Рішення № 139378310, 01.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/3080/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати, ОСОБА_1 , з 01.02.2026 року в повному об`ємі (задекларованої в протоколі нарахування) пенсії, перерахованої за рішенням суду на підставі довідки про розмір грошового забезпечення (станом на 01.01.2023 року) Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 року № 21/2229-107;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити, ОСОБА_1 , з 01.02.2026 року в повному об`ємі (згідно протоколу нарахування) нараховану пенсію, перераховану за рішенням суду на підставі довідки про розмір грошового забезпечення (станом на 01.01.2023 року) Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 року № 21/2229-107 без обмеження максимальним розміром, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим звання, відсоткової надбавки за вислугу років, підвищення, надбавки, доплати та премії) та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, на виконання рішення суду, з 01.02.2026 здійснено перерахунок його пенсії. Вказує, що в протоколі про перерахунок пенсії станом на 01.02.2026 в позиції «підсумок пенсії» вказана до отримання сума 32116,04 грн., але після перерахунку пенсії в лютому 2026 року (05.02.2026) позивач реально отримав пенсію в сумі 29551,91 грн., тобто недоотримав вже нарахованої до виплати суми - 2564,13 грн. Аналогічну пенсію (в сумі 29551,91 грн.) позивач отримав в січні 2026 року, тобто до її перерахунку, згідно рішення суду. Вважає, що такі протиправні дії відповідача порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за матеріалами пенсійної справи, з 01.11.2012 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% сум грошового забезпечення відповідно до Закону - 2262. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/11085/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій задоволено.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №380/11085/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2023 на підставі довідки за нормами станом на 01.01.2023.

Розмір пенсійної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/11085/25 становить 32116,04 грн.

Підсумок пенсії з 01.02.2026 - 45065,88 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32116,04 грн.

Вказує, що З 01.01.2018 відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону-2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки перерахунок і виплата пенсії позивачу проведена з урахуванням діючих норм законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі 380/7340/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсійного забезпечення ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019, виходячи із грошового забезпечення зазначеного в довідці Управління СБУ у Львівській області від 06.08.2020 №62/21-459-23 про розмір грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі 380/11085/25, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 №21/2229-107 станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 №21/2229-107 станом на 01.01.2023.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області нарахувати та виплатити з 01.01.2025 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем з 01.02.2026 здійснено перерахунок пенсії позивача. Підсумок пенсії позивача (із надбавками) становить 45065,88 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32116,04 грн., пониження суми 43043,46 грн. згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 32116,04 грн.

09.02.2026 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом щодо виплати пенсії з 01.02.2026 в сумі, що не відповідає протоколу нарахування пенсії

Листом від 17.02.2026 відповідач повідомив, що після перерахунку на виконання рішення суду обчислений розмір пенсії позивача станом на 01.02.2026 становить 32116,04 грн. Доплата пенсії, обчислена на виконання судового рішення за період з 01.02.2023 по 31.01.2026 становить 29845,89 грн. (в тому числі 25845,89 грн. відкладений борг до дати набрання рішенням законної сили та 4324,24 грн. поточний борг з дати набрання рішенням законної сили). Відповідач також вказав, що Для забезпечення виплат перерахованих за рішеннями суду, передбачених пунктом 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Пунктом 7 Порядку № 821 передбачено, що виплата пенсій, перерахованих за рішеннями суду, проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Враховуючи викладене, у щомісячну виплатну відомість включається розмір пенсії, обчисленої з урахуванням положень нормативно-правових актів та раніше виконаних судових рішень, що набрали законної сили до 17 липня 2025 року ( 29551,91 грн.), тобто без урахування поточного Рішення суду (що набрало чинності після 17 липня 2025 року). Виплата пенсії, перерахованої за Рішенням суду, проводиться додатково, виключно в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на зазначені цілі.

Позивач стверджує, що у лютому та березні 2026 року отримав пенсійну виплату у розмірі 29551,91 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по його картковому рахунку.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

08.07.2011 прийнято Закон України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 (далі Закон №3668-VI), частиною 2 якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом №3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом №1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (підпункт 8 пункту 6 розділу II).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Згідно із п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, положення частини 7 статті 43 Закону 2262-ХІІ зі змінами, втратили чинність в грудні 2016 року, а положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратили чинність в квітні 2023 року.

Відтак, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється в цілому на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Суд зазначає, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та статті 2 Закону №3668-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 відповідно, внаслідок чого втратили чинність, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо обмеження з 01.02.2026 пенсії позивача максимальним розміром.

Суд також звертає увагу, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі 380/7340/22 та від 31.07.2025 у справі 380/11085/25, які набрали законної сили, підтверджено право позивача на перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи із грошового забезпечення, визначеного у довідках УСБУ у Львівській області від 06.08.2020 №62/21-459-23 та від 19.05.2025 №21/2229-107.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсій виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Із перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 суд встановив, що основний розмір пенсії позивача було обчислено відповідачем, виходячи з 80% грошового забезпечення.

Водночас, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2026 на виконання рішення суду, відповідач обчислив основний розмір пенсії виходячи із 70% грошового забезпечення.

Отже, відповідач при перерахунку пенсії позивачу застосував положення ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зі змінами внесеними Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року за №1166-VII, відповідно до якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. 29.12.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року №900-VIII.

суд вважає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені від 27.03.2014 року за №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Також, суд звертає увагу на те, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова КМУ від 13.02.2008 року №45 «Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.02.2026.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 01.02.2026 пенсії у повному обсязі на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі 380/11085/25, зобов`язавши відповідача здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі 380/11085/25, на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 року № 21/2229-107, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2026 пенсії у повному обсязі на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі 380/11085/25.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі 380/11085/25, на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 19.05.2025 року № 21/2229-107, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 01.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович