Рішення № 139377063, 31.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2764/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, треті особи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення,

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево,

військова частина НОМЕР_1

в особі об`єднаної житлової комісії про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом, в якому просить:

- Прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрити адміністративне провадження в справі, розгляд якої провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

- Залучити до участі у справі об`єднану житлову комісію військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево та Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

- Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, оформленого протоколом №29 від 16 квітня 2026 року щодо не погодження старшому прапорщику у відставці ОСОБА_1 надання постійного житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зі складом сім`ї 1 особа.

- Зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України прийняти рішення про погодження старшому прапорщику у відставці ОСОБА_1 надання постійного житла у військовій частині НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зі складом сім`ї 1 особа, у відповідності до положень статті 12 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 34, 47, 48 Житлового кодексу України, пункту 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради профспілок від11.12.1984 №470, пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, пункту 2 розділу 7 Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380, постанов виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради Федерації профспілок України від 27.12.1974 №61 «Про порядок надання житлової площі в Закарпатській області» та від 26.12.1984 №322 «Про правила обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до протокольного рішення №06/03/2020 від 31.03.2020 року об`єднаної житлової комісії підрозділів в/ч НОМЕР_1 , які розташовані в АДРЕСА_3 , санітарно-епідеміологічного відділу в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ), відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , КЕВ м. Мукачево, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2020 р. №720, позивача було зараховано на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (шляхом розширення житлової площі до встановлених норм забезпечення надання постійного проживання) при військовій частині НОМЕР_1 , в загальній черзі та першочерговій черзі (як учасник бойових дій) з 31.03.2020 року.

Крім того, протокольнимрішенням №21 від 30.09.2021 року об`єднаної житлової комісії, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.02.2021 р. №2077, позивача було внесено до списків осіб, що користуються правом позачергового отримання житла, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов`язаного із захистом батьківщини з 18.06.2021.

Поряд з цим,04 квітня 2026 року рішенням об`єднаної житлової комісії, оформленого протоколом №3 від 04.04.2026 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.04.2026 р. №2928/кп, позивачу було розподілено для постійного проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, загал. площею 29,2 кв.м, житл. площею 17,19 кв.м.), по позачерговій черзі, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов`язаної із захистом Батьківщини, на склад сім`ї з 1 особи, зі зняттям з квартирного обліку в Збройних Силах України, у разі позитивного прийняття рішення Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України.

Листом від 22.04.2026 р №577 у відповідь на запит позивача від 21.04.2026 щодо стану розгляду вказаного питання погодження Комісією з контролю Списку надання йому житла за вказаною адресою, КЕВ м. Мукачево надало позивачу копію протоколу засідання вказаної Комісії з контролю від 16 квітня 2026 року №29.

З отриманого протоколу №29 від 16.04.2026 позивач довідався, що вказаною Комісією з контролю було розглянуто Список надання житла для постійного проживання у військовій частині та облікову справу позивача, якому пропонується розподілити житло, та за результатами такого розгляду прийнято рішення - не погоджено пропозицію у наданні йому постійного житла, квартири за адресою: АДРЕСА_2 (1-кімнатна, 17,19 кв.м). Голосувало 10 осіб, з яких: за-2, проти-3, утрималися-5. «Зауваження: Протягом проходження служби використав своє право на забезпечення житлом, відповідно до чинного законодавства».

Однак, у вказаному рішенні відповідача жодним чином не конкретизовано, яким саме вимогам чинного законодавства: нормам законів чи підзаконних нормативно-правових актів, не відповідає пропозиція об`єднаної житлової комісії щодо надання позивачу постійного житла (вказаної квартири). Рішення містить лише загальне зауваження: «Протягом проходження служби використав своє право на забезпечення житлом, відповідно до чинного законодавства», проте не вказано, на підставі чого Комісія з контролю дійшла такого висновку. Тобто належних обґрунтувань, мотивів прийняття такого рішення у протоколі не наведено, правових підстав не зазначено.

