Рішення № 13938018, 21.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.10 р.                     Справа № 2/296                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Мартюхіна Н.О., суддів Кододова О.В., Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства по теплопостачанню „Вуглик” м. Горлівка

про стягнення заборгованості у сумі 10565563,02грн.

За зустрічним позовом: Комунального підприємства по теплопостачанню „Вуглик” м. Горлівка

до відповідача: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ

про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. недійсним.

За участю

представників сторін:

від позивача за первинним позовом: не з’явився

від відповідача за первинним позовом: Гаврилюк Н.В. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірнє підприємство „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню „Вуглик” м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 10565563,02грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для застосуванні відповідальності за делькредере, договір комісії № 12/05-464/2 від 01.10.2005р., акти прийому-передачі теплової енергії, звіти комісіонера, вимоги про погашення заборгованості. Як на правові підстави позову посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1016 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10561803,88грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує оскільки сторони домовилися, що у разі порушення Споживачем будь-яких умов укладеного правочину в частині розрахунків, комісіонер зобов’язаний протягом 3-х календарних днів повідомити про це Комітента, та передати останньому оригінал укладеного Правочину та пакет документів до нього. У період з жовтня 2005р. по квітень 2006р. відповідач щомісячно надавав звіти про суми дебіторської заборгованості, в яких зазначав борг з боку населення, юридичних осіб, але позивач ніяких дій до теперішнього часу не застосував. Також, відповідач просить припинити зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 7346202,04грн. на підставі ст. 601 ЦК України, оскільки вимоги є однорідними

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 15.10.2007р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

15.10.2007р. Комунальне підприємство по теплопостачанню „Вуглик” Горлівської міської ради м. Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. – недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на невідповідність договору вимогам закону. Як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається на ст.. 215 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.11.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Волошинової Л.В., Новикової Р.Г.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.01.2008р. змінено склад судової колегії суддю Волошинову Л.В. на суддю Сковородіну О.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2008р. провадження у справі зупинялось.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2010р. змінено склад судової колегії суддю Новикову Р.Г. на суддю Левшину Г.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2010р. провадження у справі було поновлено.

26.08.2010р. від Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик” надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України про відмову від зустрічної позовної заяви.

Склад судової колегії неодноразово змінювався, остаточно справу розглядала колегія суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Кододової О.В. та Левшиної Г.В., згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 06.12.2010р.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія В С Т А Н О В И Л А :

01.10.2005р. між Дочірнім підприємством “Газ-тепло”, правонаступником якого є Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз”, згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007р. № 538 (Комітент) та Комунальним підприємством по теплопостачанню „Вуглик” (Комісіонер) був укладений договір комісії № 12/05-464/2.

За цим договором Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов’язання укласти від свого імені Правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього Договору, зі споживачами за рахунок Комітента.

Між сторонами 31.10.2005р., 30.11.2005р., 31.12.2005р., 31.01.2006р., 31.03.2006р., 30.04.2006р., укладалися додаткові угоди, якими змінювався п. 3.1., а саме – ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру.

Відповідно до п. 4.1. договору комітент зобов’язаний передати на підставі акту прийому-передачі теплової енергії Комісіонеру теплову енергію в розмірі та на умовах оговорених Сторонами в договорі.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що Комісіонер зобов’язується прийняти від Комітента Теплову енергію за звітний місяць, шляхом підписання Акту прийому-передачі теплової енергії за формою, визначеною сторонами в додатку № 1 до договору.

Згідно до п. 4.4. договору в інтересах Комітента Комісіонер зобов’язаний від свого імені укласти Правочини з Споживачами Теплової енергії, а саме з:

-          населенням, відповідно чинного законодавства України;

-          бюджетними установами всіх рівнів;

-          госпрозрахунковими підприємствами.

