Рішення № 139378397, 01.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4836/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 16.02.2000 по 14.08.2002 , в Бориславському Управління Бурових робіт, помічником бурильника, та на території російської федерації, а саме періоди роботи з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, з 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника, та бурильника, згідно трудової книжки, із врахуванням довідок про заробітну плату, та інших документів, які були подані ОСОБА_1 для призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 02.02.2026 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що під час своє трудової діяльності позивач працював за Списком № 2 на території України з 16.02.2000 по 14.08.2002 в Бориславському управлінні бурових робіт помічником бурильника. Після чого продовжив роботу на території російської федерації, а саме з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.200 , з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, з 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника, даний факт підтверджується записами у трудовій книжці, та довідками із місця роботи, тобто позивач працював на посадах які включені в списки посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Трудовий стаж позивача за Списком № 2 на території України становить 2 роки 6 місяців 0 днів, а на території російської федерації - 17 років 1 місяць 16 днів. Загальний трудовий стаж позивача за Списком № 2 становить 19 років 7 місяців 16 днів. У зв`язку із чим 02.02.2026 , позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо призначення пенсії, на підставі трудової книжки, та додатково доданих документів до неї. 10.02.2026 заява розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області, яке прийняло рішення № 133850020750 про відмову у зарахування стажу згідно трудової книжки, та додатково доданих документів до неї. Відмова відповідачем мотивована тим, що заявник не набув необхідного пільгового стажу. Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернуся до суду із адміністративним позовом, для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 23.03.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

06.04.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 09.04.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 18.03.2026 - позовну заяву з копіями доданих до неї документів та 09.04.2026 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 09.04.2026.

Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується. Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

02.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо призначення пенсії, на підставі трудової книжки, та додатково доданих документів до неї.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За принципом екстериторіальності, заява з документами ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалася ГУ ПФУ у Київській області.

10.02.2026 ГУ ПФУ у Київській області було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи та за результатами розгляду прийняло рішення №133850020750 про відмову у призначення пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Позивач із такою відмовою не погоджується, відтак, змушений був звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01.01.2004.

До цієї дати стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).

Таким чином, до 01.01.2004 трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (п.п. 13 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014).

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 у справі №588/647/17.

Судом встановлено, що позивач під час своє трудової діяльності працював за Списком № 2, а саме з 16.02.2000 по 14.08.2002 в Бориславському управлінні бурових робіт помічником бурильника, що підтверджується записом трудової книжки НОМЕР_1 .

Після чого продовжив роботу на території російської федерації, а саме з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника, даний факт підтверджується записами у трудовій книжці та довідками із місця роботи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено, що вік заявника 55 років. Пенсійний вік, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 55 років. Необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону (Список №2) становить 30 років. Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону (Список №2) становить 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано періоди роботи в рф за довідками виданими ЗАО "Капрем Сервіс" та ТОВ "НВП- Нефтеремсервіс", оскільки між Україною та рф відсутні будь-які двосторонні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення. Право на пенсію набуде 02.05.2033.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Також ч. 2 ст. 2 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, питання врахування періодів роботи в російської рф після 01.01.1991 до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та рф.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеною між Україною і росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з абз. абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №676/6166/16-а та від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма п. 3 ст. 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 » (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з рф та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної ст. 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (ст 6 Кримінального кодексу України, ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За ст. 151-1 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Таким чином, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Таким чином, стаж роботи позивача з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника, згідно трудової книжки, із врахуванням довідок про заробітну плату, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача на загальних підставах.

Що ж стосується зарахування до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, під час своє трудової діяльності працював за Списком № 2, а саме 16.02.2000 по 14.08.2002 в Бориславському управлінні бурових робіт помічником бурильника. Після чого продовжив роботу на території рф а саме з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника, даний факт підтверджується записами у трудовій книжці, та довідками із місця роботи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), який регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. п.п. "а", "б" ст. 13 та ст. 100 Закону № 1788-ХІІ.

Пунктом 3 Порядку № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Так, за приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788-ХІІ.

У п. п. 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 п. 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Як вбачається із записів в трудових книжках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 позивач з 16.02.2000 по 14.08.2002 працював на посаді помічника бурильника в Бориславському управлінні бурових робіт. Після чого продовжив роботу на території рф, а саме з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника.

Відтак, наявність трудової діяльності позивача на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 в період з 16.02.2000 по 14.08.2002 та з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, з 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вищезазначені записи вчинені належним чином, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.

Водночас суд зазначає, що у трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідні період на посадах, що віднесені до відповідного списку, а саме помічника бурильника та бурильника.

Суд зазначає, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Робота, яку виконував позивач передбачена в Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, розділ ХШ «БУРЕНИЕ, ДОББІЧА И ПЕРЕРАБОТКА НЕФТИ И ГАЗА, ПЕРЕРАБОТКА УГЛЯ И СЛАНЦА», Бурение, підрозділ а) робітники: бурильники та їх помічники;

В Списку № 2 передбачений перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, розділ XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів», підрозділах, робітники, шифр 2290000а-13590: Машиністи бурових установок, бурильники, бурильники баштових бурових кареток ББК-4 і "Клаймакс", бурильники механічного буріння, бурильники механічного буріння свердловинпереносних бурових установок, бурильники механічного буріння свердловин, бурильники механічного ударного буріння бурильники на бурінні глибоких свердловин, бурильники бурінні, бурильники на верстатах обертального (колонкового) буріння, бурильники пневматичного буріння і на верствах ударно-обертального буріння, бурильники ручного буріння свердловини, бурильники ручного ударно обертального буріння свердловини, бурильники свердловин, бурильники (машиністи) верстатів обертального (колонкового) буріння, бурильники (машиністи) верстатів ударно канатного буріння, бурильники структурно пошукового буріння, бурові майстри механічного колонкового буріння, бурові робітники на верстатах обертального (колонкового) буріння, майстри змінного механічного буріння свердловини, майстри штангового буріння вручну (змінні), машиністи бурових верстатів, машиністи кранівники з бурових робіт, машиністи машин вертикального буріння, машиністи машин горизонтального буріння, машиністи збоєчно-бурових машин, машиністи свердловин гідроврубу, машиністи верстатів канатно-ударного буріння, машиністи верстатів термічного буріння, машиністи верстатів ударно канатного і обертального буріння, машиністи верстатів шарошечного буріння, робітники на ручному і механічному бурінні у тому числі зайняті на буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду глибиною понад 50 м і піднаглядних органам державного нагляду.

Таким чином, суд висновує, що позивач тривалий час працював на посадах помічника бурильника, бурильника, а відтак, дана робота пов`язана із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, відповідач обґрунтовує законність свого рішення щодо відсутності пільгового стажу тим, що позивачем не надано документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21.08.1992.

Відповідно до п. п. 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (набрав чинності з 21.08.1992, далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1 відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Отже, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо виключно на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 10.02.2026 № 133850020750.

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, попередньо зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2, що надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 16.02.2000 по 14.08.2002 в Бориславському управлінні бурових робіт помічником бурильника та на території рф періоди роботи з 15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника згідно трудової книжки, із врахуванням довідок про заробітну плату, та інших документів, які були подані ОСОБА_1 для призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 10.02.2026 № 133850020750.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська область, с-ще Макарія, вул. Варшавська, 3-Б) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) від 02.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, попередньо зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2, що надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 16.02.2000 по 14.08.2002 в Бориславському управлінні бурових робіт помічником бурильника та на території російської федерації15.10.2002 по 15.01.2004, з 16.01.2004 по 26.08.2004, з 24.11.2004 по 15.09.2008, з 21.11.2008 по 12.10.2009, з 20.09.2010 по 13.02.2012, з 01.03.2012 по 13.03.2013, з 15.03.2013 по 26.07.2013, з 29.07.2013 по 14.01.2014, з 15.01.2014 по 15.06.2015, із 16.06.2015 по 23.05.2016, з 08.06.2016 по 11.05.2021 на посадах помічника бурильника та бурильника згідно трудової книжки, із врахуванням довідок про заробітну плату, та інших документів, які були подані ОСОБА_1 для призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, поштова адреса: 08001, Київська область, с-ще Макарія, вул. Варшавська, 3-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення ст подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.