Рішення № 139380821, 01.09.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1501/26

Єдиний унікальний № 742/1359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання права на земельну частку (пай),

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивує тим, що в 1930 році в селі Ковтунівка було організовано колгосп «Шлях до комунізму», який в 1976 році в результаті укрупнення було реорганізовано з колгоспом «Більшовик». 12 січня 1981 року ОСОБА_1 вступив у члени колгоспу «Більшовик», про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці колгоспника. В 1990 році колгосп «Більшовик» в результаті роз`єднання реорганізовано в колгосп «Нове життя». Згідно рішення виконкому Прилуцької РДА від 12.05.1992 за №128 колгосп «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя». Як вбачається з записів у трудовій книжці колгоспника та відповідно до відомостей про заробітну плату членів колгоспу, ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу Більшовик та працював в колгоспі Більшовик, колгоспі Нове Життя та пайгоспі Нове життя з квітня 1981 по лютий 1991 року. В період з 17.12.1991 по 25.08.2000 ОСОБА_1 відбував покарання в Холодногорській виправній колонії Харківської області. Після звільнення з виправної колонії ОСОБА_1 продовжив працювати в СТОВ «Нове життя» на посаді шофера та плотника, а 01.01.2002 був звільнений з роботи за власним бажанням. З членів колгоспу не виключався, заяву про виключення не подавав. 16.10.1995 відповідно до Рішення Ковтунівської сільської ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя» село Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії I-ЧН № 000082. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Ковтунівської сільської ради народних депутатів від 16.10.1995 №34. Зазначений Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24. На момент видачі колгоспу «Нове життя» Державного акту на право колективної власності на землю позивач в колгоспі не працював (бо в цей період відбував покарання у виправній колонії), однак з членів колгоспу не виключався, а отже залишався членом колгоспу «Нове життя» на момент видачі господарству Державного акту. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 не включений до списку громадян-членів КСП, сертифікат на право на земельну частку пай по колишньому КСП Нове життя, с. Ковтунівка на ім`я ОСОБА_1 не виписувався і державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифіката не видавався. Разом з тим, не включення позивача до списку громадян-членів КСП, не позбавляє його права на земельну частку, а відсутність правового механізму оформлення права власності на земельний пай без виписаного сертифіката порушує право позивача, як колишнього члена КСП, на отримання земельної частки (паю) та змушує його звернутися до суду з даним позовом. Отже, будучи членом КСП Нове життя на момент передачі останньому Державного акту на право колективної власності на землю, позивач отримав право на земельну частку (пай) в розмірі 5,02 умовних кадастрових гектарів без визначення її меж в натурі. Разом з тим, невнесення позивача до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, не може позбавити його права на земельну частку (пай).

З приводу строків звернення до суду. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). Варто зауважити, що законодавчо визначених (присічних) строків для оформлення колишніми членами колгоспів права власності на земельну частку пай немає. Більше того, це право переходить до спадкоємців, якщо член колгоспу за своє життя не здійснив оформлення права власності на землю. Право на землю гарантується Конституцією і ніхто не може бути позбавлений такого права, зокрема, через тривале неоформлення або зволікання з оформленням права власності. Громадянин, який був членом КСП на момент передачі останньому Державного акту на землю, може правомірно розраховувати на те, що його право на земельну частку є непорушним і таке право не обмежене часовими рамками. Така позиція висвітлена, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі №6-12823св14. Окрім того, до моменту отримання інформації з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про не включення до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, позивач не знав про те, що існують обставини, які перешкоджають йому, як колишньому члену КСП, оформити право власності на земельну частку (пай).

Тому позивач був вимушений звернутись до суду з позовом та просить визнати за ним, як за колишнім членом колгоспу «Нове життя» Прилуцького району с. Ковтунівка, право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 5,02 га. умовних кадастрових гектарів без визначення її меж в натурі на території Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.Судові витрати просить залишить за позивачем.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відкладено до 02 липня 2026 року.

02 липня 2026 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, яке відкладено до 01 вересня 2026 року.

Позивач та його представник адвокат Зибінська В.Г. в судове засідання не з`явились. Згідно письмової заяви представника просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Представник Яблунівської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно поданої письмової заяви просить судове засідання проводити без участі представника. При вирішенні справи покладається на розгляд суду.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно письмової заяви просили розгляд справи проводити без їх участі, при вирішенні позову покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбував покарання у місцях позбавлення волі з 25.02.1991 до 25.08.2000, звідки звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання, що підтверджується копією довідки серії №111206, виданої Холодногірською виправною колонією Харківської області 25 серпня 2000 року (а.с.7).

Згідно з копії трудової книжки колгоспника від 12 січня 1981 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що останній працював в колгоспі «Більшовик» Прилуцького району Чернігівської області на посаді шофера з 05.03.1982 по 1991 рік. З 11.10.2000 працював у СТОВ «Нове життя» на посаді шофера. З 29.02.2001 переведений плотником. 16.05.2001 звільнений за власним бажанням. З 11.12.2001 по 01.01.2002 працював у СТОВ «Нове життя» на посаді опалювача на період опалювального сезону. Відомості про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП відсутні (а.с.26, 27, зворот).

Відповідно до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року вбачається, що Ковтунівською сільською радою народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до рішення Ковтунівської сільської Ради народних депутатів від 16 жовтня 1995 року за №34, видано Державний акт на право колективної власності на землю (з додатками №1 та №2) Колективному сільськогосподарському підприємству «Нове Життя» с. Ковтунівка, Прилуцького району, Чернігівської області, яким передав у колективну власність для сільськогосподарського використання 2 115,2 га землі в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24 (а.с.12, зворот).

Додатком №1 до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року, є список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, загальною кількістю 385 громадян, проте у даному списку відсутнє ім`я та прізвище ОСОБА_1 (а.с.15-20, зворот).

Додатком №2 до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року, є план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність (а.с.13, зворот, 21).

Відповідно до копії архівної довідки Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 09 березня 2026 року за №63 вбачається, що ОСОБА_1 (1981-1991 роки) (так в документах), працював в колгоспі «Більшовик», колгоспі «Нове життя» та пайгоспі «Нове життя», інших громадян за прізвищем та ім`ям ОСОБА_1 в особистих рахунках із заробітної плати за вищевказані роки немає. Дата організації колгоспу 1930 рік. Дата вступу в колгосп квітень 1981 року. По наявних документах працює (вав/ла) в колгоспі з квітня 1981 року по лютий 1991 року. Архівна довідка видана на підставі особових рахунків із заробітної плати колгоспу «Більшовик», колгоспу «Нове життя» та пайгоспу «Нове життя» за 1981-1991 роки. Підстава: Фонд №14, опис №1-К, справи №239, 250, 254, 264, 269, 277, 284, 291, 394, 304, 310. Колгосп «Шлях до Комунізму» в результаті укрупнення реорганізовано з колгоспом «Більшовик». Протокол №1 рішення загальних зборів від 07.01.1976 року. Колгосп «Більшовик» в результаті роз`єднання реорганізовано в колгосп «Нове життя». Протокол №2 рішення загальних зборів від 20.02.1990 року. Колгосп «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя» згідно рішення №128 виконкому Прилуцької районної ради від 12 травня 1992 року (а.с.8 зворот).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №29-25-0.5-1568/2-26 від 09.03.2026 управління повідомляє, що прізвище ОСОБА_1 відсутнє у Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 по КСП «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області не виготовлявся та не видавався. Середній розмір земельної частки (паю) 5,02 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) по КСП «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області станом на 01.01.2026 складає 204825,35 грн. (а.с.6).

Відповідно до копії рішення Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області «Про прийняття на зберігання фондів трудового архіву» від 19 березня 2021 року вирішено створити трудовий архів на території Яблунівської сільської ради та визначити місцем зберігання документів адміністративну будівлю с. Ковтунівка (а.с.10).

Згідно з копії Акта про приймання-передавання документів на тривале зберігання від 14 серпня 2023 року, у зв`язку з створенням трудового архіву на території Яблунівської сільської ради Яблунівська сільська рада передає, а трудовий архів Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області приймає справи з кадрових питань (особового складу) документи фондів, облікові документи та довідковий апарат до них, в тому числі опис №1-К справ з кадрових питань (особового складу) пайгосп «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області (а.с.9 зворот).

Відповідно до копії довідки Яблунівської сільської ради №121-08/356 від 09.03.2026 вбачається, що трудового архіву Яблунівської сільської ради передані тільки особові рахунки із заробітної плати пайгоспу «Нове життя». Розпорядження, накази про прийняття та звільнення до трудового архіву не передавалися. Архівні довідки видаються на підставі особових рахунків із заробітної плати пайгоспу «Нове життя». На підставі особових рахунків із заробітної плати ОСОБА_1 працював в колгоспі «Більшовик», колгоспі «Нове життя» та пайгоспі « Нове життя» з квітня 1981 року по лютий 1991 року. Відомості про членство ОСОБА_1 в КСП «Нове життя» в архівному фонді відсутні. До трудового архіву передані особові рахунки пайгоспу «Нове життя» за 1949-1956, 1958-2000 роки. Колгосп «Шлях до Комунізму» в результаті укрупнення реорганізовано з колгоспом «Більшовик». Протокол №1 рішення загальних зборів від 07.01.1976 року. Колгосп «Більшовик» в результаті роз`єднання реорганізовано в колгосп «Нове життя». Протокол №2 рішення загальних зборів від 20.02.1990 року. Колгосп «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя» згідно рішення №128 виконкому Прилуцької районної ради від 12 травня 1992 року (а.с.8).

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином, в даній справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Таким чином, законодавець чітко визначив поняття "право на земельну частку (пай)" та "право власності на землю", які не є тотожними.

Статтею 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, установлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Отже, основним критерієм права на земельну частку (пай) є членство особи у реформованому господарстві на час отримання останнім державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства (ст.4 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства. Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

З матеріалів справи вбачається, що на час передачі КСП «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області у колективну власність землі ОСОБА_1 не був членом цього КСП, у зв`язку з чим він не має права на земельну частку (пай) з числа земель колективної власності КСП «Нове Життя».

Судом установлено, що ОСОБА_1 не було включено до списків осіб - членів КСП «Нове Життя», що долучався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого 17 листопада 1995 року, і позивач не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).

При цьому, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджують лише перебування у трудових відносинах з колгоспом «Більшовик» правонаступником якого є колгосп «Нове Життя» та пайгосп «Нове Життя», однак не свідчать про те, що він був членом цього підприємства на час проведення розпаювання.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №274/3394/20 (провадження №61-3806ск21).

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем членства у КСП «Нове Життя» під час проведення розпаювання, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати із відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.4, 15, 16, Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Зибінська Галина Вікторівна до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА