Ухвала суду № 139379497, 31.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/6572/25

31 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №500/6572/25 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 від 02.09.2025.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 від 02.09.2025.

13.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк тридцять днів з дня отримання ухвали суду подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі № 500/6572/25, з наданням документального підтвердження вчинення дій, спрямованих на належне та повне виконання цього рішення, зокрема щодо повторного розгляду заяви з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що попри наявність чинного судового рішення, яким відомості про порушення правил військового обліку визнано протиправними та підлягали вилученню, відповідач одразу ж вносив до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування ОСОБА_1 у розшуку та про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим позивачем неодноразово подавались звернення (заяви/скарги) щодо зняття з розшуку та скасування безпідставно накладених штрафів.

Вказано, що хронологія подій є такою:

21.07.2026 о 08:25 год. за результатами розгляду справи щодо непроходження ВЛК ОСОБА_1 знято з розшуку;

21.07.2026 о 08:30 год. ОСОБА_1 повторно поставлено на розшук за фактом неявки за повісткою;

23.07.2026 о 13:03 год. подано заяву (скаргу) щодо оскарження штрафу, накладеного за повісткою;

26.07.2026 о 17:15 год. відповідну справу закрито без сплати штрафу;

26.07.2026 о 17:20 год. подано звернення до поліції у зв`язку з відкриттям нової справи за повісткою;

26.07.2026 о 19:10 год. виявлено порушення у застосунку "Оберіг";

26.07.2026 о 23:15 год. подано заяву на оскарження нового штрафу, накладеного за повісткою;

29.07.2026 о 21:25 год. отримано підтвердження щодо штрафу, ОСОБА_1 знято з розшуку;

29.07.2026 о 22:30 год. подано нове звернення до поліції, ОСОБА_1 повторно поставлено на розшук за повісткою;

30.07.2026 о 15:08 год. подано нову заяву на оскарження штрафу за справою щодо ВЛК;

02.08.2026 о 12:45 год. отримано підтвердження щодо штрафу, який залишено на сплату.

Заявник вказує, що попри наявність чинного судового рішення, яким такі відомості вже були визнані неправомірними та підлягали вилученню, ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно вніс інформацію до Єдиного державного реєстру, фактично нівелювавши юридичні наслідки судового захисту.

На переконання заявника, така позиція ІНФОРМАЦІЯ_4 є відвертим порушенням рішень суду та норм чинного законодавства. Попри те, що судом уже було скасовано незаконні відомості про "порушення правил військового обліку", працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно вчиняють ті самі порушення, фактично ігноруючи обов`язковість судового рішення.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю від 13.08.2026. Постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.

Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про виконання рішення суду від 29.04.2026 у справі №500/6572/25, зокрема щодо дій, які вчинено на його виконання.

24.08.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява на виконання ухвали суду до якої додано копію журналу обліку виконання судових рішень та витяг з реєстру щодо виконання рішення суду.

Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, статтею 382 КАС України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

На переконання позивача, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 по справі №500/6572/25 не виконано, оскільки попри те, що судом уже було скасовано відомості про "порушення правил військового обліку", працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно вчиняють ті самі порушення, фактично ігноруючи обов`язковість судового рішення.

Поряд із цим, суд зазначає, що як слідує із наданих відповідачем на виконання ухвали від 19.08.2026 копій журналу обліку виконання судових рішень та витягу з реєстру щодо виконання рішення суду, на виконання рішення суду від 29.04.2026 у справі №500/6572/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 виключено з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 від 02.09.2025.

Отже, рішення суду від 29.04.2026 у справі №500/6572/25 відповідачем виконано.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Щодо покликань заявника на те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно вносять до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , то суд зауважує, що вказані обставини на момент прийняття судового рішення не існували, виникли після його прийняття, не досліджувались в межах даної справи та не були предметом судового спору, незважаючи на їх можливу подібність чи повторюваність.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, незгода позивача із такими діями ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути оскаржена до суду шляхом пред`явлення окремого позову, а не встановлення судового контролю в порядку в порядку статті 382 КАС України.

Метою судового контролю є забезпечення виконання конкретного судового рішення, при цьому, суд не може втручатись у правовідносини які не були предметом судового розгляду та/або не пов`язані з виконанням такого судового рішення.

Розглянувши заяву позивача суд приходить до переконання про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №500/6572/25 в порядку статті 382 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви від 13.08.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 31 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.