного документального підтвердження режиму праці та відпочинку водія.

З урахуванням установлених обставин в цій справі, норм законодавства у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, та зазначеної вище практики Верховного Суду, суд дійшов висновку, що постанова № 089912 від 24.09.2025 прийнята відповідачем у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Підстав для визнання постанови протиправною та її скасування суд не встановив.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в цій справі слід відмовити повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 38223667)

Головуючий суддя Є.В. Печений