Вищезазначені правочини в обов’язковому порядку повинні містити умови, які передбачають наступне:

- виключне право Комітента обмежувати та припиняти постачання Теплової енергії Споживачам у випадках неналежного виконання останнім умов зазначених Правочинів в односторонньому порядку;

- виключне право Комітенту відновлювати постачання теплової енергії Споживачам (по письмовому клопотанню Комісіонера);

- обов’язок Споживача здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.5. договору Сторони домовилися, що Правочини, укладені Комісіонером із Споживачами, в обов’язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту Теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента, зазначений в п. 5.1. цього договору, з вказівкою: призначення платежу “за теплову енергію, з ПДВ”. В разі отримання Комісіонером грошових коштів за реалізовану Теплову енергію на інші рахунки, які належать Комісіонеру, дані кошти мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок Комітента на пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки Комісіонера.

Пунктом 4.7. договору визначено, що загальний обсяг теплової енергії, реалізованої Комісіонером Споживачам, згідно укладених Правочинів, повинен відповідати обсягу Теплової енергії, отриманому від Комітента.

Згідно до п.4.8. договору комісіонер зобов’язується забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої Споживачами за відповідними Правочинами, укладеними на виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 4.9. договору комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед Комітентом за невиконання Споживачами своїх зобов’язань за Правочинами, укладеними між Комісіонером та такими Споживачами. Сторони домовилися, що забезпеченням поруки є сума винагороди Комісіонеру, визначена в п. 5.2. договору.

Комісіонер зобов’язується відшкодувати Комітенту за власні кошти різницю між вартістю реалізованої Споживачам або третім особам Теплової енергії та вартістю Теплової енергії переданої Комісіонеру, відповідно до умов договору (п. 4.12. договору).

Пунктом 5.2.договору встановлено, що комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах цього договору теплової енергії. Додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. є договором комісії в розумінні ст.1011ЦК України, відповідно до якої одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.2 ст.1016 ЦК України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер, зокрема, поручився за виконання договору (делькредере).

Згідно пункту4.9 Договору Комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед Комітентом за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладеними між Комісіонером та такими споживачами. Виходячи з загальних положень про поруку, закріплених ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель несе солідарну із боржником відповідальність перед кредитором. При цьому умовою для застосування такої солідарної відповідальності є порушення зобов’язань з боку боржника, яким у розглядуваній справі є споживачі.

За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України наявність солідарного обов’язку зумовлює право кредитора за своїм вибором вимагати виконання обов’язку повністю або частково як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Отже, Позивач, за висновками суду, управнений висувати вимоги до Відповідача з огляду на наявність умов про поруку, викладеної в п. 4.9. Договору, яка цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України щодо форми правочину про забезпечення виконання зобов’язання, яким є порука у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2005р. по квітень 2006р. було передано відповідачу теплову енергію на загальну суму 24456557,08грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі від 31.10.2005р. на суму 1337729,86грн., від 30.11.2005р. на суму 3185975,60грн., від 31.12.2005р. на суму 3886277,08грн., від 31.01.2006р. на суму 6220540,70грн., від 31.03.2006р. на суму 5416043,33грн., від 31.03.2006р. на суму 4145644,44грн., від 30.04.2006р. на суму 264346,07грн. В свою чергу, Комунальне підприємство по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик” прийняло обумовлену у договорі кількість теплової енергії та реалізувало її кінцевим споживачам.

Зазначені акти приймання-передачі підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Відповідно до звітів комісіонера від 31.10.2005р., від 30.11.2005р., від 31.12.2005р., від 31.01.2006р., від 31.03.2006р., від 30.04.2006р. було зафіксовано борг споживачів за теплову енергію в розмірі 1057973,60грн. станом на 30.04.2006р. Зазначені звіти комісіонера підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Дослідивши зміст актів приймання-передачі, звітів комісіонера, судом встановлено, що теплова енергія була фактично прийнята відповідачем та передана його споживачам.

