Рішення № 139377260, 01.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 280/6229/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 22933548)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі;

- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 31.03.2026 №923030172635 про відмову позивачу у поновленні виплати пенсії;

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо непоновлення виплати пенсії позивачу після подання ним заяви про поновлення виплати пенсії та встановлення його особи шляхом відеоконференцзв`язку;

- зобов`язати відповідача-1 поновити позивачу виплату пенсії з 01.05.2025.

Ухвалою суду від 25.06.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито провадження у справі №280/6229/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№34795 від 22.06.2026). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, яка призначена йому на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Починаючи з 01.05.2025 позивачу було призупинено виплату пенсії, у зв`язку із чим він звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою №1171 від 23.02.2026 щодо поновлення виплати пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області було проведено встановлення особи позивача шляхом відеоконференцзв`язку за результатами чого прийнято рішення №1153665 від 23.02.2026, яким особу ОСОБА_1 підтверджено. Незважаючи на це, 31.03.2026 відповідачем-2 було прийнято рішення №923030172635, яким ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку з тим, що місце проживання заявника в м. Запоріжжі «не належить до категорій територій, перебування на яких дає право на встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України». Зауважено, що така позиція відповідача-2 є протиправною, оскільки позивач уже пройшов встановлення особи шляхом відеоконференцзв`язку. Та орган Пенсійного фонду України прийняв окреме рішення про підтвердження особи позивача. Вважаючи рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує право позивача на гарантоване чинним законодавством України пенсійне забезпечення, представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача-1 проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№41011 від 20.07.2026). Окрім іншого вказано, що пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, у тому числі з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII та відповідних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пенсіонерам із числа внутрішньо переміщених осіб, які мають електронне пенсійне посвідчення, та одержувачам соціальної допомоги з числа ВПО необхідно проходити фізичну ідентифікацію. Дані про те, що позивач проживає на тимчасово окупованій території України або під час тимчасової окупації території виїхав на підконтрольну Україні територію, відсутні. ОСОБА_1 згідно з матеріалами електронної пенсійної справи зареєстрований та проживає в м. Запоріжжі, яке наразі не є окупованим. Також ОСОБА_1 не є внутрішньо переміщеною особою. За таких обставин із заявою про поновлення виплати пенсії, яка була призупинена у зв`язку з тривалою неоплатою, позивач має звернутися особисто до територіального органу Пенсійного фонду України. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Додатково вказано, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки він звернувся первинно до суду лише 21.06.2026, хоча мав дізнатися про порушення своїх прав у травні 2025 року, не отримавши виплату пенсії за відповідний місяць. На підставі вищенаведеного представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція відповідача-2 щодо заявлених позовних вимог відображена у відзиві на позовну заяву (вх.№41686 від 22.07.2026). Зокрема зазначено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії. Виплату пенсії заявнику за особовим рахунком НОМЕР_2 було призупинено з 01.05.2025 з причини «тривала неоплата». Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, адреса проживання: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 8. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області було проведено відеоконференцзв`язок та рішенням № 1153665 від 23.02.2026 особу підтверджено. Зауважено, що місце проживання позивача (м. Запоріжжя) не належить до категорій територій, перебування на яких дає право на встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України, прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії громадянину ОСОБА_1 та рекомендовано особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з оригіналами документів. З огляду на вищевикладене, представник відповідача-2 просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись із викладеними у відзивах на позовну заяву доводами відповідачів, представник позивача подав до суду відповідь на відзиви (вх.№42263 від 24.07.2026), у якій окрім іншого, зазначено, що у межах єдиної системи Пенсійного фонду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області проведено відеоідентифікацію та рішенням №1153665 від 23.02.2026 особу ОСОБА_1 встановлено та підтверджено. Отже, особу позивача встановлено чинним індивідуальним рішенням Пенсійного фонду. Цей юридичний факт не спростований і не припинений у встановленому порядку, а тому вимога повторно довести особу шляхом особистої явки не має законної мети. Зауважено, що відповідачі не надали належного рішення, яким у 2025 році припинено виплату пенсії, не довели підставу та процедуру скасування рішення про поновлення від 02.03.2026, не надали рішення про скасування встановлення особи №1153665, не підтвердили жодної вади відеоідентифікації та не пояснили, чому територіальна обставина належить до законних підстав відмови. Додатково відзначено, що предметом оскарження у даній справі є рішення від 31.03.2026 №923030172635. Позов подано через підсистему «Електронний суд» 22.06.2026, тобто менш ніж через три місяці після прийняття оскаржуваного акта і безумовно в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, що свідчить про безпідставність доводів щодо недотримання строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 22.10.2009 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.22-23).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, яка призначена йому на підставі Закону №1058-IV, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 03.07.2007 (а.с.24).

ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, у зв`язку з чим позивач звернувся до органів ПФУ із заявою № 1171 від 23.02.2026 щодо поновлення пенсії (а.с.45).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було проведено встановлення особи позивача шляхом відеоконференцзв`язку, за результатами чого прийнято рішення про встановлення особи №1153665 від 23.02.2026, яким особу ОСОБА_1 підтверджено (а.с.48).

09.03.2026 ГУ ПФУ в Запорізькій області звернулося до ГУ ПФУ у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області з листом №0800-0304-9/20383 «Щодо перегляду рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 » у якому просило повернутися до розгляду заяви від 23.02.2026 №1171, оскільки дані про те, що ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території України або під час тимчасової окупації території виїхав на підконтрольну Україні територію, відсутні. ОСОБА_1 згідно з матеріалами ЕПС зареєстрований та проживає в м.Запоріжжі, яке наразі не є окупованим. Також ОСОБА_1 не є внутрішньо-переміщеною особою. За даних обставин із заявою про поновлення виплати пенсії, яка була призупинена у зв`язку з тривалою неоплатою, пенсіонер має звернутися особисто до територіального органу ПФУ (а.с.47).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії за віком, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатами розгляду заяви від 23.02.2026 № 1171 рішенням відповідача-2 від 31.03.2026 № 923030172635 позивачу повідомлено, що виплату пенсії призупинено з 01.05.2025 з підстави «тривала неоплата». Водночас, позивачу відмовлено у поновленні пенсії у зв`язку з тим, що місце проживання заявника (м. Запоріжжя) не належить до категорій територій, перебування на яких дає право на встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України, та одночасно рекомендовано особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з оригіналами документів (а.с.9).

Вважаючи протиправними рішення відповідача-2 про відмову у поновленні виплати пенсії та дії відповідача-1 щодо непоновлення виплати пенсії після подання заяви про поновлення виплати пенсії та встановлення особи шляхом відеоконференцзв`язку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно частин 1 статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 2 цієї статті, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Так, судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулось не в внаслідок прийняття окремого рішення, а тому суд вважає, що припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, установлений Законом №1058-IV.

Статтею 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За приписами частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 1.8 розділу ІІ Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Відповідно до пункту 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/ або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, Порядком №22-1 чітко визначена процедура поновлення виплати пенсії, яка включає в себе: - подачу заяви про поновлення виплати пенсії; - вчинення органом, що розглядає питання перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідних дій, пов`язаних з перевіркою поданих заявником документів; - розгляд поданих заявником документів та прийняття відповідного рішення.

Так, оскаржуваним рішенням відповідача-2 від 31.03.2026 №923030172635, позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії, із посиланням на необхідність особистого звернення позивача до органів Пенсійного фонду України.

При цьому, заява позивача від 23.02.2026 №1171 була подана особисто через веб-портал електронних послуг ПФУ.

Разом з тим, приписами Порядку №22-1 чітко визначено, що заява про поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (пункт 1.1); заява може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису (пункт 1.1).

Тобто, пунктом 1.1 розділу I Порядку №22-1, яким врегульовано порядок звернення до органів Пенсійного фонду України, зокрема із заявою про поновлення пенсії, не визначено обов`язку пенсіонера особисто звертатися з такою заявою.

В той же час, суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача.

Також суд зауважує, що із заявою про поновлення виплати пенсії позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, що вимагало застосування кваліфікованого електронного підпису одержувача пенсійної виплати.

Тобто, заява позивача подана відповідно до Порядку № 22-1.

Більш того, за обставинами даної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було проведено встановлення особи позивача шляхом відеоконференцзв`язку, за результатами чого прийнято рішення про встановлення особи №1153665 від 23.02.2026, яким особу ОСОБА_1 підтверджено (а.с.48).

Щодо посилання відповідачів на постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі Постанова № 162), суд зазначає таке.

Зазначеною постановою врегульовано особливості виплати пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану та, зокрема, особливості виплат особам, які перебувають на територіях, визначених відповідними нормативно-правовими актами як тимчасово окуповані або території бойових дій.

Разом з тим з матеріалів справи не встановлено, що позивач проживає на тимчасово окупованій території України або на території, на якій ведуться бойові дії.

Тому суд не вважає за необхідне застосовувати до спірних правовідносин приписи Постанови № 162, оскільки застосуванню у даному випадку підлягають загальні положення статті 49 Закону №1058-IV та Порядку №22-1, які регулюють поновлення раніше призначеної виплати.

Суд звертає увагу, що пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 прямо передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, для вирішення питання про поновлення виплати відповідач-2 повинен був дослідити наявні матеріали пенсійної справи, встановити підстави припинення виплати, перевірити наявність умов для її поновлення та прийняти відповідне рішення з урахуванням усіх установлених обставин.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем-2 було встановлено будь-які обставини, які свідчать про припинення права позивача на отримання пенсії.

Відповідачами не заперечується факт первісного призначення позивачу пенсії, не ставиться під сумнів статус позивача як пенсіонера та не наведено правових підстав для припинення самого права позивача на отримання пенсії.

Посилання лише на «тривалу неоплату» характеризує обставину, у зв`язку з якою виплату було припинено, але не припиняє право позивача на раніше призначене пенсійне забезпечення.

Суд при цьому враховує, що припинення виплати та припинення права на виплату є різними за своїм правовим змістом юридичними категоріями.

Стаття 49 Закону №1058-IV передбачає можливість припинення саме виплати пенсії за визначених законом підстав, а частина друга цієї статті прямо передбачає механізм поновлення виплати після з`ясування відповідних обставин та наявності умов для її відновлення.

Відтак, сама обставина припинення виплати у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців не є безумовною та безстроковою підставою для подальшого ненадання особі раніше призначеної виплати.

Суд також звертає увагу, що відповідач-2, приймаючи оскаржуване рішення від 31.03.2026, не зазначив у ньому конкретної норми закону, яка б забороняла позивачу подати заяву про поновлення виплати через веб-портал Пенсійного фонду України та вимагала б саме особистого звернення до сервісного центру незалежно від проходження фізичної ідентифікації.

Так само в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на норму права, відповідно до якої проходження позивачем ідентифікації через «Дія.Підпис» є недостатнім для встановлення її особи.

З урахуванням встановлених обставин справи оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а тому суд вважає оскаржуване рішення відповідача-2 №923030172635 від 31.03.2026 про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Запорізькій області суд зазначає, що ГУ ПФУ у Київській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1.

Наведене свідчить, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження для вирішення питання щодо розгляду заяви позивача від 23.02.2026 про поновлення виплати пенсії за віком, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області поновити позивачу виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, з дати її припинення 01.05.2025.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність застосування передбаченого КАС України шестимісячного строку звернення до суду, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 22.06.2026, а про порушення своїх прав позивач достеменно дізнався з рішення відповідача-2 від 31.03.2026, отже передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду не пропущений.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією №9324-Y8QT-TR1E від 29.06.2026 (а.с.21).

За таких обставин судовий збір у розмірі 1064,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 22933548) від 31.03.2026 №923030172635 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у поновленні виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 22933548) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з дати її припинення 01.05.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.09.2026.

Суддя І.В.Садовий