Відповідно, позивач не може погодитися із означеним рішенням Комісії з контролю від 16.04.2026, вважає його протиправним, прийнятим без будь-якого правового обґрунтування, та таким, що звужує його право на соціальне забезпечення, оскільки він не забезпечений житлом, в межах норм, встановлених законом, У зв`язку з чим, був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали житлову справу позивача та протокол засідання об`єднаної житлової комісії від 04.04.2026 року та прийняте рішення; докази направлення документів до Центрального управління.

Також зобов`язано Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали протокол засідання від 16.04.2026 року №29 та прийняте рішення; житлову справу; рішення про склад і повноваження комісії.

07 травня 2026 року від відповідача Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями надійшли витребовувані судом докази.

07 травня 2026 року від третьої особи військова частина НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії надійшли витребовувані судом докази.

13 травня 2026 року від відповідача Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що позивачем не долучено та не надано доказів того, що він перебуває першим у черзі на жиле приміщення у Мукачівському гарнізоні в будь якій з черг (загальній, першочерговій або позачерговій). Навпаки, як вбачається, із долучених до позовної заяви документів в загальній черзі на отримання житла позивач не є першим у Мукачівському гарнізоні.

Відповідно до п. 5 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року №380, військовослужбовці мають право здати отримане за рахунок Міноборони постійне житло або рівнозначне житло, яке відповідає санітарно-технічним вимогам, у населених пунктах, регіонах, в яких воно було отримане, та за умови потреби Міноборони в такому житлі із подальшим правом на забезпечення житлом від Міноборони у встановленому законодавством порядку.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами. ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків)

Відповідно до п.7 Розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року №380, на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони; мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 перебуває у черзі на отримання житла неправомірно (оскільки не здав попереднього житла у місті Дубно), не перебуває першим у черзі на житло у Мукачівському гарнізоні, має право на отримання державного житла лише один раз за час проходження військової служби, чим скористався у м. Дубно Рівненської області, де отримав житло від Міністерства оборони України, Комісією з контролю 16.04.2026 прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо не погодження пропозиції у наданні позивачу постійного житла, квартири за адресою: АДРЕСА_2 (1-кімнатна, 17,19 кв.м). Голосувало 10 осіб, з яких: за-2, проти-3, утрималися-5. «Зауваження: Протягом проходження служби використав своє право на забезпечення житлом, відповідно до чинного законодавства».

Позивач у позові не зазначив норми законодавства, якими передбачено надання квартири двічі одному і тому ж військовослужбовцю. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

18 травня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з доводами відзиву, вважає їх необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з огляду на таке. Позивач є пенсіонером Збройних Сил України, учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, пов`язаної із захистом Батьківщини. Під час проходження військової служби у 1990 році позивачу було надано двокімнатну квартиру у м. Дубно Рівненської області житловою площею 27,34 кв. м. на сім`ю із 4 осіб саме для тимчасового покращення житлових умов.

Разом з тим фактична забезпеченість позивача житловою площею становить лише 6,84 кв.м. на одну особу, що є меншим за мінімально встановлений рівень забезпеченості житлом. Крім того, довідкою КЕВ м. Рівне підтверджується, що у 2002 році позивач залишив зазначену квартиру повнолітній дочці, яка у подальшому її приватизувала та відчужила. При цьому, позивач участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував, іншого житла у власності не має та він фактично проживає у гуртожитку в м. Мукачево. Відповідно до статті 34 Житлового кодексу України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема: громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, визначений законодавством; громадяни, які проживають у гуртожитках. Таким чином, позивач одночасно підпадає під декілька передбачених законом підстав для визнання таким, що потребує поліпшення житлових умов

Водночас відповідачем у відзиві не враховано, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими законами.

Також слід врахувати, що на момент залишення позивачем квартири повнолітній дочці у 2002 році діяв наказ Міністерства оборони України від 03.02.1995 №20 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», а не Інструкція №380, на яку посилається відповідач. Відповідно до пункту 24 Наказу МОУ №20 надання житла військовослужбовцям провадиться після здачі ними житлової площі за попереднім місцем служби, крім випадків, коли там залишилися проживати повнолітні члени сім`ї.

