Рішення № 139378240, 31.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 рокусправа № 380/4362/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості та карти відмови, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (далі - позивач, ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400125/2 від 07.11.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/001006.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Вказує, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого вказала, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосила на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомила, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає, що відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем, а тому суб`єктом владних повноважень не доведено своєї правоти. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Позивач уклав із компанією «Kapek Kagit Ambalaj Uretim Ithalat Ihracat TIC.LTD.STI», Туречинна зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 202301 від 03.08.2023 (далі Контракт).

Відповідно до істотних умов договору протягом терміну дії контракту, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товари, відповідно до умов контракту. Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, складається із сум усіх комерційних інвойсів продавця. Умови поставки: FCA, Izmit, якщо інше не встановлено в специфікації та проформі-інвойсі відповідно до Інкотермс 2020.

Відповідно до інвойсу № KKE2025000000094 від 03.11.2025 позивач придбав у продавця товар «папір у рулонах шириною 20-21 см одношаровий».

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію № 25UA209140028969U0, до якої на підтвердження митної вартості товарів, долучено: Рахунок-проформа № 20250107133 від 08.10.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) № KKE2025000000094 від 03.11.2025; Автотранспортна накладна б/н від 03.11.2025; Некласифікований комерційний документ № 202301-1 від 31.10.2025; Банківський платіжний документ № 44 від 23.10.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 542 від 05.11.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 08/10-1 від 08.10.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 202301 від 03.08.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 14.08.2024, № 14 від 08.10.2024; Договір (контракт) про перевезення № 30/10/2025-1 від 30.10.2025; Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат № D1564950 від 03.11.2025; Судові рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції №380/13326/24 від 02.09.2025, № 380/7737/24 від 02.09.2025; Копія митної декларації країни відправлення № 25590400EX00044490 від 03.11.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимоги митного органу декларант позивача вказав про відсутність у нього інших документів та просив прийняти рішення на підставі долучених документів.

За результатами розгляду митної декларації та долучених документів Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400125/2 від 07.11.2025.

У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:

- «до митного оформлення надано рахунок на відшкодування витрат на транспортування № 542 від 05.11.2025, проте, відповідно до відомостей у товаросупровідних документах, (ЦМР) вантаж перетнув кордон 06.112025. Тобто, на момент виставлення рахунку, відомості щодо витрат на транспортування вантажу до кордону не були відомі у повному обсязі.

- у вище зазначеному рахунку відсутні відомості про особу, що його виписала, що суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

- у гр. 44 мд внесено реквізити документу за кодом « 4301» договір на перевезення 30/10/2025-1 від 30.10.2025, проте, документ до мд не доєднано.

- До митного оформлення надано Платіжну інструкцію від 23.10.25 №44 на суму 10960,00 дол. США, платіжна інструкція містить посилання на проформу №20250107133 від 08.10.2025, проте вказана проформа виписана на суму 25960,00 дол. США; Умови здійснення платежу частинами у товаросупровідних документах відсутні».

Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/001006.

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг здійснив митне оформлення товару за митною декларацією № 25UA209140029056U6, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Позивач в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України звернувся до відповідача із листом від 25.11.2025 до якого долучив додатки на 44 аркуші, серед яких копії заявки на продукцію, специфікації, сертифікату походження, платіжної інструкції, договору на транспортне обслуговування, заявки на перевезення.

