Рішення № 139378316, 01.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/6271/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.08.2017 відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2017 в КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» та провести перерахунок і виплату пенсії, з 02.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що у період з 01.01.2004 по 31.08.2017 працювала в КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер», що підтверджується даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивачка через свого представника звернулась до відповідача з проханням повідомити інформацію про те, чи було зараховано їй період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2017 до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом від 24.02.2026 відповідач повідомив, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону №1788 застосовується для розрахунку пенсії по 31.12.2003, а з 01.01.2004 - страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку у одинарному розмірі. Позивачка вважає, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Внаслідок цього протиправні дії відповідача порушують право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачка перебуває на обліку з 27.09.2017, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно поданої заяви від 25.09.2024 (перехід на інший вид пенсії) позивачку переведено на пенсію за віком з 25.09.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж для обчислення пенсії позивачки зарахований відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи з 01.09.1983 по 29.10.1986, 05.09.1987 по 01.03.1988, з 01.06.1988 по 24.02.1989, з 07.10.1991 по 31.12.2003 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», та становить 56 років 01місяць 18 днів. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,56083. Розмір пенсійної виплати на 01.03.2026 становить 6732,89 грн.

Вказує, що позивачка не зверталася із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вимог Порядку 22-1, в той же час у позовній заяві просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії з 02.10.2025. Представник позивачки звернувся із адвокатським запитом, на який надано відповідь інформаційного характеру №1300-0306-8/29483 від 24.02.2026 щодо пенсійного забезпечення позивачки, яка в жодному разі не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії.

Щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону, відповідач зазначає, що раніше діючим законодавством, а саме, статтею 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 10.07.2003 № 1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. При цьому, пунктом 16 розділу XV Закону № 1058 передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Робота у перелічених вище закладах охорони здоров`я до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи у такому закладі після 1 січня 2004 відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058 до страхового стажу враховується в одинарному розмірі.

Вважає, що вимога здійснити виплату пенсії є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 27.09.2017, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 25.09.2024 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 24.02.2026 №1300-0306-8/29483, наданим у відповідь на звернення представника позивачки від 19.02.2026 щодо перерахунку пенсії, відповідач повідомив, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону № 1788 застосовується для розрахунку пенсії по 31.12.2003, а з 01.01.2004 - страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку у одинарному розмірі. Страховий стаж позивачки для обчислення пенсії, зарахований відповідно до вимог статті 24 Закону № 1058, з урахуванням періоду роботи з 01.09.1983 по 29.10.1986, 05.09.1987 по 01.03.1988, з 01.06.1988 по 24.02.1989, з 07.10.1991 по 31.12.2003 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788 становить 56 років 01 місяць 18 днів.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Із наданих позивачкою даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), позивачка у спірний період з 01.01.2004 по 31.08.2017 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер».

Окрім цього, у протоколі форми РС-право, який стосується відомостей про стаж Позивача, Відповідач самостійно вказує даний період з 01.01.2004 по 31.08.2017 як «Мед. заклад із ст. 60».

01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.

Так, положеннями ст. 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З листа Міністерства охорони здоров`я України від 15.02.2006 №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909) передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд робить висновок, що Закон № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.

Положення статті 24 Закону № 1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказаний період роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд виснує, що посада, яку позивачка обіймала у спірний період в інфекційному закладі охорони здоров`я, дає їй право на пільгове обчислення, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином твердження відповідача про те, що робота у перелічених вище закладах охорони здоров`я до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи у такому закладі після 1 січня 2004 відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058 до страхового стажу враховується в одинарному розмірі є безпідставним.

Суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що у даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не вчинено жодних дій щодо зарахування спірного періоду трудової діяльності позивачки з 01.01.2004 по 31.08.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивачки буде зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2017 в КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та провести з 02.10.2025 перерахунок і виплату її пенсії.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.08.2017 у подвійному розмірі відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2017 в КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести з 02.10.2025 перерахунок і виплату її пенсії.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 01.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович