Ухвала суду № 139381088, 01.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 вересня 2026 р. Справа № 520/24812/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) , Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , щодо взяття на військовий облік, проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу до Збройних Сил України;

- скасувати наказ військової частини НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є зокрема визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , щодо взяття на військовий облік, проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу до Збройних Сил України.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 11.08.2026 (згідно відтиску штампу канцелярії суду на позовній заяві), тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку.

Судом встановлено, що позивачем додано до позову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначено, що позивач та його представник довідалися про повний обсяг порушень, допущених відповідачами, зокрема про односторонню, не передбачену законом зміну облікового статусу Позивача в реєстрі «Оберіг» з «Виключено з обліку» на «Знято з обліку» (роздруківка «Резерв ID» від 19.07.2026).

Так, судом встановлено, що 29.05.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби, постанова ВЛК «Придатний», дата ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується подальшою роздруківкою «Резерв ID».

Суд зазначає, що роздруківка із системи "Оберіг" не є належним доказом пропуску строку.

Крім того, суд зауважує, що факт ознайомлення позивача та його представника про повний обсяг порушень, допущених відповідачами, зокрема про односторонню, не передбачену законом зміну облікового статусу Позивача в реєстрі «Оберіг» з «Виключено з обліку» на «Знято з обліку» (роздруківка «Резерв ID» від 19.07.2026) не свідчить про дотримання місячного строку звернення до суду та не змінюють моменту, з якого особа дізналася про порушення свого права.

Мобілізація та відправлення для проходження військової служби є діями, які безпосередньо змінюють правовий статус особи та спричиняють реальне настання юридичних наслідків. Про порушення свого права на відстрочку та про фактичне залучення до військової служби під час мобілізації позивач об`єктивно дізнався та повинен був дізнатися безпосередньо в день його мобілізації та направлення до військової частини - 29.05.2026.

Відтак перебіг встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду розпочався 29.05.2026 та закінчився 29.06.2026.

Таким чином, позивачем пропущено місячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що згідно з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно з ч. 10 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У відповідності до положень частин 1 та 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, за результатами аналізу вказаних норм, позивач при зверненні до суду з позовом зобов`язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов`язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів.

З позовної заяви вбачається, що позивач зокрема просить суд:

- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу до Збройних Сил України;

- скасувати наказ військової частини НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивачем в порушення п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено реквізити (№ та дата) оскаржуваних наказів, а також не додано до позовної заяви оскаржуваних наказів, тобто, не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, а саме - десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином завірених копій оскаржуваних наказів, уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах реквізитів (№ та дата) наказів, які він просить суд визнати протиправними та скасувати, та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску із наданням доказів у підтвердження поважності таких причин.

Від представника позивача 26.08.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 17.08.2026.

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на подання позовної заяви суд визначаючи чи є причини пропуску такого строку поважними оцінює, зокрема, тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду суд звертає увагу, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 29.05.2026 Позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби (постанова ВЛК «Придатний», дата ВЛК 29.05.2026, що підтверджується подальшою роздруківкою «Резерв ID»). Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 17.06.2026 №23544, виданої за формою 5 (додаток 22 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, пункт 2.8.4.3), солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 з 01.06.2026.

Суд зазначає, що роздруківка із системи "Оберіг" не є належним доказом пропуску строку.

Крім того, суд зауважує, що факт ознайомлення позивача та його представника про повний обсяг порушень, допущених відповідачами, зокрема про односторонню, не передбачену законом зміну облікового статусу Позивача в реєстрі «Оберіг» з «Виключено з обліку» на «Знято з обліку» (роздруківка «Резерв ID» від 19.07.2026) не свідчить про дотримання місячного строку звернення до суду та не змінюють моменту, з якого особа дізналася про порушення свого права.

Мобілізація та відправлення для проходження військової служби є діями, які безпосередньо змінюють правовий статус особи та спричиняють реальне настання юридичних наслідків. Про порушення свого права на відстрочку та про фактичне залучення до військової служби під час мобілізації позивач об`єктивно дізнався та повинен був дізнатися безпосередньо в день його мобілізації та направлення до військової частини - 29.05.2026.

Відтак перебіг встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду розпочався 29.05.2026 та закінчився 29.06.2026.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 11.08.2026 (згідно відтиску штампу канцелярії суду на позовній заяві), тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку.

Як зазначалось судом раніше, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неповажними наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку обставини в обґрунтування пропущеного строку звернення до суду, оскільки вони не містять переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також не містять жодного доказу поважності причин пропуску строку звернення.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.

Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, з огляду на що суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.

Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Крім того, як зазначалось судом раніше, однією із підстав для залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 17.08.2026 було, зокрема необхідність надання позивачем належним чином завірених копій оскаржуваних наказів, уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах реквізитів (№ та дата) наказів, які він просить суд визнати протиправними та скасувати.

Проте, представником позивача, не було надано до суду належним чином завіреної копії оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України, уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах реквізитів (№ та дата) наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України, який він просить суд визнати протиправним та скасуват, як того вимагала ухвала суду від 17.08.2026.

Отже, представником позивача не було усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6, 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Панов М.М.