Згідно до матеріалів справи відповідач зобов’язання за договором комісії № 12/05—464/2 від 01.10.2005р. виконав частково та перерахував грошові кошти на загальну сум13899369,82грн., що вбачається із наданого позивачем розрахунку суми боргу та не заперечується відповідачем. У зв’язку з чим за даними позивача за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 10561803,88грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

18.05.2007р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу № 54/11-906-1959 про погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

З урахуванням вимог договору комісії та виставленої письмової вимоги про сплату заборгованості за теплову енергію Комісіонеру, який прийняв на себе поруку (делькредере), обов’язок відповідача з оплати в силу ст. 530 Цивільного кодексу України настав ще у 2007р.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку за делькредере із здійснення відповідних платежів на користь позивача.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зазначених грошових зобов’язань Відповідачем є порушенням зобов’язання. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимоги кредитора має сплатити суму боргу.

Проте, як видно з матеріалів справи, зокрема двостороннього акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2010р. підписаного з обох сторін заборгованість відповідача перед позивачем складає 10557187,26грн.

Тобто, саме ця сума заборгованості підтверджена обома сторонами шляхом звірки розрахунків та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, судом встановлено, що під час слухання справи відповідачем частково погашено заборгованість в розмірі 4616,62грн., у зв’язку з чим провадження у справі в частині вимог про стягнення 4616,61грн. підлягають припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, сума позовних вимог, яка є спірною становить 10557187,26грн.

Виходячи з позиції відповідача, яка зводиться до того, що він вважає сумою позовних вимог, які підлягають задоволенню 3210985,22грн., які є остаточним сальдо між заявленими позовними вимогами в розмірі 10557187,26грн. та 7346202,04грн. які на його думку є сумою заліку зустрічних вимог.

Так, як видно з матеріалів справи між Дочірнім підприємством „Газ-тепло” (Замовник) та Комунальним підприємством по теплопостачанню „Вуглик” (Підрядник) був укладений договір № 17/05-463/2 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору з метою виконання умов договору, Підрядник за завданням Замовника зобов’язується на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснити послуги з переробки Природного газу в Готову продукцію, відповідно до технічних умов та транспортування Готової продукції до Споживачів, а замовник зобов’язується прийняти Готову продукцію та оплатити Підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до Споживачів.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що Замовник оплачує за актом, зазначеним в п. 9.1. договору, ціну робіт з наданих Підрядником Послуг в розмірі та порядку, встановленому цим Договором.

Розділом 9 „Розрахунки” визначено:

Підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний Сторонами Акт виконаних робіт за формою встановленою Сторонами в додатку № 5 до цього Договору.

З метою забезпечення розрахунків із Підрядником за виконані роботи з переробки Природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень ст. 10 цього договору, Замовник перераховує Підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку відкритого на виконання умов п. 5.1. ст.. 5 договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого Сторонами в Додатку № 4 до цього Договору.

Грошові кошти, зазначені в п. 9.2. договору, перераховуються Замовником Підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації Готової продукції за Договором комісії.

Згідно до п. 15.1. договору, останній набуває юридичної сили з моменту його підписання Сторонами та діє в частині виконання послуг з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання Сторонами.

Ухвалами господарського суду Донецької області по справі № 2/296 неодноразово витребувалося від сторін письмові пояснення щодо визначення строку (моменту) виконання зобов’язання по оплаті за договором переробки природного газу № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. з посиланням на конкретні пункти договору, додаткові угоди тощо; алгоритм розподілу коштів та додаток № 4 до договору переробки природного газу № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. В разі відсутності такого алгоритму надати письмові пояснення з цього приводу.

Проте, сторонами додаток № 4 до договору переробки природного газу № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. суду не надано.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що таких додатків, яким повинно було визначатися алгоритм розподілу грошових коштів та оплати відповідачу наданих послуг між сторонами не підписувався. Позивачем вказані обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем за надані послуги в межах договору № 17/05-463/2 від 01.10.2005р.про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії та договору комісії № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. у розмірі 7346202,04грн.

