Ухвала суду № 139381134, 31.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31 серпня 2026 року Справа № 520/26725/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в який просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.07.2026 № 203040017668 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.07.2000 по 30.11.2000 та з 01.01.2001 по 23.07.2001 згідно із записами трудової книжки та відомостями Реєстру застрахованих осіб, без задвоєння вже врахованого стажу за грудень 2000 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу 19 днів роботи у червні 2026 року (01.06.2026-19.06.2026) відповідно до форми ОК-5 від 07.08.2026;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 22.08.1992 по 11.05.1999 електрозварником на напівавтоматах в алюмінієволиварному (ливарному) цеху Харківського заводу «Поршень» / АТ (ВАТ) «Автрамат», разом із уже підтвердженим Комісією періодом 12.10.1989-21.08.1992, як єдиний пільговий період 12.10.1989-11.05.1999;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 30.06.2026, із застосуванням зменшення пенсійного віку на 3 роки за 9 років 7 місяців пільгової роботи та з урахуванням усіх зарахованих судом періодів страхового стажу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Отже, представником сторони по справі, якою є фізична особа, у справах щодо нарахування та виплати пенсійних виплат (які відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України віднесені до справ незначної складності) може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Дієздатність громадянина, зокрема, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (надалі Закон України «Про нотаріат»), що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально [1] або, у визначених законом випадках, іншою особою [2].

Отже, КАС України прямо передбачено, що довіреність на представництво фізичної особи повинна бути завіреною або нотаріусом, або іншою особою у визначених законом випадках (зокрема, начальниками госпіталю, лікувальних закладів, установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, командирами військових частин тощо).

Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Крім цього, винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами визначені у ч. 3 ст. 245 ЦК України.

При цьому положення ч. 5 ст. 60 КАС України встановлюють, що підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України).

Із наведеного слідує, що інститут представництва інтересів фізичної особи за довіреністю у суді безпосередньо корелює із положеннями цивільного законодавства, яке регламентує порядок виникнення, здійснення та припинення представництва за довіреністю.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Суддею встановлено, що 26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) надійшла позовна заява, підписана Медведєвою Мариною Вікторівною, з додатками, до якої додано документ, сформований в підсистемі «Електронний суд», із назвою «Довіреність на Медведєва Марина Вікторівна» від 25.08.2026, наступного змісту: «Я, Дубина Олександр Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 ), уповноважую Медведєва Марина Вікторівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) представляти мої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.».

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.

Долучений до позову документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ», сформований у підсистемі «Електронний суд», не є належним доказом підтвердження процесуальних повноважень Медведєвої М.В. у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України, оскільки такий не є нотаріально посвідченим документом та не містить всіх необхідних реквізитів.

Положення ч. 7 ст. 59 КАС України в контексті відсилки до Положення про ЄСІТС [у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про ЄСІТС] не означає, що таким положенням унормовано порядок підтвердження повноважень на представництво інтересів фізичної особи у суді.

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (надалі - Положення № 1845), визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Тобто, Положенням № 1845 унормовано виключно порядок роботи користувачів у окремих підсистемах (модулях) ЄСІТС, зокрема підсистемах "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистемах відеоконференцзв`язку.

При цьому Положенням № 1845 врегламентовано видачу довіреності в електронній формі (пункти 30-35), проте суть довіреності, мова про яку йде в означених пунктах, не можна ототожнювати із довіреністю на представництво інтересів у розумінні ч. 3 ст. 244 ЦК України та, зокрема, ст. 59 КАС України.

Якщо ЦК України та КАС України під поняттям «довіреність» визначено письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, то довіреність, визначена Положенням № 1845, не має такого ж значення.

Так, згідно із приписами п. 32 Положення № 1845 довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду - тобто, правова природа електронної довіреності в розумінні Положення № 1845 полягає в підтвердженні санкціонованого доступу користувача (повіреного) до інформації та роботи в окремих підсистемах (модулях) ЄСІТС.

З наведеного слідує необхідність розмежування понять «довіреність на представництво інтересів у суді» (ч. 3 ст. 244 ЦК України, ст. 59 КАС України) та «довіреність на вчинення дій засобами Електронного суду» (Положення № 1845).

Враховуючи наведене, суддя висновує, що доказів належного уповноваження Медведєвої Марини Вікторівни на вчинення процесуальних дій в адміністративному суді від імені ОСОБА_1 у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України до позову не додано.

Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, яка міститься, зокрема, в ухвалі від 23.06.2026 у справі № 480/7816/24.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись ст.ст. 55, 57, 59, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.