Отже, залишення позивачем квартири повнолітній дочці у 2002 році повністю відповідало вимогам законодавства, чинного на той момент, та не могло бути підставою для втрати права на поліпшення житлових умов. Посилання відповідача на пункт 5 розділу І Інструкції №380 також не підтверджує правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, Комісія з контролю на момент прийняття оскаржуваного рішення володіла повною інформацією щодо: перебування позивача у загальній черзі; перебування позивача у позачерговій черзі; номерів відповідних черг; факту визначення позивача першим кандидатом саме на спірну квартиру. 16.04.2026 року відбулося засідання Комісії з контролю, оформлене протоколом №29, яким не погоджено надання позивачу спірної квартири. Єдиною підставою такого рішення зазначено: «Протягом проходження служби використав своє право на забезпечення житлом, відповідно до чинного законодавства». При цьому оскаржуване рішення не містить: належного правового обґрунтування; аналізу житлової справи позивача; оцінки положень житлового законодавства; мотивів відхилення висновків житлової комісії; обґрунтування порушення черговості; посилань на порушення прав інших осіб. Твердження відповідача про те, що позивач нібито перебуває на квартирному обліку неправомірно, не перебуває першим у черзі на житло та вже реалізував право на забезпечення житлом, є необґрунтованими.

Так, у протоколі №29 від 16.04.2026 року відсутні будь-які висновки щодо порушення черговості забезпечення житлом, неправомірності перебування позивача у позачерговій черзі, наявності інших осіб, які мали переважне право на отримання спірної квартири або неправильного визначення позивача кандидатом на спірну квартиру. Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо нібито відсутності у позивача права на першочергове отримання житла або недотримання черговості є новими мотивами, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення фактично зводиться до формального висновку про попереднє отримання позивачем житла без встановлення юридично значимих обставин, необхідних для висновку про втрату права на поліпшення житлових умов. При цьому відповідачем не враховано ані реальний рівень забезпеченості позивача житлом, ані факт його проживання у гуртожитку, ані спеціальний статус позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, ані висновки уповноважених житлових органів Міністерства оборони України, які підтвердили наявність у позивача права на забезпечення житлом.

18 травня 2026 року від третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення надійшли письмові пояснення по суті справи.

Третя особа зазначає, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок. Як вбачається зі змісту позовної заяви та додатків до неї, у 1990 році під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 ) позивач на склад сім`ї 4 особи отримав двокімнатну квартиру житловою площею 27,34 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .

Як доказ можливого надання позивачу квартири площею менше встановленої законодавством норми, позивач зазначає постанову виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради Федерації профспілок України від 27.12.1974 № 61 Про порядок надання житлової площі в Закарпатській області, згідно з якою (цитата з тексту позовної заяви, ст. 10): …розмір середньої забезпеченості громадян жилою площею по місту Мукачево Закарпатської області становить 9 кв. м. на одну особу.

Таким чином, у спірних правовідносинах для визнання позивача таким, що забезпечений житлом, у межах норм, встановлених законодавством, необхідною умовою є встановлення обставин забезпеченості його житловою площею у розмірі не менше 9 кв.м.

У зв`язку з цим, фактично позивач, обґрунтовуючи свою позицію, до м. Дубно Рівненської області застосовує розмір середньої забезпеченості, встановлений для Закарпатської області, що суперечить вимогам вищевказаних нормативно-правових актів. Відтак, вищевказана постанова не може бути доказом можливого: отримання позивачем житла площею менше норми у 1990 році; збереження його права на повторне забезпечення житлом під час подальшого проходження військової служби. Таким чином належні докази та обґрунтування позовних вимог Позивача у справі № 260/2764/26 відсутні.

Додатково зазначає, що зобов`язання Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю до вчинення дій є не коректним та необґрунтованим, оскільки таке суперечить встановленому Інструкцією порядку ухвалення Комісією з контролю рішень (виключає можливість відкритого та об`єктивного голосування кожного учасника комісії); нівелює роль Комісії з контролю як органу, на який покладено контроль законності забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом; є втручанням у реалізацію Комісією з контролю дискреційних повноважень; є процесуально недопустимим, оскільки Міністерство оборони України та Комісія з контролю є окремими суб`єктами владних повноважень.

20 травня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла заперечення на пояснення третьої особи. Позивач не погоджується з поясненнями третьої особи, вважає їх необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, матеріалам житлової справи та нормам чинного законодавства.

У своїх поясненнях третя особа фактично стверджує, що позивач безпідставно застосовує до правовідносин, пов`язаних із наданням квартири у м. Дубно Рівненської області, рівень середньої забезпеченості житлом, визначений для Закарпатської області та м. Мукачево. Разом з тим такі доводи є помилковими та свідчать про неправильне розуміння змісту позовних вимог. Позивач не стверджував, що при наданні квартири у 1990 році до м. Дубно підлягали застосуванню норми забезпеченості житлом, визначені для м. Мукачево. Посилання у позовній заяві на постанови виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради Федерації профспілок України від 27.12.1974 №61 та від 26.12.1984 №322 здійснювалось виключно для підтвердження того, що на момент перебування позивача на квартирному обліку у Мукачівському гарнізоні рівень середньої забезпеченості житлом у м. Мукачево становив 9 кв.м. на одну особу.

Більше того, постановою виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 26.12.1984 №346 «Про Правила обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та надання житлових приміщень в Українській РСР» для м. Дубно було встановлено рівень середньої забезпеченості житловою площею у розмірі 8,0 кв.м. на одну особу. Водночас квартира, надана позивачу у 1990 році, мала житлову площу 27,34 кв.м. на сім`ю із 4 осіб, тобто фактична забезпеченість становила лише 6,84 кв.м. на одну особу, що є менше встановленого рівня середньої забезпеченості житлом.

Таким чином, підтверджується, що позивач після отримання квартири у 1990 році не був забезпечений житлом у межах установлених норм, а тому не втратив права на подальше поліпшення житлових умов.

Додатково зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ЦУІІЗ під час направлення матеріалів на розгляд Комісії з контролю подавало зауваження щодо неправомірності перебування позивача на квартирному обліку, відсутності права на перебування у позачерговій черзі, порушення черговості, відсутності права на отримання житла, неналежності або недостатності поданих документів. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що після перевірки, узагальнення та організаційного супроводу житлової справи позивача ЦУІІЗ було внесено питання про надання позивачу постійного житла на розгляд Комісії з контролю, що свідчить про відсутність встановлених перешкод для реалізації позивачем права на забезпечення житлом. Більше того, саме ЦУІІЗ після перевірки житлової справи внесло її на розгляд Комісії з контролю як таку, що відповідає вимогам Інструкції №380. Отже, наведені у поясненнях третьої особи доводи фактично суперечать попередній правовій позиції та діям самого ЦУІІЗ, яке, діючи в межах своїх повноважень, не встановило жодних порушень вимог житлового законодавства або Інструкції №380 при перебуванні позивача на квартирному обліку та внесенні його житлової справи на розгляд Комісії з контролю.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 . є пенсіонером Збройних Сил України

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 04 грудня 1990 року №421 ОСОБА_1 було надано квартиру (двокімнатна, житловою площею 27,34 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_6 на склад сім`ї 4 особи, для тимчасового покращення житлових умов.

Відповідно до протокольного рішення №06/03/2020 від 31.03.2020 року об`єднаної житлової комісії підрозділів в/ч НОМЕР_1 , які розташовані в АДРЕСА_3 , санітарно-епідеміологічного відділу в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ), відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі по тексту об`єднана житлова комісія, третя особа), затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2020 р. №720,

« ОСОБА_1 було зараховано на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (шляхом розширення житлової площі до встановлених норм забезпечення надання постійного проживання) при військовій частині НОМЕР_1 , в загальній черзі та першочерговій черзі (як учасник бойових дій) з 31.03.2020 року.».

Протокольним рішенням №21 від 30.09.2021 року об`єднаної житлової комісії, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.02.2021 р. №2077,

« ОСОБА_1 було внесено до списків осіб, що користуються правом позачергового отримання житла, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов`язаного із захистом батьківщини з 18.06.2021.».

04 квітня 2026 року рішенням об`єднаної житлової комісії, оформленого протоколом №3 від 04.04.2026 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.04.2026 р. №2928/кп,

« ОСОБА_1 було розподілено для постійного проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, загал. площею 29,2 кв.м, житл. площею 17,19 кв.м.), по позачерговій черзі, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов`язаної із захистом Батьківщини, на склад сім`ї з 1 особи, зі зняттям з квартирного обліку в Збройних Силах України, у разі позитивного прийняття рішення Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України.».

16.04.2026 відбулось засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жил на якому, відповідно до протоколу від 16.04.2026 року №29, прийнято рішення щодо не погодження пропозиції у наданні ОСОБА_1 постійного житла, квартири за адресою: АДРЕСА_2 (1-кімнатна, 17,19 кв.м).

Голосувало 10 осіб, з яких: « за»» -2; « проти» - 3; «утрималися» - 5.

Зауваження: Протягом проходження служби використав своє право на забезпечення житлом, відповідно до чинного законодавства».

Мотиви та норми права застосовані судом

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносин між сторонами по даному спору регулюються Житловим кодексом України (далі ЖК України), Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ«Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081та Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.08.2018№380.

Частиною першою статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово- будівельних кооперативів.

Згідно статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Статтею 48 ЖК України врегульовано, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Згідно статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульоване положеннями статті 12 Закону №2011-ХІІ.

Пунктом І статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу четвертого пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок ,який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил.(ПОСТАНОВА від 3 серпня 2006 р. № 1081

Постановою Кабінету Міністрів від 6 січня 2023 р. №15 внесено зміни до порядків, затверджених постановами Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 і від 2 вересня 2015 р. №728. Змінено пункт 29 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» №1081, яким передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку: зокрема, у разі звільнення у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або, за їхнім бажанням, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Інструкції №380житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР. Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються: військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім`ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей; члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.

Згідно пунктів 2, 4, 5розділу І Інструкції №380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами). Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Військовослужбовці мають право здати отримане за рахунок Міноборони постійне житло або рівнозначне житло, яке відповідає санітарно-технічним вимогам, у населених пунктах, регіонах, в яких воно було отримане, та за умови потреби Міноборони в такому житлі із подальшим правом на забезпечення житлом від Міноборони у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1 розділу VII Інструкції №380 встановлено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Згідно розділу 3-5 VII Інструкції №380 для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання , який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем у оскаржуваному протоколі засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями №29 від 16.04.2026 не наведено належних обґрунтувань, мотивів прийняття такого рішення у протоколі не наведено, правових підстав не зазначено.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У спірному рішенні не зазначено підстав, з яких відмовлено позивачу, тому його не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на вищезазначене, спірне рішення про відмову прийнято без наведення належних мотивів та обґрунтувань, тому не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним. (постанова ВС від 11.09.2023 по справі № 420/14943/21).

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, оформленого протоколом №29 від 16 квітня 2026 року щодо не погодження позивачу надання постійного житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зі складом сім`ї 1 особа.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про погодження позивачу надання постійного житла у військовій частині НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зі складом сім`ї 1 особа - задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не зазначив у спірному рішенні підстав для відмови у задоволенні пропозиції, правових обґрунтувань, яким суд мав можливість надати належну правову оцінку, тому належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача повторно розглянути облікову справу позивача, разом з витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини про надання для постійного проживання житла та прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (код ЄДРПОУ 00034022), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення (код ЄДРПОУ 26622437), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (код ЄДРПОУ 09439994), військова частина НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, оформленого протоколом №29 від 16 квітня 2026 року щодо не погодження ОСОБА_1 надання постійного житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 (однокімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зі складом сім`ї 1 особа.

- Зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали облікової житлової справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 щодо погодження у наданні житла для постійного проживання шляхом виключення його зі службового житла з урахуванням висновків суду у цьому рішенні

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б.Плеханова