Ухвала суду № 139379383, 01.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 вересня 2026 року Справа № 480/8587/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГелетиС.М., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.06.2025 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2025 індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2025 з урахуванням виплачених сум.

Позивач через систему "Електронний суд" 25.08.2026 подав заяву в порядку ст. 383 КАС України, у якій просить постановити окрему ухвалу і направити її Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, норми якого зазначені в описовій частині цієї заяви.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі № 460/8587/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити позивачу з 01.06.2025 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 та провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення 29.06.2026 було відкрито виконавче провадження №81361558, однак станом на день звернення до суду судове рішення залишається невиконаним. Заявник зазначає, що з листа відповідача № 1800-0202-8/39435 йому стало відомо про відмову у проведенні фактичної виплати.

Зокрема, у відповіді відповідач мотивував свої дії тим, що після проведення перерахунку на виконання рішення суду (шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на вказані коефіцієнти), розмір пенсії позивача з 01.06.2025 зменшився та склав 3828,83 грн, у зв`язку з чим відповідач вважає проведення такого перерахунку недоцільним. Відтак, фактична доплата на виконання рішення суду відсутня.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, оскільки при проведенні перерахунку відповідачем безпідставно застосовано положення пункту 5 Порядку № 124 (щодо застосування показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року), які не узгоджуються з положеннями частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Також позивач зазначає, що під час індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії, оскільки норми Закону мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконним актом. На підтвердження своєї позиції заявник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2025 у зразковій справі № 160/28752/23.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати дії ГУ ПФУ в Сумській області протиправними, постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України, якою зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення (шляхом виплати проіндексованої пенсії у повному розмірі), а також встановити відповідачу 30-денний строк для подання суду доказів вжиття таких заходів.

Дослідивши матеріали справи та заяву позивача, суд зазначає наступне.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року Справа № 480/8587/25, яке набрало законної сили 28.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.06.2025 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2025 індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2025 з урахуванням виплачених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що судом було оформлено позивачу виконавчі листи, які пред`явлені до примусового виконання позивачем.

Разом із тим, постановою ВДВС від 13.07.2026 виконавче провадження у справі закінчено у зв`язку із тим, що рішення суду виконано фактично та в повному обсязі.

Постанову ВДВС від 13.07.2026 виконавцем направлено разом із супровідним листом від 13.07.2026 усім учасникам виконавчого провадження, а також суду - разом із оригіналами виконавчого листа, який судом отримано 15.07.2026 та долучено до матеріалів справи.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конвенція). За судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України Про виконавче провадження.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно приписів частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Отже, визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.

В даному випадку, судом враховується, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів того, що заява подана протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зокрема, жодними доказами не підтверджується, що позивач про те, що судове рішення не виконується не міг не знати після спливу 10тиденного строку після відкрити виконавчого провадження.

Крім того позивачем не надано доказів того, що саме 24.08.2026 позивач дізнався про порушення своїх прав. Крім того, про стан виконання судового рішення по даній справі відповідач зазначив та повідомив позивачу не тільки у листі від 06.08.2026, а і листом від 26.05.2026 №1800-0304-8/27015, про що зазначено у листі від 06.08.2026.

Також не підтверджено, що на даний час триває виконавче провадження, оскільки постановою від 13.07.2026 виконавче провадження взагалі державним виконавцем закрито у зв`язку із повним виконанням судового рішення боржником. Доказів того, що наявне виконавче провадження станом на час подання заяви від 24.08.2026, матеріали подано заяви позивачем не підтверджується.

В межах розгляду заяви позивача від 24.08.2026 суд не може надавати правову оцінку правомірності прийнятої постанови ДВСВ від 13.07.2026, оскільки порядок оскарження такого рішення підлягає розгляду в порядку ст.. 287 КАС України. Вказані обставини потребують окремого судового дослідження, оцінки та системного аналізу норм законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2023 року у справі №9901/988/18 зазначила та вкотре наголосила, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

З цього приводу Велика Палата також неодноразово зазначала, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Однак треба пам`ятати й про те, що невиконання або несвоєчасне виконання постановленого на користь особи рішення суду є порушенням (обмеженням) права на справедливий суд. Суд не повинен тлумачити приписи частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду. Трактування правил цієї статті повинне перебувати в системному зв`язку з принципом обов`язковості судового рішення.