Відповідач листом від 01.12.2025 повідомив позивача про відмову у скасовуванні оскарженого рішення про коригування митної вартості. В обґрунтування вказав, що «У наданій проформі-інвойсі від 08.10.2025 № 20250107133 міститься посилання на таку заявку (order) з номером 20250107130, що не відповідає номеру надісланої Вами Заявки»; «у поданому інвойсі від 03.11.2025 № KKE2025000000094 опис товару відрізняється від того, що вказаний у проформі-інвойсі від 08.10.2025 № 20250107133, специфікації від 08.10.20225 №14 та надісланій Вами заявці»; «У проформі-інвойсі від 08.10.2025 № 20250107133 вказано наступне найменування виробника: "Ecsacibasi". Проте, у електронному інвойсі митної декларації від 07.11.2025 № 25UA209140028969U0 виробником зазначено Hayat Kimya»; «поданий інвойс від 03.11.2025 № KKE2025000000094 не містить посилання на проформу-інвойс та/або специфікацію»; «відомості, наявні у Акті звірки від 31.10.2025, після траншу 23.10.2025 у розрахунках між партнерами виникла різниця в сумі 21285,72 (дол. США) на користь ТзОВ "Лео Трейдінг". Проте, така сума не забезпечувала 100% передоплату партії товару, вартість якої складала 25960 дол. США відповідно до проформи-інвойсу та 25045,5 дол. США відповідно до інвойсу»; «У Заявці від 30.10.2025 №30/10/2025-1 адресою розвантаження вказано м. Пустомити. Однак, подана до митного оформлення CMR від 03.10.2025 (у графі 44 митної декларації помилково вказано дату 03.11.2025) місцем розвантаження вказує Львів. Акт виконаних робіт, згаданий в Заявці, з Вашим листом не надходив»; «дата складання CMR (03.10.2025) передує датам укладання проформи-інвойса (08.10.2025) та інвойса (03.11.2025), тому незрозумілим є з якого документа були отримані відомості про вантаж».

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Суд дослідив зміст гр. 33 оскаржуваного рішення та узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів, таким чином:

- рахунок на оплату витрат на транспортування датований 05.11.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 06.11.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування на по території України не були відомі у повному обсязі; також, у рахунку відсутні відомості про особу, що його виписала;

- у графі 44 митної декларації внесено реквізити документу за кодом « 4301», проте зазначений документ до декларації не долучено;

- платіжна інструкція від 23.10.25 №44 складена на суму 10960,00 дол. США, проте проформа №20250107133 від 08.10.2025 виписана на суму 25960,00 дол. США, а товаросупровідні документи не містять умови здійснення платежу частинами.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо доводів відповідача про те, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування на по території України не були відомі у повному обсязі.

На підтвердження заявленої митної вартості товару в частині вартості послуг з транспортування товару декларантом надано до митного органу рахунок на оплату № 542 від 05.11.2025 від експедитора ТОВ «ЛЕО СМАРТ ЛОГІСТИКС», згідно з яким транспортно-експедиційні витрати на доставку вантажу складаються з: міжнародні транспортні перевезення по маршруту Туреччина, Ізміт - ПП Порубне, Україна у сумі 10000,00 грн; міжнародні транспортні перевезення по маршруту ПП Порубне, Україна - Львівська обл., м. Пустомити, Україна у сумі 30000,00 грн.

Покликання митного органу на те, що рахунок на оплату складено раніше ніж товар перетнув митний кордон України, суд відхиляє, оскільки такі обставини не можуть ставити під сумнів достовірність відомостей зазначених у рахунках. Суд зазначає, що перевізник має змогу заздалегідь встановити вартість послуги з переміщення товару за маршрутом, а тому може визначити вартість такого переміщення до фактичної дати прибуття товару.

Крім цього, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24 зробив правовий висновок, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд висновує, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Щодо зауважень про відсутність в рахунку відомостей про особу, що його виписала, то суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Так, рахунок № 542 від 05.11.2025 містять найменування підприємства, що його виписало (ТОВ «ЛЕО СМАРТ ЛОГІСТИКС»), його код ЄДРПОУ (45469175), банківські реквізити, адресу та підпис уповноваженої особи, скріплений печаткою підприємства. При цьому, позивач надав до митного оформлення договір на транспортне обслуговування № 30/10/2025-1 від 30.10.2025, який містить інформацію про директора «ЛЕО СМАРТ ЛОГІСТИКС».

Отже, вказаний митним органом недолік оформлення рахунку не є істотним та не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доводів митного органу нібито про не надання договору про транспортне обслуговування, то суд зауважує, що відповідно до картки відмови під час декларування товару позивачем митному органу надані документи щодо перевезення товару: договір (контракт) про перевезення № 30/10/2025-1 від 30.10.2025; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору № 542 від 05.11.2025.