Як вбачається з матеріалів справи переробка природного газу в теплову енергію за договором № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. здійснювалася протягом жовтня 2005р. – квітня 2006р., що підтверджується актами долученими до матеріалів справи, які підписані та скріплені печатками сторін та є первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”.

Факт виконання робіт з переробки теплової енергії за договором № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. підтверджується актами виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками з обох сторін та додані до матеріалів справи.

Проте, як встановлено судом вище строк оплати наданих відповідачем послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії умовами договору № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. не встановлений, та письмового доказу визначення строку сплати або будь-якого алгоритму розподілу грошових коштів сторонами суду не надано, у тому числі й на вимогу суду.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством по теплопостачанню Горлівською міської ради „Вуглик” 15.07.2010р. було направлено на адресу позивача повідомлення про зарахування зустрічних позовних вимог в загальній сумі 7346202,04грн, за договором комісії № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. та договором № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. про надання послуг по переробці природного газу та транспортуванню теплової енергії.

Із змісту вказаного повідомленням видно, що відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості в розмірі 7346202,04грн., яка склалася у зв’язку з виконанням договору комісії № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. та договору № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. про надання послуг з переробки природного газу та транспортуванню теплової енергії. зазначає, що у зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язання з оплати отриманих послуг умовами договорів не визначений, тому просить на підставі ст.. 601 Цивільного кодексу України провести взаємозалік на суму 7346202,04грн.

Вказаний лист-повідомлення № 74-2521 від 14.07.2010р. про зарахування зустрічних вимог було направлено рекомендованою поштою на адресу позивача, а саме: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1. Про що свідчить квитанція № 9481 від 15.07.2010р., яка додана до матеріалів справи.

Проте, позивач на вказаний лист не відповів та будь-яких заперечень або згоди не висловив.

Позивач факт отримання такого повідомлення про зарахування зустрічних вимог заперечує, однак такі заперечення позивача суд вважає неспроможними, оскільки в матеріалах справи наявний належний доказ направлення такого повідомлення, а саме поштова квитанція № 9481 від 15.07.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Таким чином, законодавцем встановлені певні умови, за наявністю яких можливе припинення зобов’язання шляхом зарахування, та, водночас, ст. 602 Цивільного кодексу України встановлює випадки, у яких зарахування не допускається.

Приймаючи до уваги, що вимоги Відповідача до Позивача є грошовими, а отже –однорідними із заявленими за первісним позовом, строк їх виконання не настав, а для зарахування достатньо навіть заяви одної із сторін (ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України), суд, враховуючи заяву Відповідача із належними доказами її надсилання, погоджується із позицією Відповідача про часткове припинення грошового зобов’язання перед Позивачем за Договором. За таких обставин, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині –щодо суми 7346202,04гривень.

Заперечення Позивача щодо зазначеного зарахування судом до уваги не приймаються оскільки відповідна позиція не вмотивована жодними нормами права і не підтверджена належними доказами, а непогодження із зарахуванням за наявністю передбачених законом підстав та за відсутністю відповідних обмежень на можливість зарахування не впливає.

Суд також вважає за необхідне наголосити на юридичній неспроможності позиції щодо відмови від зарахування, викладеної у поясненнях позивача від 14.09.2010р. яка ґрунтується на тлумаченні п. 9.2. договору переробки № 17/05-463/2 від 01.10.2005р. Так, на думку суду, зміст зазначеного пункту договору не пов’язує момент виникнення обов’язку з оплати наданих Відповідачем послуг з моментом надходження грошових коштів на рахунок Позивача відповідно до договору комісії, а, визначаючи його (обов’язку) наявність, запроваджує лише певний порядок його виконання, метою якого є саме забезпечення виконання цього обов’язку. При цьому зміст п. 9.1. договору розцінюється судом як визначеність моменту виникнення обов’язку Позивача оплатити надані Відповідачем послуги наявністю акту виконаних робіт за відповідний місяць, який безпосередньо і визначається як підстава для розрахунку, а ні як строк здійснення такого розрахунку.

Судом було докладно вивчений зміст розділу 9 „Порядок розрахунків” договору переробки № 17/05-463/2 від 01.10.2005р., витребувані у сторін додатки та додаткові угоди на які є посилання в договорі поставки, переробки. Із змісту наданих сторонами договорів та додаткових угод до них, які містяться в матеріалах справи, судом не встановлено наявності будь-якого строку сплати за договором переробки. З урахуванням викладеного за висновками колегії суддів, строк виконання зобов’язання сторонами не визначений.

Не може вважатися підставою для заперечення списання заборгованості за договором № 17/05-463/2 від 01.10.2005р., оскільки як, встановлено судом строк виконання такого зобов’язання з оплати сторонами не визначений.

Крім того, суд зазначає, що за змістом ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція, якою є зарахування, є первинною подією по відношенню до її облікування, фактична наявність якої (операції) за умов наявності відповідного первинного документу не покладається у залежність від відображення / не відображення в обліку.

Отже, судом не приймається до уваги посилання позивача на списання заборгованості, оскільки облікування заборгованості здійснюється за господарськими операціями, які відбуваються за певними підставами, зокрема укладання договорів та складання документів, які свідчать про їх виконання.

Тобто, бухгалтерський та податковий облік здійснюється не сам по собі, а облікує господарську операцію, а саме виконання договорів. За таких обставин зміст укладених між сторонами договірних відносин та їх виконання є первісним фактором для господарської операції а їх відображення в бухгалтерському обліку – вторинним.

Щодо посилання позивача на застосування положень ст. 864 Цивільного кодексу України, то вони судом до уваги не приймається, оскільки позивач жодних претензій з приводу якості, неналежного виконання послуг з переробки не висловлював. Норма ст. 864 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач, як на підставу пропуску строку позовної давності регулює відносини сторін, щодо недоліків виконаних робіт, а ні право вимоги оплати за виконані роботи.

Таким чином, за висновками колегії суддів провадження у справі, щодо позовних вимог Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ в частині стягнення 7346202,04грн., відносно яких зобов’язання Відповідача припинилися в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вище викладене вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 3210985,22грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Комунального підприємства по теплопостачанню „Вуглик” до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. недійсним, то суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи заявою від 25.08.2010р. № 74-2625 Комунальне підприємство по теплопостачанню „Вуглик” відмовилося від зустрічного про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. недійсним.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до матеріалів справи. При цьому, суд роз’яснює позивачу наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представника позивача та чи не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб вказані дії.

За змістом п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом відмовився від позову, заяву про відмову від позову підписано повноважною особою, а саме представником Гаврилюк Н.В. на підставі довіреності № 74-8 від 11.01.2010р., з наслідками відмови від позову позивача за зустрічним позовом ознайомлено, право на відмову від позову передбачено Господарсько-процесуальним кодексом України та такі дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, згідно п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд приймає відмову від позову та припиняє провадження у справі в частині вимог про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. недійсним.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

          У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку що передбачений ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик” м. Горлівка про стягнення 10561803,88грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик” (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ушева, 1, п/р 26001301554832/980 в ПІБ м. Горлівка, МФО 334088, ЄДРПОУ 30500344) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул.. Шолуденко, 1, р/р 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість в розмірі 3210985,22грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог в розмірі 7350818,65грн. припинити на підставі п. 11ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Провадження у справі за зустрічним позовом Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівськохї міської ради „Вуглик” м. Горлівка до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ про визнання договору № 12/05-464/2 від 01.10.2005р. недійсним припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Суддя Мартюхіна Н.О.                               

Суддя                                                                                           О.В. Кододова

          Суддя                                                                                                     Г.В. Левшина                    

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2010р.