Водночас учасники справи та суд не можуть ігнорувати своєрідність, особливість запровадженого процесуальним законом способу забезпечення виконання акта суду адміністративної юрисдикції власне суб`єктом владних повноважень, який своєю бездіяльністю, дією чи рішенням протиправно не виконує судового рішення, ухваленого по суті спору.

Для реалізації права на оскарження дій суб`єкта владних повноважень на цій стадії судового провадження і особа, на користь якої постановлено судове рішення, і суд повинні відповідно дотримуватися і застосовувати веління процесуального закону стосовно форми, порядку та умов звернення за захистом права на виконання судового рішення. У цьому сегменті спірних правовідносин їхні суб`єкти мають розуміти винятковість способу забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, тому повинні неухильно дотримуватися строків подання заяви в порядку статті 383 КАС України, особливо граничного (крайнього, кінцевого) терміну звернення, передбаченого цією статтею.

Приміром, за частиною четвертою цієї статті заяву, зазначену у її частині першій, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Ця норма вказує на дотримання двох строків: перший - це десять днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а другий - це строк пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Отож, якщо особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, то таку заяву ця особа повинна подати виключно в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого листа з дотриманням десятиденного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки встановлення й дотримання цього строку зумовлено не тільки і не стільки діями, зокрема, органів та/чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, скільки передбаченими процесуальним законом додатковими особливими "спонуками", які можуть бути застосовані до суб`єкта владних повноважень для належного, повного та вчасного виконання судового рішення.

Тобто коли заявник вирішив звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України, він, окрім дотримання вимог самої заяви, зобов`язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з дня відкриття виконавчого провадження 29.06.2026 не могло бути невідомо про невиконання судового рішення боржником.

Крім того, в разі, якщо позивач вважає, що рішення суду боржником не виконано, після прийняття

Таким чином, на переконання суду, про порушення своїх прав щодо невиконання судового рішення боржником позивач не міг не знати з 29.06.2026 (з моменту відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення), а також з 14.07.2026 (після спливу 10тиженного строку для примусового виконання судового рішення, встановленого державним виконавцем, в постанові про відкриття виконавчого провадження.). Крім того, позивачем не подана заява і в 10тиденний строк з дня прийняття постанови державним виконавцем від 13.07.2026.

Із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, які вчинені відповідачем, позивач звернувся лише 24.08.2026, тобто із пропуском десятиденного строку визначеного частиною 4 статті 383 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із заявою, поданою у порядку статті 383 КАС України.

У поданій заяві позивач не навів мотивів та обставин, які б свідчили, з якого часу він уважає, що порушені його права, свободи та інтереси, не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, а доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з цією заявою, заявник не надав.

Тобто коли позивач вирішив звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України, він, окрім дотримання вимог самої заяви, зобов`язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.

Суд звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, зокрема у разі пропуску строку визначеного частиною 4 статті 383 КАС України, без попереднього залишення такої заяви без руху.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №9901/988/18, яка враховується судом під час вирішення питання дотримання позивачем строків подання заяви.

Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, підлягає поверненню заявнику на підставі частини 5 статті 383 КАС України, адже вона не відповідає вимогам частини четвертої статті 383 КАС України у зв`язку із порушенням позивачем десятиденного строку звернення до суду із заявою, поданою у порядку статті 383 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що позивач, якщо вважає, що судове рішення не виконано у повному обсязі, не позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист в порядку, передбаченому ст.. 287 КАС України або в порядку ст..ст. 382 382-3 КАС України.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 480/8587/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.М. Гелета