Рахунок містять інформацію про відрізки та види послуг із транспортування, суми за відповідний відрізок та загальну суму витрати.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому, відповідач стверджує, що позивачем не надано договору перевезення.

Однак слід звернути увагу, що у графі 44 митних декларацій зазначено код « 4301» із позначкою «m», під якими містяться договір на транспортне обслуговування № 30/10/2025-1 від 30.10.2025. Також, вказаний документи зазначений і в картці відмови.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.

Тобто, договір про перевезення надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів, тому в митних деклараціях перед кодом такого документа було поставлено символ «m».

Факт того, що договір на перевезення досліджувалися митницею підтверджується карткою відмови, де серед інших документів, наданих до митного оформлення, зазначено і договір на перевезення.

Тому, митний орган був обізнаний як з фактом наявності укладеного договору про надання транспортно-експедиторських послуг, так і з його змістом.

Щодо зауважень митного органу про здійснення часткової оплати за товар та відсутності у товаросупровідних документах умов про часткову оплату.

Відповідно до пункту 4.3 Контракту № 202301 ід 03.08.2023 після отримання 100% передоплати продавець зобов`язується відвантажити товар протягом 25 днів.

При цьому, пункт 4.2 Контракту передбачає, що у разі переплати оплата зараховується в рахунок майбутніх поставок. У разі недоплати покупець зобов`язується здійснити доплату не пізніше за 30 днів з моменту поставки певної партії товару.

Отже, умовами самого Контракту передбачено, що покупець може недоплатити за партію товару і зобов`язаний здійснити доплату за відповідну парті товару не пізніше 30 днів з моменту поставки. У разі ж переплати така зараховується для наступних поставок.

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.10.2025 № 45 оформлена на підставі попередньо узгоджених сторонами умов попередньої оплати, а кінцева кількість товару та його вартість надалі коригувалися відповідно до інвойсу. Подальше виконання сторонами зобов`язань за контрактом підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2025, відповідно до якого позивач мав переплату перед продавцем.

Окрім цього, позивач відповідно умов контракту міг здійснити доплату протягом 30 днів після отримання партії товару 07.11.2025.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи подаються, якщо рахунок сплачено. Оскільки рахунок на момент розмитнення не був сплачений повністю у зв`язку з відстрочкою платежу, відсутність платіжних документів на повну суму є об`єктивною і не може бути підставою для сумніву у заявленій вартості. Це узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 803/49/16, Верховний Суд зазначив, що строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 815/329/17.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Також у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, покликання відповідача на недоліки платіжної інструкції в іноземній валюті як на підставу для коригування митної вартості є необґрунтованими.

Щодо інших зауважень, які митний орган виклав у листі від 01.12.2025 суд зазначає, що такі зауваження стосуються тих документів (комерційний інвойс, специфікація, заявки на перевезення, проформу,CMR), які позивач одразу надавав до митного оформлення, а митний орган не висловив стосовно їх змісту жодних зауважень.

Висловлення нових зауважень в порядку ч. 9 ст. 55 МК України до тих документів, які декларант первинно надав до митного оформлення, й стосовно яких митний орган не висловив зауважень раніше суперечить п. 2 ч. 2 ст. 2 КАС України та свідчить про те, що митний орган реалізує свої повноваження не з метою перевірки числових значень складових митної вартості, а з метою невідворотного коригування митної вартості. Подібна поведінка митного органу позбавляє декларанта шансів одразу усувати будь-які сумніви митного органу й не допускати коригування митної вартості.

Отже, вказані зауваження митного органу не відображають існування обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товару.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом із митною декларацією документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає таке.

Суд з`ясував, що митний орган застосував другорядний метод коригування « 2ґ» згідно ст. 64 МК України.

Як передбачено п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2ґ (резервний метод).

Отже, обираючи метод коригування митної вартості товарів, відповідач діяв не у спосіб, та не в межах, передбачених законом, а відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є незаконним та необґрунтованим й підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2662,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400125/2 від 07.11.2025.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/001006 від 07.11.2025.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (81100, Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, пров. Тихий-1, буд. 11, кв. 21; код ЄДРПОУ 42402050).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур